Ухвала
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 520/22/19
провадження № 61-20438ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 16 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у справі
за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Комунальне підприємство «Право», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання нерухомого майна іпотекою та звернення стягнення на предмет іпотеки,
У січні 2019 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»
(далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Комунальне підприємство «Право»
(далі - КП «Право»), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі - Інспекція ДАБК в Одеській області), Київська районна адміністрація Одеської міської ради, в якому просило:
- визнати іпотекою нерухоме майно АТ «Райффайзен Банк Аваль» - нежитлові приміщення - апартаменти № 1, загальною площею 68,1 кв. м, що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 6-884, виданого 18 червня 2015 року; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 доларів США, що за курсом Національного банку України
(далі - НБУ) становить 16 654 009,65 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти № 1, загальною площею 68,1 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна;
- визнати іпотекою нерухоме майно АТ «Райффайзен Банк Аваль» - квартиру
АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 6832, виданого 11 грудня 2014 року; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 доларів США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна;
- визнати іпотекою нерухоме майно АТ «Райффайзен Банк Аваль» - нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1185, виданого 21 грудня 2012 року; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 доларів США, що за курсом НБУ становить
16 654 009,65 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна;
- визнати іпотекою нерухоме майно АТ «Райффайзен Банк Аваль» - нежитлові приміщення - апартаменти № 4, загальною площею 64,7 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3546, виданий 03 грудня 2014 року; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 доларів США, що за курсом НБУ становить
16 654 009,65 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти № 4, загальною площею 64,7 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 16 липня 2020 року позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.
Визнано іпотекою нерухоме майно АТ «Райффайзен Банк Аваль» - нежитлові приміщення - апартаменти № 1, загальною площею 68,1 кв. м, що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 6-884, виданого 18 червня 2015 року.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 доларів США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти № 1 , загальною площею 68,1 кв. м, що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Початкову ціну продажу встановлено на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Визнано іпотекою нерухоме майно АТ «Райффайзен Банк Аваль» - квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 6832, виданого 11 грудня 2014 року.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 доларів США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру
АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Початкову ціну продажу встановлено на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Визнано іпотекою нерухоме майно АТ «Райффайзен Банк Аваль» - нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1185, виданого 21 грудня 2012 року.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 доларів США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Початкову ціну продажу встановлено на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Визнано іпотекою нерухоме майно АТ «Райффайзен Банк Аваль» - нежитлові приміщення - апартаменти № 4, загальною площею 64,7 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3546, виданий 03 грудня 2014 року.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 доларів США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти № 4 , загальною площею 64,7 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Початкову ціну продажу встановлено на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року рішення Київського районного суду міста Одеси від 16 липня 2020 року змінено в частині мотивування.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси
від 16 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 25 листопада 2021 року, до якої були додані квитанції від 24 грудня 2021 року № 0.0.2394359343.1, 0.0.2394130974.1, 0.0.2394130974.1 про сплату судового збору у загальному розмірі 8 810 грн (5 286 грн + 1 762 грн + 1 762 грн).
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано заявнику додати документ про доплату судового збору у визначеному розмірі відповідно до закону. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
У лютому 2022 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції від 25 січня 2022 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому заявник просить не підвищувати розмір судового збору та прийняти сплачений судовий збір у розмірі, сплаченому при подачі касаційної скарги у загальному розмірі 8 810 грн (5 286 грн + 1 762 грн + 1 762 грн).
Клопотання мотивоване тим, що підставою для залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без руху стало те, що судовий збір сплачений у розмірі, який не відповідає вимогам закону. Розмір судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення у цій справі становить 499 620,28 грн, тому ОСОБА_1 слід доплатити 490 810,28 грн. Проте, заявником за подання касаційної скарги сплачений судовий збір у розмірі 8 810 грн (5 286 грн + 1 762 грн + 1 762 грн), що підтверджується квитанціями від 24 грудня 2021 року № 0.0.2394359343.1, 0.0.2394130974.1, 0.0.2394130974.1. Разом з тим, ОСОБА_1 не надала достатніх доказів на підтвердження того, що вона дійсно позбавлена можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у встановленому законом розмірі, зокрема, довідки про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківських документів про відсутність на рахунках коштів, довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, доказів про наявність чи відсутність рухомого або нерухомого майна та їх обсягу, цінних паперів, можливості розпоряджатися ними, тощо.
Однак, для ОСОБА_1 та членів її родини квартира АДРЕСА_2 , є єдиним місцем постійного проживання, що підтверджується довідкою ОСББ «Дача Ковалевського» від 03 лютого 2022 року № 81, з якої вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає з грудня 2014 року зі своїм малолітнім сином ОСОБА_7 , 2015 року народження, за вищевказаною адресою.
Крім того, заявник зазначає, що на даний час вона не працює, оскільки на утриманні у неї знаходиться малолітня дитина. Також існує заборгованість за житлово-комунальні послуги, що підтверджується скріншотом з мобільного телефону щодо заборгованості за газопостачання, та заборгованість перед банком.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом
на 09 лютого 2022 року розмір доходів ОСОБА_1 за період
з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2021 року склав 33 586,79 грн
(5 % = 1 679,34 грн).
Предметом позову є визнання нерухомого майна іпотекою та звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним зобов'язанням попереднього власника ОСОБА_5 . Враховуючи той факт, що подання касаційної скарги є єдиним можливим ефективним способом судового захисту та поновлення прав ОСОБА_1 та членів її родини, заявник просить суд не підвищувати розмір судового збору та прийняти сплачений судовий збір у розмірі, сплаченому при подачі касаційної скарги у загальному розмірі 8 810 грн (5 286 грн + 1 762 грн + 1 762 грн), з урахуванням квитанцій
від 24 грудня 2021 року № 0.0.2394359343.1, 0.0.2394130974.1, 0.0.2394130974.1
Вирішуючи питання щодо клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору
у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення
від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Враховуючи те, що предметом позову є визнання нерухомого майна іпотекою, в якому проживає заявник зі своєю малолітньою дитиною, наведені ОСОБА_1 у клопотанні про зменшення розміру судового збору обставини та надані докази, що підтверджують її майновий стан, і що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, суд касаційної інстанції вважає за можливе зменшити розмір судового збору за подання вказаної касаційної скарги, визначеному у розмірі 499 620,28 грн, до 8 810 грн.
Касаційна скарга подана в передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судових рішень.
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, до касаційної скарги додано клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Клопотання мотивоване тим, що 27 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»,
та ОСОБА_5 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 214 928 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14,1 % річних, строком до 27 квітня
2021 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором,
09 липня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, предметом якого є будівля № 1 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 238,6 кв. м, в тому числі житловою площею 100,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 17 січня 2018 року
у справі № 520/5439/18 позов АТ «Райффайзен Банк Аваль»
до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 про захист порушеного права шляхом солідарного стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 на корить
ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» прострочену заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2007 року, яка станом на 12 квітня 2018 року становить 91 946,67 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату ухвалення рішення становить 2 574 506,76 грн.
За результатом виконавчих дій, які були здійснені приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області, предмет іпотеки - будівля № 1 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 238,6 кв. м, в тому числі житловою площею 100,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , поділена
на 4 об'єкти:
1) нежитлові приміщення - апартаменти № 1, загальною площею 68,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ,
що належать ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 6-884, виданий 18 червня 2015 року;
2) квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 77,4 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м,
що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 6832, виданий 11 грудня 2014 року;
3) нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м,
за адресою: АДРЕСА_3 , що належать ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1185, виданий 21 грудня 2012 року;
4) нежитлові приміщення - апартаменти № 4 , загальною площею
64, 7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3546, виданий 03 грудня 2014 року.
Вказані договори купівлі-продажу були укладені без згоди банку, як іпотекодержателя.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 16 липня 2020 року визнано іпотекою нерухоме майно АТ «Райффайзен Банк Аваль» - квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 6832, виданого 11 грудня 2014 року. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 доларів США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Таким чином, дія рішення суду, що набрало законної сили, може призвести до неможливості або утруднення виконання рішення суду, у разі задоволення касаційної скарги та можливого скасування судових рішень, оскільки звернення стягнення на майно, що належить ОСОБА_1 , може відбутися в будь-який момент, крім того, виконання оскаржуваних судових рішень може суттєво вплинути на матеріальний стан скаржника.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Вирішуючи клопотання про зупинення виконання судових рішень, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами (зокрема,
у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови). У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об'єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об'єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення є, безперечно, необхідними в деяких випадках.
Доводи клопотання ОСОБА_1 не свідчать про необхідність зупинення виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 16 липня 2020 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, оскільки вони є лише припущенням про ймовірність настання певних наслідків у майбутньому. До того ж, в обґрунтування наведених у клопотанні обставин ОСОБА_1 не надала доказів вчинення дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваних судових рішень, зокрема, доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення (копія постанови про відкриття виконавчого провадження), а, відтак, наразі не доведено реальність настання обставин, на які вона посилається.
Ураховуючи вищевказане, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку слід відмовити.
Разом з тим, слід зазначити, що у разі вчинення дій, спрямованих
на реалізацію оскаржуваних судових рішень, заявник не позбавлений права повторно звернутися із заявою (клопотанням) про зупинення виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 16 липня 2020 року
та постанови Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року
до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, з наведенням обґрунтування вищевказаними доказами.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтею 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору задовольнити.
Зменшити розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення Київського районного суду міста Одеси від 16 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року з 499 620,28 грн до 8 810грн.
Відкрити касаційне провадження у цивільній справі № 520/22/19 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Комунальне підприємство «Право», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання нерухомого майна іпотекою та звернення стягнення на предмет іпотеки.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 16 липня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 25 листопада
2021 року відмовити.
Надіслати учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до них документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. Ю. Мартєв
В. В. Сердюк