Справа № 346/6026/21
Провадження № 11-кп/4808/149/22
Категорія ст.197 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
04 квітня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі :
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2022 року про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 ,-
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , вважає ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що прокурором не надано і судом не здобуто жодного належного та допустимого доказу тому, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду, незаконно впливати на малолітніх потерпілих та їхнього законного представника, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім цього, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд належним чином не врахував те, що його підзахисний раніше не судимий, на утриманні має малолітню дочку, яка хворіє туберкульозом та проживала разом з ним до затримання, має постійне місце проживання, згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 24.12.2013 року ОСОБА_8 призначено опікуном недієздатної ОСОБА_11 .
Просить скасувати ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 03 лютого 2022 року та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю та зазначити обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що дане кримінальне провадження щодо нього є сфальсифікованим, а наведені ризики прокурором у клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою безпідставними та необгрунтованими.
Окрім цього вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває з двохмісячного віку дочка, яку він сам виховує та яка хворіє туберкульозом, що потребує спеціального догляду та лікування. Також, згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 24.12.2013 року його призначено опікуном недієздатної ОСОБА_11 .
Просить скасувати ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 03 лютого 2022 року та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 03 лютого 2022 року клопотання прокурора задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 03 квітня 2022 року включно.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 підтримали подані апеляційні скарги, просили їх задовольнити, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 03 лютого 2022 року скасувати;
- прокурор вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, а подані апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника є необґрунтованими, просив залишити ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 03.02.2022 року без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним з обмеженням конституційного права особи на свободу, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.
В своїх апеляційних скаргах захисник ОСОБА_10 та обвинувачений фактично вказують на відсутність правових підстав для продовження відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні питання про законність рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, колегія суддів приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
Так, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчинені злочину та призначення їй покарання.
Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 03 лютого 2022 року продовжено строк тримання під вартою щодо ОСОБА_8 до 03 квітня 2022 року включно.
Колегія суддів звертає увагу на те, що саме вказане рішення суду є предметом апеляційного оскарження, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку судовим рішенням, які вже набули законної сили та виконані у повному обсязі, які пов'язані з необхідністю оцінки досліджених судом доказів.
За таких обставин, судова колегія вважає безпідставними доводи захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що дослідженні судом першої інстанції докази свідчать про безпідставність звинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 153 ч.4, ст. 153 ч.6 КК України.
Враховуючи наведене, апеляційний суд, позбавлений можливості надати оцінку сукупності доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження та прийти до висновку про наявний «стан доказів» і їх переконливість в тому, що подальший розгляд кримінального провадження може привести до ухвалення несприятливого для обвинуваченого рішення або до висновку про те, що обвинувачення висунуте обвинуваченому є безпідставним.
Колегія суддів приймає до уваги, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.
Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого, кримінальне провадження відповідно до якого розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати додаткові перешкоди.
Апеляційний суд не може об'єктивно встановити стадію судового провадження на якій знаходиться розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції та готовність суду ухвалити остаточне рішення по кримінальному провадженню.
З копії матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт було скеровано до суду 08.12.2021 року.
Відповідно до вказаного обвинувального акту ОСОБА_8 звинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст. 153 ч.4, ст. 153 ч.6 КК України, які у відповідності до вимог ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.
Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Колегія суддів вважає, що при обрані запобіжного заходу, у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, судом об'єктивно взято до уваги дані про особу обвинуваченого, який звинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст. 153 ч.4, ст. 153 ч.6 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що заявлені у клопотанні ризики є реальними, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів , а також наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, основною метою продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового розгляду фактично є забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Зі змісту ухвали суду про продовження строків тримання під вартою вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на малолітніх потерпілих та їхнього законного представника, свідків в цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував як обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, так необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого і наявність відповідного суспільного інтересу щодо розгляду вищевказаного кримінального провадження.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції повинен вживати необхідних заходів щодо розгляду кримінального провадження у розумні строки, оскільки недотримання строків розгляду кримінальних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Також колегія суддів вважає, що запобіжній захід у вигляді домашнього арешту про який зазначають в апеляційних скаргах захисник ОСОБА_10 та його підзахисний, враховуючи особу винного, тяжкість висунутого обвинувачення та наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, не зможуть забезпечити необхідну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Крім цього, при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 апеляційний суд вважає, що необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який привелює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров'я людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю згідно до ст. 3 Конституції України.
Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.376 ч.2, 404, 407, 419 КПК України апеляційний суд, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 03 лютого 2022 року, якою продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 , у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 03 квітня 2022 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5