Ухвала
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 443/398/15-ц
провадження № 61-15275ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство закордонних справ України, Жидачівська районна державна адміністрація, Перша Львівська державна нотаріальна контора, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство закордонних справ України, Жидачівська районна державна адміністрація, Перша Львівська державна нотаріальна контора, звернулася до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в якій просила:
- встановити факт непроведення взаємозаліку органами влади України, Міністерством закордонних справ України, Жидачівською районною державною адміністрацією, договірною стороною з переселеною
в 1951 році родиною ОСОБА_1 , згідно з Міждержавною угодою від 09 вересня 1944 pоку, що призвело до порушення їх прав та законних інтересів їх спадкоємців;
- встановити факт відсутності рішення органу влади про взаєморозрахунок евакуйованої, примусово переселеної - депортованої родини ОСОБА_5 із села Стерв'яжек Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області в місто Жидачів;
- встановити факт депортації ОСОБА_5 на підставі архівних документів та погосподарської книги.
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року залишено без змін.
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року
та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано заявнику: зазначити дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується, та подати відповідні докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції; зазначити конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Копія ухвали суду касаційної інстанції від 27 вересня 2021 року направлена на адресу заявника ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 (квартира АДРЕСА_1 ), яка зазначена в матеріалах касаційної скарги, та отримана 06 жовтня 2021 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року продовжено
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , строк для усунення недоліків касаційної скарги, викладених в ухвалі Верховного Суду від 27 вересня 2021 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Копія ухвали суду касаційної інстанції від 18 листопада 2021 року направлена на адресу заявника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), яка зазначена в матеріалах касаційної скарги, та отримана 07 грудня 2021 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів касаційного провадження.
Також ухвала суду касаційної інстанції від 18 листопада 2021 року направлена на адресу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (квартира
АДРЕСА_1 ), яка зазначена
в матеріалах касаційної скарги, та отримана 06 грудня 2021 року,
що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів касаційного провадження.
У грудні 2021 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду
від 18 листопада 2021 року від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга,
в якій заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що строк пропущено з поважних причин.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року поновлено ОСОБА_1 ,
в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , строк на касаційне оскарження рішення Жидачівського районного суду Львівської області
від 05 січня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду
від 28 липня 2021 року.
Продовжено ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано заявнику уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Копія ухвали суду касаційної інстанції від 10 січня 2022 року направлена на адресу заявника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), яка зазначена в матеріалах касаційної скарги, та отримана 18 січня 2021 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів касаційного провадження.
Також ухвала суду касаційної інстанції від 10 січня 2022 року направлена на адресу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (квартира
АДРЕСА_1 ), яка зазначена
в матеріалах касаційної скарги, та отримана 17 січня 2022 року,
що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скарги та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги особі, яка її подала, в частині оскарження рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах
2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, за змістом вказаних статей ЦПК України в касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції та/або постанову апеляційного суду, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, повинно бути наведене обґрунтування з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права з обов'язковим зазначенням відповідного пункту частини другої статті 389 ЦПК України, як підстави касаційного оскарження.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави
(частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Враховуючи, що станом на 22 лютого 2022 року вимоги ухвали суду касаційної інстанції від 10 січня 2022 року не виконані, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , в частині оскарження рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року має бути визнана неподаною та повернута заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська