Справа №242/6604/21
2/760/6590/22
про залишення позовної заяви без руху
31 січня 2022 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі судді
Зуєвич Л.Л., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177, 184-186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО» /далі - ТОВ «НЕССО»/ (код ЄДРПОУ: 41146462; адреса: 03110, м. Київ, вул. Пироговського Олександра, буд. 19, корп. 6), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна /далі - приватний нотаріус Григорян Д.Г./ (адреса: АДРЕСА_2 ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Рух справи
16.12.2021 вказана позовна заява, датована 13.12.2021, за підписом представника позивача - адвоката Васильєва П.С. (діє на підставі ордеру), надійшла до Селидівського міського суду Донецької області.
В позові ставиться питання про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 09.03.2021 вчиненого приватним нотаріусом Григорян Д.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1441. В доданої до позову заяві щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката ставиться питання про стягнення 2 500,00 грн.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17.12.2021 справу передано за підсудністю до Солом'янського районного суду міста Києва.
В обґрунтування вказаної ухвали, зокрема, вказано, що відповідач у справі знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пироговського Олександра, буд. 19, корп. 6, що територіально відноситься до Солом'янського району міста Києва.
17.01.2022 зазначена справа надійшла до Солом'янського районного суду міста Києва з супровідним листом Селидівського міського суду Донецької області від 06.01.2022.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 26.01.2022.
Щодо можливості прийняття позову до розгляду
Розглянувши матеріали справи суд враховує наступне.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Щодо судового збору
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Згідно з ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Разом з тим, суд враховує, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 9901/77/20 (провадження № 11-131заі20) висловлено правову позицію згідно з якою для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» необхідно надати довідку з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору в справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік.
Отже, особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем у порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України судовий збір не сплачено, клопотання в порядку ч. 3 ст. 136 ЦПК України, ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» не заявлено, будь-яких доказів відсутності можливості сплати судового збору до суду не подано.
Відсутність доказів сплати судового збору підтверджується, зокрема, переліком додатків до позову, в якому відповідний доказ відсутній.
В якості підстави звільнення від сплати судового збору представником позивача зроблено посилання на постанову Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18.
Проте для застосування певного правового висновку Верховного Суду до конкретних спірних правовідносин суд має досліджувати релевантність такого висновку щонайменше у двох аспектах: 1. чи є правовідносини подібними; 2. чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
Так, як вказує Велика Палата Верховного Суду, правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), п. 68).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19), на яку посилається позивач як таку, в якій викладено правову позицію яка свідчить про звільнення його від сплати судового збору, фактичні обставини справи зводяться до того, що 24.10.2007 між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк», було укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав на споживчі потреби кредит в розмірі 8 000 грн з кінцевим терміном повернення до 31.10.2010; на підставі заяви банку 04.12.2017 приватний нотаріус на підставі зазначеного кредитного договору вчинив виконавчий напис на суму 38 031,66 грн.
Отже, для встановлення релевантності висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 до справи, що є предметом вивчення, необхідно дослідити зміст умов кредитного договору на підставі якого видано оскаржений виконавчий напис, на предмет того, чи є наданий позивачу кредит споживчим, а отже чи є відповідний договір саме договором про надання споживчого кредиту. Лише за таких умов може бути встановлено, що між позивачем та відповідачами, виник спір, який підпадає під регулювання Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування», цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування. Цей Закон не поширюється на: договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що до позовної заяви не додано копію кредитного договору, на підставі якого прийнято рішення про видачу оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, що є предметом позову, що позбавляє суд можливості дослідити його умови.
При цьому, самим позивачем аналіз умов договору в контексті Закону України «Про захист прав споживачів» також не наведено.
Отже, позивачем не надано доказів (як, власне, і не наведено відповідних обґрунтувань) на підтвердження того, що на спірні правовідносини поширюються норми ЗУ «Про захист прав споживачів».
Таким чином, особі, яка подає позов необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір» та/або довести факт поширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про захист прав споживачів» (в т.ч. шляхом надання відповідних обґрунтувань та копії договору, ні підставі якого видано оскаржений виконавчий напис).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір який складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закон України «Про судовий збір»).
Згідно з ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020
№ 1082-IX з 1 січня 2021 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2 270,00 грн.
З урахуванням зазначеного та положень чинного законодавства, ОСОБА_1 при поданні позову мала сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн (за вимогу немайнового характеру), однак, до позовної заяви не додано будь-яких документів, які підтверджують сплату судового збору, що підтверджується, зокрема, відсутністю вказівки відповідного документу у переліку додатків, що містить позовна заява.
Підсумки
Таким чином, позивачу необхідно:
- сплатити судовий збір в розмірі 908,00 грн на рахунок UA388999980313181206000026010, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Соломян.р-н/22030101, докази чого надати суду;
- та/або довести факт поширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про захист прав споживачів» (в т.ч. шляхом надання відповідних обґрунтувань та копії договору, ні підставі якого видано оскаржений виконавчий напис).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
При цьому, суд роз'яснює, що під поняттям «усунення недоліку» розуміється подання в суд документу про сплату судового збору, а не сплата у встановлений строк без своєчасного надання суду доказу (документу) про сплату (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/10366/17).
Враховуючи викладене, позовну заяву на підставі ст. 185 ЦПК України слід залишити без руху як таку, що подана без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - залишити без руху.
Надати позивачу строк на усунення недоліків терміном десять днів з моменту отримання копії ухвали з урахуванням вимог, викладених у даній ухвалі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Л. Зуєвич