Ухвала
31 березня 2022 року
місто Київ
справа № 635/6329/20
провадження № 61-2364ск22
Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, про встановлення житлового сервітуту,
ОСОБА_1 08 лютого 2022 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу подано без виконання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
І. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Заявник визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень:
- (1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц;
- (2) необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції;
- (3) суд апеляційної інстанції не дослідив докази, наявні у матеріалах справи.
Аналіз змісту поданої касаційної скарги дає Верховному Судові підстави для висновку, що наведений заявником другий довід (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), є неналежно обґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, від якого саме висновку Верховного Суду необхідно відступити.
Відповідно суд касаційної інстанції, здійснюючи перегляд судових рішень, перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та/або процесуального права, викладає правовий висновок щодо застосування цих норм та здійснює належне обґрунтування відступлення від такого висновку.
За наведених обставини, заявник, наводячи довід, який, на його переконання, відповідає пункту другому частини другої статті 389 ЦПК України, має зазначити, від якого саме висновку Верховного Суду необхідно відступити.
Тож заявнику потрібно подати виправлену касаційну скаргу, в якій зазначити обґрунтовані підстави подання касаційної скарги, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.
ІІ. За правилами частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Суд виходить з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними, зокрема, у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали скаржникові своєчасному зверненню з такою скаргою.
Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 08 грудня 2021 року, повний текст складено 20 грудня 2021 року, касаційна скарга подана 08 лютого 2022 року, отже із пропуском строку, встановленого частиною другою статті 390 ЦПК України.
До касаційної скарги не додано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги із зазначенням причини такого пропуску.
Верховний Суд наголошує, що вирішення питання про поновлення процесуальних строків можливо лише за відповідним клопотанням учасника справи, тобто за відсутності такого клопотання Суд не може з власної ініціативи вирішувати процесуальне питання поновлення пропущеного строку.
За наведених обставин заявник має подати обґрунтоване клопотання із наведенням поважних причини пропуску процесуального строку із доказами на підтвердження такого пропуску.
ІІІ. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.
Частиною третьою статті 136 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що вона є особою з інвалідністю І групи та потребує постійної сторонньої допомоги, а також має на утриманні малолітню дитину. Проте, доказів на підтвердження інвалідності до касаційної скарги не додала.
Тож заявнику потрібно подати докази на підтвердження інвалідності І групи з метою доведення наявності підстав звільнення її від сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Суд роз'яснює, що якщо позивач (тут - заявник) не усуне недоліки позовної заяви (касаційної скарги) у строк, встановлений судом, заява (скарга) вважається неподаною і повертається позивачеві (заявникові) (частина третя статті 185 ЦПК України).
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, про встановлення житлового сервітуту, залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять дніввід моменту отримання копії цієї ухвали суду.
У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний