Справа № 463/7977/21 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.
Провадження № 22-ц/811/191/22 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія: 36
31 березня 2022 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Господар» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2021 року (повний текст рішення складено 24 грудня 2021 року), у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
в липні 2021 року позивач Львівське комунальне підприємство «Господар» (далі - ЛКП «Господар») звернувся в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Однак, у нього наявна заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг за постачання холодної води та за утримання будинку та прибудинкової території за період з 12 лютого 2013 року по 01 лютого 2016 року, на загальну суму 9 716 грн 93 коп., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням позивач ЛКП «Господар» оскаржив таке в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, адже обов'язок щодо оплати житлово-комунальних послуг виникає у власника квартири незалежно від факту його реєстрації чи проживання у житловому приміщенні. На це звернув увагу Верховний Суд у справі № 757/29813/17-ц (постанова від 02 квітня 2020 року). Чинним законодавством не передбачено механізму зменшення розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі тимчасової відсутності споживача.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Дана справа відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відповідності до приписів частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 30 серпня 2019 року у справі № 463/5590/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом звільнення ОСОБА_2 та членами його сім'ї вказаної квартири.
Вказане рішення суду набрало законної сили 09 жовтня 2019 року та 11 грудня 2019 року на його виконання видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 61059281.
06 вересня 2021 року постановою заступника начальника Личаківського ВДВС вказане виконавче провадження закінчено у зв'язку з виконанням вимог виконавчого документа в повному обсязі, що стверджується актом державного виконавця від 03 вересня 2021 року, а саме: ОСОБА_2 та членами його сім'ї звільнено квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини п'ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Рішенням суду у справі № 463/5590/18 встановлено, що ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 2013 року.
З часу набуття ОСОБА_1 цієї квартири, і до моменту закінчення виконавчого провадження ВП № 61059281, у цій квартирі фактично проживав її попередній власник ( ОСОБА_2 ), разом зі своєї сім'єю.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 76 - 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) містяться такі висновки: «Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України). Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від: 15 березня 2018 року у справі N 401/710/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 755/10683/17, а також в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі 6-2951цс15, що свідчить про усталеність підходу в судовій практиці з цього питання.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що відповідач з незалежних від нього причин у період з 12 лютого 2013 року по 01 лютого 2016 року не користувався житлово-комунальним послугами за адресою: АДРЕСА_1 , тобто не був споживачем цих послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність обов'язку відповідача їх оплачувати, обґрунтовано відмовив з задоволенні пред'явленого позову.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі №757/29813/17-ц, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
За обставина цієї справи, Верховний Суд зробив такий висновок: «Судами установлено, що КП «Харківські теплові мережі» здійснює теплопостачання до квартири АДРЕСА_1, а тому дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_4 як власник квартири АДРЕСА_1 , зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, у тому числі оплачувати зазначені послуги. Доводи касаційної скарги про те, що фактично з червня 2007 року ОСОБА_4 не проживає у квартирі АДРЕСА_1, а тому з вказаного періоду не користується послугами КП «Харківські теплові мережі», не спростовують висновків судів попередніх інстанцій з огляду на таке. Обставини фактичного не проживання ОСОБА_4 у зазначеній квартирі у вказаний період не підтверджено належними та допустимими доказами. Крім того, стаття 322 ЦК України покладає на власника майна тягар його утримання. Зокрема власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки належна на праві власності ОСОБА_4 квартира розташована у багатоквартирному будинку, під'єднана до єдиної централізованої системи теплопостачання, від користування якою відповідач не відмовився, він зобов'язаний нести витрати по її утриманню, в тому числі з надання послуг по її обігріву, а відтак надання таких послуг та їх оплата не залежить від того, проживає власник у цій квартирі чи ні».
У той час, як за обставинами справи, що переглядається, позивачем не доведено, що відповідач у спірний період час фактично проживав у згаданій квартирі та споживав надані позивачем послуги.
Наведене свідчить про нетотожність цих справ, а відтак про нерелевантність застосування згаданого висновку під час розгляду даної справи.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки її доводи вірних висновків суду не спростовують.
Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 31 березня 2022 року.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Господар» залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2021 року залишити без змін.?
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 31 березня 2022 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич