Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 758/10187/21
провадження № 61-19882св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний комплекс «Оболонь»,
представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Грицаєнко Олена Павлівна,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжний комплекс «Оболонь»,
третя особа - Київська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грицаєнко Олена Павлівна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року
у складі колегії суддів Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І. та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У липні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний комплекс «Оболонь» (далі - ТОВ «МЖК «Оболонь»), в якому просили суд зобов'язати ТОВ «МЖК «Оболонь» за власний рахунок знести самочинний об'єкт будівництва -мийку для автомобілів, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року відкрито провадження у справі.
Також у липні 2021 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову.
Заяву мотивовано тим, що відповідач здійснює будівельні роботи на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, з порушенням будівельних норм, без відповідної документації, і об'єкт будівництва змінюється. Такі незаконні дії відповідача потребують вжиття заходів забезпечення позову, оскільки за відсутності забезпечення позову
і можливе набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомості, нівелює в даному випадку ефективний спосіб захисту.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд забезпечити вказаний позов, шляхом заборони ТОВ «МЖК «Оболонь» та будь-яким третім особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником не доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову за запропонованими позовними вимогами може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, а також, що відповідні заходи є співмірними із позовними вимогами, які заявила позивач.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Заборонено ТОВ «МЖК «Оболонь» здійснювати буд-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507 площею 0.9132 за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що в разі проведення будівельних робіт на земельній ділянці, відбудеться зміна технічних характеристик будівлі (мийки), який є об'єктом позову, а отже, такий захід забезпечення позову як заборона відповідачу ТОВ «МЖК «Оболонь» проводити будь-які будівельні роботи буде сприяти охороні матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, направлені на реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконання такого рішення.
Щодо заборони проводити будівельні роботи третіми особами, апеляційний суд зазначив, що оскільки позовні вимоги звертаються до відповідача, а не третіх осіб, тому суд не може задовольнити вимогу про зобов'язання третьої особи, вчинити певні дії. При цьому зазначив, що позивач навіть не зазначив яким саме третім особам слід заборонити вчиняти дії.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року заяву Грицаєнко О. П. , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового судового рішення залишено без задоволення.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 оскаржила у апеляційному порядку ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, а не рішення суду по суті позовних вимог, сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, та понесла витрати на правову допомогу, розподіл яких, відповідно до вимог чинного цивільного процесуального закону, може бути здійснений за результатами розгляду позовної заяви. Зважаючи на те, що апеляційний суд не переглядав рішення щодо вирішення спору по суті позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, як такої, що подана передчасно.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат - Грицаєнко О. П., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду,
ТОВ «МЖК «Оболонь», посилаючись на порушення апеляційним судом порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грицаєнко О. П., на ухвалу Київського апеляційного суду
від 02 грудня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за ТОВ «МЖК «Оболонь» на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Грицаєнко О. П., на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 грудня
2021 року мотивовано тим, що питання вжиття заходів забезпечення позову
у справі № 758/10187/21 було вирішено саме судом апеляційної інстанції,
а тому саме цей суд і мав вирішити питання про розподіл судових витрат
за результатами розгляду цього питання.
Зазначає, що вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених саме у зв'язку з апеляційним розглядом, має здійснюватися судом апеляційної інстанції незалежно від того чи предметом апеляційного оскарження є рішення суду по суті спору чи ухвала суду з процесуальних питань.
Вказує, що надалі суд першої інстанції буде лише розглядати справу по суті, а тому не матиме жодних правових підстав вирішувати питання розподілу судових витрат, понесених в результаті вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, тим паче тих. що були понесені в процесі апеляційного розгляду.
Зазначає, що в результаті оскарження ухвали Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 рокупонесла документально підтверджені судові витрати:судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі
454, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі
3 000,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 20 липня 2021 року № 02/07-21, актом про надання послуг
від 10 серпня 2021 року № 10/08-2021-01А, рахунком-фактурою від 10 серпня 2021 року № 10/08-2021-01Р.
Касаційну скаргу ТОВ «МЖК «Оболонь» на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 149,150 ЦПК України та не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів; не з'ясував співмірність виду забезпечення позову з позовним вимогам; необґрунтував необхідність вжиття таких заходів; не переконався в тому, що забезпечення позову може привести до порушення прав третіх осіб; не надав оцінки доводам відповідача щодо відсутності будь-яких несумлінних дій відповідача та можливого перешкоджання відповідачем, що може утруднити виконання рішення суду
у майбутньому.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ТОВ «МЖК «Оболонь» підлягає задоволенню.
Касаційна скаргаОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Грицаєнко О. П., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною третьою статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року
у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має
з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі
у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову
є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості
і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову
і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду
в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви,
з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення
у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
Позивач ОСОБА_1 до суду першої інстанції подала заяву
про забезпечення позову, в якій просила забезпечити казаний позов, шляхом заборони ТОВ «МЖК «Оболонь» та будь-яким третім особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га, за адресою:
АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд, задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, посилався на те, що в разі проведення будівельних робіт на земельній ділянці, відбудеться зміна технічних характеристик будівлі (мийки), який
є об'єктом позову, а отже, такий захід забезпечення позову як заборона відповідачу ТОВ «МЖК «Оболонь» проводити будь-які будівельні роботи буде сприяти охороні матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, направлені на реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконання такого рішення.
Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що забезпечення позову у обраний ОСОБА_1 ,
в інтересах якої діє адвокат Грицаєнко О. П., спосіб є необхідним та виправданим.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грицаєнко О. П., не обґрунтувала, а суд апеляційної інстанції не перевірив у чому полягають об'єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у справі про знесення самочинного будівництва, та не надав оцінки співмірності обраних заявником заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, не мотивував, яка реальна загроза існує невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не співвідніс негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову
з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Забороняючи ТОВ «МЖК «Оболонь» здійснювати буд-які будівельні роботи на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132, за адресою: АДРЕСА_1 , апеляційний суд не врахував того, що відповідно до пункту 2.1 договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2005 року, укладеного між Київською міською радою та ЗАТ «МЖК «Оболонь», цільове призначення земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування молодіжного житлового комплексу. Згідно з пунктом 2.1 договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, від 21 серпня 2020 року, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «МЖК «Оболонь», цільове призначення - 02.07 для іншої житлової забудови.
Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним та зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності будівельних робіт ТОВ «МЖК «Оболонь» на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132, за адресою:
АДРЕСА_1 , може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Сам по собі факт здійснення відповідачем будівельних робіт, які ймовірно стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі будівельні роботи є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду,
а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню
у встановленому законом порядку.
Крім того, апеляційний суд не обґрунтував, яким чином невжиття заходів забезпечення вказаного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких
Бамбура О. Ф. звернулася.
Натомість, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, заявником не доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову в цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, а також, що відповідні заходи є співмірними із позовними вимогами, які заявила позивач.
З огляду на викладене, застосовані апеляційним судом заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами та ніяк не впливають на можливість безперешкодного виконання в майбутньому рішення суду в цій справі.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог
статей 263-265 ЦПК Україниправильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позовуОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
а суд апеляційної інстанції помилково скасував правильне по суті та законне рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Грицаєнко О. П., на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 грудня
2021 року.
Згідно з положеннями частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані
з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 134 ЦПК України разом
з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи зазначене, обґрунтованим є висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 оскаржила у апеляційному порядку ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову,
а не рішення суду по суті позовних вимог, сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, та понесла витрати на правову допомогу, розподіл яких, відповідно до вимог чинного цивільного процесуального закону, може бути здійснений за результатами розгляду позовної заяви. Апеляційний суд не переглядав рішення щодо вирішення спору по суті позовних вимог, тому правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви, як такої, що подана передчасно.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року скасувати.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року залишити в силі.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грицаєнко Олена Павлівна, залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк