вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" квітня 2022 р. Справа№ 910/16020/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Куксова В.В.
Андрієнка В.В.
секретар судового засідання Місюк О.П.
за участю представників: не з'явились.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2021
у справі №910/16020/21 (суддя - Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велвана Універс"
про стягнення грошових коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велвана Універс" про стягнення заборгованості за договором поставки №11742-22/2017 від 02.08.2017 в розмірі 21214,48 грн, з них: основного боргу - 20000,00 грн, пені - 697,32 грн та 12% річних - 517,16 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/16020/21 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велвана Універс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" грошові кошти: основного боргу - 20000,00 грн, пені - 687,99 грн, 12% річних - 508,64 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 4795,96 грн та судовий збір - 2268,09 грн, в іншій частині позову відмовлено.
16.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" звернулось до місцевого господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, згідно якої заявник просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велвана Універс" на його користь 1059,83 грн "гонорару успіху".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" про ухвалення додаткового рішення.
Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності понесення ним додаткових витрат у вигляді "гонорару успіху".
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велвана Універс" суми грошових коштів за договором від 23.09.2021 №23/09/2021-1ПД про надання правової (правничої) допомоги в розмірі 1059,83 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим господарським судом за неповного з'ясування обставин, що мають значення для розгляду заяви, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, апелянт стверджує, що сума "гонорару успіху" адвоката обумовлена у договорі про надання правової (правничої) допомоги від 23.09.2021 №23/09/2021-1ПД є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат та підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, за доводами позивача, оскільки відповідач не заперечував проти розміру витрат на правничу допомогу, то у суду були відсутні підстави надавати оцінку співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2022 апеляційну скаргу у справі №910/16020/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Куксов В.В., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 апеляційну скаргу у справі №910/16020/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/16020/21, справу призначено до розгляду на 22.02.2022, надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1175/22 від 21.02.2022 у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. на лікарняном, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16020/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 апеляційну скаргу у справі №910/16020/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Куксов В.В., Андрієнко В. В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 справу №910/16020/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
З матеріалів справи слідує, що відповідач не скористався правом передбаченим ч. 1 ст. 263 ГПК України та відзиву на апеляційну скаргу не подав.
10.02.2022 на електронну адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника скаржника за наявними матеріалами справи.
В судове засідання 22.02.2022 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, оскільки дана постанова приймається за відсутності учасників справи та без її проголошення, датою її ухвалення є дата складення повного тексту.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За приписами ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
За наведеного, аргументи скаржника про те, що за відсутності заперечень відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу суд не вправі зменшувати розмір судових витрат є неприйнятними, оскільки не відповідають критерію розумності та принципу справедливості.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонорару успіху". Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Північний апеляційний господарський суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Як слідує з заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" про ухвалення додаткового рішення, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 1059,83 грн "гонорару успіху" згідно договору від 23.09.2021 №23/09/2021-1ПД (далі - договір).
Так, відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги №23/09/2021-1ПД від 23.09.2021 (далі - договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (надалі - клієнт) та адвокатом Спиридоновим О.В. (надалі - адвокат), адвокат зобов'язується надати необхідну правову допомогу клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді міста Києва шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Велвана Універс" щодо стягнення з останнього на користь клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв'язку з порушенням договірних зобов'язань, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги.
Додатковою угодою від 23.09.2021 до договору сторони погодили розмір винагороди за вказаним договором.
Відповідно до п. 1.1. за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, вивчення судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання позовної заяви розмір винагороди адвоката складає 4800,00 грн.
Пунктом 4 додаткової угоди передбачено, що за згодою сторін, у разі задоволення судом позову у справі, клієнт сплачує адвокату "гонорар успіху" у розмірі 5 процентів від суми, присудженої судом на користь клієнта.
Оплата передбаченого п. 4 додаткової угоди "гонорару успіху" здійснюється протягом 3-х робочих днів з дня отримання клієнтом наказу про примусове виконання судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" зазначило, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи становить 4800,00 грн.
На підтвердження обсягу понесених витрат адвокатом надано, зокрема, опис наданих послуг за договором на суму 4800,00 грн та платіжне доручення №729 від 28.09.2021 (враховуючи часткове задоволення позову Господарський суд міста Києва у рішенні від 14.012.2021 стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4795,96 грн).
Як вже було зазначено та слідує із заяви позивача про ухвалення додаткового рішення позивач просить суд стягнути з відповідача 1059,83 грн "гонорар успіху". Тобто, позивач збільшив заявлену у попередньому (орієнтовному) розрахунку суму судових витрат та заявив до стягнення додатково 1059,83 грн "гонорар успіху".
Проте, оскільки сума "гонорару успіху" передбачалась п. 4 додаткової угоди до договору, що була укладена 23.09.2021, а попередній розрахунок суми судових витрат позивачем було подано разом із позовною заявою 28.09.2021, в якому сума витрат на правничу допомогу була вказана в розмірі 4800,00 грн, без суми "гонорару успіху", тобто позивач при попередньому визначенні витрат однозначно міг передбачити витрати на "гонорар успіху", а розмір витрат разом із "гонорарем успіху" перевищує ті, що були заявлені в попередньому розрахунку, колегія суддів вважає, що у стягненні з відповідача зазначеної суми вірно відмовлено судом першої інстанції з підстав недоведеності того, що скаржник не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Разом з тим матеріали справи свідчать, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" про ухвалення додаткового рішення взагалі не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такого перевищення. Отже, позивачем не доведено суду обставин того, що станом на 28.09.2021 йому не було відомо про таке перевищення та він не міг передбачити вказаних обставин.
Крім того суд апеляційної інстанції враховує, що дана справа є справою незначної складності, сума позову становить 21214,48 грн, а відтак покладення на відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 4795,96 грн (задоволені судом першої інстанції) та 1059,83 грн "гонорару успіху" не відповідає критерію розумності, а вказані витрати не мають характеру необхідних, не є співрозмірними із виконаною адвокатом роботою.
За наведених обставин, доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1059,83 грн "гонорару успіху".
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/16020/21 постановлено з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/16020/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Куксов
В.В.Андрієнко