Ухвала
30 березня 2022 року
м. Київ
справа № 367/6618/21
провадження № 61-2314ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон 2015» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області, у складі судді Мерзлого Л. В., від 06 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., від 20 січня 2022 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон 2015» про забезпечення позову до подання позовної заяви,
У вересні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон 2015» (далі - ТОВ «Легіон 2015») звернулось до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви,в якій просило забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 перешкоджати в користуванні земельною ділянкою площею 0, 1009 га кадастровий номер 3210900000:01:045:0016 та земельною ділянкою площею 0, 0624 га кадастровий номер 3210900000:01:045:0119, зобов'язати ОСОБА_1 звільнити від перешкод вказані земельні ділянки, зустрічне забезпечення не застосовувати.
В обґрунтування заяви зазначало, що ТОВ «Легіон 2015» на підставі договору оренди від 24 листопада 2017 року, укладеного з приватним підприємством «МІКС ЛТД», у своїй господарській діяльності використовує нежилі приміщення, що знаходяться в багатоквартирному житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 для розміщення магазину.
Заявник вказував, що житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1009 га кадастровий номер 3210900000:01:045:0016 та земельній ділянці площею 0,0624 га кадастровий номер 3210900000:01:045:0119, права на які належать ОСОБА_1
18 серпня 2021 року ТОВ «Легіон 2015» звернулося до ОСОБА_1 з пропозицією укласти договір щодо встановлення земельного сервітуту, однак відповідачем не надано відповіді на цю пропозицію, натомість вчинено дії, які створюють перешкоди для проїзду транспортних засобів до магазину, що унеможливлює використання нежилих приміщень у відповідності до умов договору оренди.
Стверджує, що інших способів для організації місць завантаження/розвантаження товарів, збору тари, твердих побутових відходів та іншого сміття, заявник не має.
У зв'язку з цим ТОВ «Легіон 2015» має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня
2021 року заяву задоволено, заборонено ОСОБА_1 перешкоджати в користуванні та зобов'язано звільнити від перешкод земельну ділянку площею 0,1009 га кадастровий номер 3210900000:01:045:0016 та земельну ділянку площею 0,0624 кадастровий номер 3210900000:01:045:0119.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, апеляційну скаргу ТОВ «Легіон 2015» залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року скасовано, заяву директора ТОВ «Легіон 2015» про забезпечення позову до подання позовної заяви залишено без задоволення.
11 лютого 2022 року ТОВ «Легіон 2015» подало касаційну скаргу на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції змінити шляхом доповнення її резолютивної частини.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду про те, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову є тотожними заявленим позовним вимогам, а задоволення заяви про забезпечення позову вирішить спір по суті.
Крім того, ТОВ «Легіон 2015» вважає, що резолютивна частина ухвали суду першої інстанції не містить обов'язкових відомостей, передбачених частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а її резолютивну частину необхідно привести у відповідність до вимог чинного законодавства.
Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, за результатами перегляду якої прийнято оскаржувану постанову апеляційного суду,
не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права при вирішенні питання про забезпечення позову є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 листопада 2021 року у справі № 727/3757/21 (провадження № 61-10529св21), від 22 вересня 2021 року у справі
№ 752/24015/20 (провадження № 61-6265св21).
Апеляційний суд, врахувавши предмет позову, з яким мало намір звернутися до суду ТОВ «Легіон 2015», а також те, що в заяві про забезпечення позову заявник просить заборонити ОСОБА_1 перешкоджати в користуванні та зобов'язати її звільнити від перешкод земельну ділянку, дійшов висновку що заявлені до застосування заходи забезпечення позову фактично збігаються з предметом позову.
Оскільки правильність дотримання апеляційним судом норм права при вирішенні питання про забезпечення позову є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, то колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Апеляційним судом обґрунтовано скасовано ухвалу суду першої інстанції, а тому внесення змін до її резолютивної частини касаційним судом не узгоджується із вимогами процесуального закону.
Оцінка законності, обґрунтованості та доведеності позовних вимог при вирішенні питання про забезпечення позову не здійснюється.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон 2015» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року у справі № 367/6618/21.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта