Ухвала
24 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 215/645/20
провадження № 61-2273ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві (надалі - Управління Фонду) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2021 року в якому виправлено описку ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.
Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві на користь ОСОБА_1 324 251,41 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2019 року по 24 травня 2021 року включно, з розрахунку середньоденного заробітку 888,66 грн за 439 днів за відрахуванням отриманої допомоги по безробіттю.
Суми стягнуто без урахування податків та обов'язкових платежів.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць в сумі 15 551,50 грн.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві залишено без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2021 року в частині стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 19 серпня 2019 року по 24 травня 2021 року в розмірі 324 251,41 грн та щодо розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі задоволено.
Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 19 серпня 2019 року по 27 липня 2020 року в сумі 208 835,10 грн без утримання податку й інших обов'язкових платежів.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилено.
Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року скасовано.
Апеляційне провадження у справі закрито.
У лютому 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасуватиоскаржуване судове рішення в частині відхилення апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження у справі і ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 34 200 грн за розгляд справи у суді першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Як убачається з матеріалів касаційного провадження, ціна позову в даній справі становить 208 835,10 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(2 481,00*100= 248 100,00 грн).
Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.
Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, та з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, зазначених підстав не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк