Постанова
Іменем України
31 березня 2022 року
м. Київ
справа № 210/2283/20
провадження № 61-19508св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька.
Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 08 год. 00 хв. від чергової на залізничній колії № 18 станції «Породна» УТЗ Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату ОСОБА_5 бригада в складі монтерів колії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та електромонтера ОСОБА_4 отримала виробниче завдання на очистку стрілочних переводів на станції. О 17 год. стався наїзд тепловозом на монтерів колії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , внаслідок чого вони загинули.
ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_3 був її батьком, його смертю їй було завдано моральну шкоду, оскільки вона залишилася без батька, друга, без підтримки, як моральної так і фізичної. Більша частина її життя пройшла та проходить без дорогої для неї людини, якої їй постійно не вистачає. Смерть батька до сьогоднішнього дня завдає їй нескінченних моральних страждань та переживань.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку із загибеллю батька ОСОБА_3 300 000,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2020 року у складі судді Ступака С. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн, без утримання податку на доходи фізичних осіб.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що смерть батька позивача ОСОБА_3 сталася внаслідок нещасного випадку під час виконання ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача. Тому обов'язок відшкодування позивачу шкоди, передбаченої статтею 440-1 Цивільного кодексу Української РСР у редакції 1963 року (далі - ЦК Української РСР), завданої смертю батька, лежить на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», позовні вимоги є обґрунтованими та законними.
Враховуючи обставини справи, моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, втрату турботи і підтримки батька, наслідки, що наступили, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважав, що сума компенсації спричиненої позивачу моральної шкоди має бути стягнута з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у розмірі 150 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції правильно встановив, що смерть батька позивача - ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством «Міттал Стал Кривий Ріг» (далі - ВАТ «Міттал Стал Кривий Ріг»), правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві, однак не звернув увагу на те, що чинним на той час законодавством не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім'ї потерпілого, стаття 440-1 ЦК Української РСР у редакції 1963 року була внесена у кодекс тільки Законом України від 06 травня 1993 року.
Таким чином, оскільки нормативно-правові акти, які набрали чинності після періоду, в якому склалися правовідносини між сторонами, не можуть бути застосовані до цих правовідносин, то відтак не можуть бути задоволені заявлені на їх підставі позовні вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 212/2904/17 (провадження № 61-16729св18).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не повною мірою встановив фактичні обставини справи та не дослідив зібрані у справі докази, неправильно застосував вимоги статті 440-1 ЦК Української РСР до спірних правовідносин.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зазначило, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки потерпілий ОСОБА_3 під час виконання свої трудових обов'язків порушив правила безпеки з охорони праці, що підтверджується актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.
Крім того, позивач не надала суду належних та допустимих доказів які б підтверджували факт спричинення шкоди саме відповідачем. Нормативно-правові акти, на які посилається позивач, набрали чинності після періоду, в який сталися спірні правовідносини між сторонами.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року і витребувано із Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 210/2283/20.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Згідно з актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом № 102, затвердженим 27 березня 2007 року начальником Криворізького гірничопромислового територіального управління Чередніченко О. Є., ОСОБА_3 працював на посаді монтера колії у ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні трудових обов'язків з ОСОБА_3 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер.
Причинами нещасного випадку є: знаходження монтерів колії на діючій залізничній колії без прийняття достатніх заходів безпеки (основна причина) та низький рівень трудової дисципліни працівників управління залізничного транспорту Новокриворізького ГЗК (супутня причина) (пункт 7 цього акта).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).
Правила про дію цивільно-правових актів у часі визначено у статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Смерть батька позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до 01 січня 2004 року (дата набрання чинності ЦК України). Тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР.
Законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, зокрема ЦК Української РСР, не передбачало відшкодування моральної шкоди членам сім'ї потерпілого. Стаття 440-1 ЦК Української РСР була внесена до ЦК Української РСР на підставі Закону України від 06 травня 1993 року № 3188-XII «Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій».
До набрання чинності статтею 440-1 ЦК Української РСР правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди було врегульовано Законом України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (зі змінами та доповненнями, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 18 липня 1994 року № 492, від 13 червня 1995 року № 410, від 02 жовтня 1995 року № 777, від 10 січня 1996 року № 34). Ці нормативно-правові акти було прийнято та вони набули чинності після виникнення між сторонами спірних правовідносин.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки нормативно-правові акти, які набули чинності після періоду, коли між сторонами виникли спірні правовідносини, не можуть бути застосовані до цих правовідносин, тому не можуть бути задоволені заявлені на їх підставі позовні вимоги.
Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, надав належну оцінку правовим підставам та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 212/2904/17 (провадження № 61-16729св18), колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги, оскільки у зазначеній справі суд виходив з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Крім того, переоцінка доказів, згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції прийнято з додержанням норм матеріального й процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 141, 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець