Постанова
Іменем України
30 березня 2022 року
м. Київ
справа № 755/16055/19
провадження № 61-16620св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Бучанська міська рада Київської області,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Бучанської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по пайовому внеску та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області про визнання договору недійсним
за касаційною скаргою адвоката Юзефовича Артема Олексійовича як представника ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2021 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Соколової В. В., Шахової О. В.,
1.Описова частина
Короткий зміст позовів
У жовтні 2019 року Ворзельська селищна рада Київської області звернулася до суду з позовом, уточнивши який просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по пайовому внеску в розмірі 88 748,36 грн.
На обґрунтування заявлених вимог Ворзельська селищна рада Київської області зазначала про те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року (справа № 755/7946/17), яке постановою Верховного Суду від 20 травня 2019 року залишено без змін, визнано укладеним договір про пайову участь замовника об'єкта будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель між Ворзельською селищною радою Київської області і ОСОБА_1 на суму 88 748,36 грн.
Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель забудовник здійснює відрахування коштів у розмірі 4 % загальної кошторисної вартості, що становить 88 748,36 грн.
Сплата коштів замовником на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель сплачується єдиним платежем.
Пунктом 8 договору передбачено, що зазначені у п. 2.2 договору кошти замовник перераховує на розрахунковий рахунок в триденний термін, однак станом на день звернення із цим позовом кошти на рахунок бюджету селища відповідачем перераховані не були.
Ураховуючи наведене, Ворзельська селищна рада Київської області просила позов задовольнити.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним договір про пайову участь замовника об'єкта будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель, який був визнаний укладеним у межах розгляду цивільної справи № 755/7946/17 за позовом Ворзельської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору пайової участі.
На обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 вказував на те, що договір про пайову участь примусово визнаний укладеним у запропонованій Ворзельською селищною радою редакції, шляхом звернення до суду без будь-якого волевиявлення ОСОБА_1 та всупереч його внутрішній волі.
Він був проти задоволення позову у справі № 755/7946/17 за позовом Ворзельської селищної ради та оскаржував ухвалені рішення, посилаючись на обставини, які, на його думку, свідчили про відсутність підстав для визнання договору про пайову участь укладеним, що є доказом відсутності його волі на укладення цього правочину.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив зустрічний позов задовольнити.
Дніпровський районний суд м. Києва ухвалою від 17 лютого 2021 року замінив Ворзельську селищну раду Київської області на правонаступника - Бучанську міську раду Київської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дніпровський районний суд м. Києва рішенням від 23 березня 2021 року позов Бучанської міської ради Київської області задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Бучанської міської ради Київської області кошти в сумі 88 748,36 грн та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 порушив умови договору, факт укладення якого, встановлено судовим рішенням, що відповідно до статті 638 ЦК України свідчить про досягнення між ОСОБА_1 і Ворзельською селищною радою Київської області в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 15 вересня 2021 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2021 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 09 жовтня 2021 року, адвокат Юзефович А. О. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі заявник посилається на те, що суди не враховували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 925/756/19, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15 та постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 03 вересня 2019 року у справі № 910/2849/18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 911/489/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17, від 27 січня 2020 року у справі № 442/8047/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 621/2180/17, від 09 лютого 2021 року у справі № 643/2667/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 307/4062/13, від 19 травня 2021 року у справі № 641/9402/13, від 21 квітня 2021 року у справі № 755/8391/19; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень чинного законодавства у питаннях визнання недійсними договорів, укладених в судовому порядку.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, суди не повною мірою встановили обставини щодо набрання чинності договором, який був визнаний укладеним у межах розгляду цивільної справи № 755/7946/17 й на виконання якого стягуються кошти. Законодавчо будь-яких переваг для договорів, визнаних укладеними в судовому порядку, не надається, а судове рішення має ґрунтуватися на вимогам чинного законодавства.
Висновки, викладені у рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2021 року (справа № 755/16055/19) щодо часу набрання договором чинності, є поверхневими та не відповідають застосуванню норм права у подібних правовідносинах.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку суд не досліджував питання щодо позовної давності, про застосування якої просив ОСОБА_1 ; безпідставно визнав доведеним розмір суми, яка підлягає стягненню, оскільки жодних належних і допустимих доказів, які це підтверджували б, Ворзельська селищна рада не надала.
Договір визнаний укладеним у запропонованій Ворзельською селищною радою редакції, примусово, незважаючи на заперечення ОСОБА_1 і його незгоду з проєктом цього правочину, а отже, всупереч його внутрішній волі, тому підлягає визнанню недійсним.
Крім того, апеляційний суд належним чином не дослідив доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 як особи, яка не брала участі в розгляді справи, не застосував норми СК України, що регулюють правовий режим спільного майна подружжя, та зробив суперечливі висновки з цього приводу.
Також Бучанська міська рада Київської області є неналежним позивачем у цій справі, оскільки правонаступником Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради є Виконавчий комітет Бучанської міської ради, який до розгляду справи залучений не був, що є правовою підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
15 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Бучанської міської ради Київської області на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
Факт укладення між Ворзельською селищною радою Київської області і ОСОБА_1 договору про пайову участь замовника об'єкта будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили і є обов'язковим до виконання, та свідчить про досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору.
Спір між сторонами про визнання укладеним договору пайової участі уже вирішено судом, а факт звернення селищної ради до суду з позовом протягом визначеного законом строку встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Рішення суду, що набрало законної сили, є преюдиційним для цього спору щодо розміру пайового внеску - 88 74836 грн, який необхідно сплатити ОСОБА_1 згідно з договором про пайову участь і не підлягає доказуванню.
Вимоги ОСОБА_2 базуються лише на її припущеннях та домислах, оскільки замовником у договорі про пайову участь і боржником зі сплати пайового внеску визнано ОСОБА_1 , у зв'язку з чим ОСОБА_2 до розгляду цих справ не залучалась, боржником у судовому порядку не визнавалась.
Крім того, виконавчий комітет ради не є окремою юридичною особою, а відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Таким чином, у структурі місцевої ради утворюється її виконавчий комітет для здійснення повноважень, віднесених до його компетенції, який є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (частина восьма статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
10 листопада 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року, ухваленим у справі № 755/7946/17, яке постановою Верховного Суду від 20 травня 2019 року залишено без змін, визнано укладеним договір про пайову участь замовника об'єкта будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель між Ворзельською селищною радою Київської області і ОСОБА_1 у зазначеній судом редакції.
Розділом ІІ цього договору про пайову участь замовника об'єкта будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель, передбачений порядок сплати замовником будівництва пайових внесків, установлено, що відрахування коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель забудовником здійснюється у розмірі 4 % загальної кошторисної вартості та становить 88 748,33 грн.
06 серпня 2019 року Ворзельська селищна рада Київської області звернулася до ОСОБА_1 з претензією № 02-15/1103, підписаною в.о. селищного голови Мостіпакою С. В., в якій просила виконати умови договору, укладеного на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у справі № 755/7946/17, шляхом сплати пайової участі в сумі 88 748,36 грн.
У листі-відповіді від 19 серпня 2019 року на претензію від 06 серпня 2019 року № 02-15/1103 ОСОБА_1 повідомив Ворзельську селищну раду Київської області, що готовий розглянути претензію Ворзельської селищної ради Київської області у разі її підписання особою, яка має відповідні повноваження, а також із доданими документами, що підтверджують його обов'язки.
05 вересня 2019 року Ворзельська селищна рада Київської області звернулася до ОСОБА_1 з претензією № 02-15/1248, підписаною селищним головою Федоруком Л. П., в якій просила виконати умови договору укладеного на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у справі № 755/7946/17, шляхом сплати пайової участі в сумі 88 748,36 грн.
У листі-відповіді від 16 вересня 2019 року на претензію від 05 вересня 2019 року № 02-15/1248 ОСОБА_1 повідомив Ворзельську селищну раду Київської області, що готовий розглянути претензію Ворзельської селищної ради із урахуванням задоволених позовних вимог згідно з рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/7946/17 після отримання пропозиції щодо підписання договору про пайову участь замовника об'єкту будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель у вказаній у тексті рішення редакції, та надання передбаченого ним додатка 1.
Доказів того, що ОСОБА_1 виконав умови вищевказаного договору та перерахував кошти в сумі 88 748,33 грн, не надано. Факт невиконання умов договору в частині перерахування коштів ОСОБА_1 не заперечує.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтею 40 якого встановлено обов'язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.
Частина третя статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка набрала чинності з 01 січня 2013 року, передбачає, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (частина дев'ята статті 40 зазначеного Закону).
Таким чином, обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі покладено саме на замовника такого будівництва. Ухилення замовника від укладення договору пайової участі до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язань та вимог, які прямо передбачені законом та встановленим органом місцевого самоврядування Порядком.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року у справі № 755/7946/17 визнано укладеним договір про пайову участь замовника об'єкта будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель між Ворзельською селищною радою Київської області і ОСОБА_1 , пунктом 2.2 якого визначено розмір відрахування в сумі 88 748,36 грн.
Вказані обставини мають преюдиційне значення для сторін у цій справі, тому відповідно до частини другої статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України,
інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує умов укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Бучанської міської ради Київської області.
Ураховуючи, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року визнано укладеним договір про пайову участь, а з позовом про стягнення коштів за цим договором позивач звернувся у жовтні 2019 року, висновок судів про дотримання позивачем позовної давності є правильним.
Крім того, частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених ним вимог суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Аргументи касаційної скарги щодо наявності правових підстав для задоволення зустрічного позову та, відповідно, відмови в задоволенні основного позову на увагу не заслуговують, адже рішенням суду, яке набрало законної сили і підлягає обов'язковому виконанню, визнано укладеним договір про пайову участь і встановлено розмір пайового внеску, який має сплатити ОСОБА_1 , доказів виконання цього договору відповідач не надав і не довів заявлені ним вимоги про визнання цього договору недійсним.
Доводи касаційної скарги щодо порушення прав ОСОБА_2 як дружини заявника, не є предметом перевірки Верховним Судом, адже вона рішення апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржує.
Аргументи касаційної скарги щодо позивача, який на думку відповідача, не є належним у цій справі спростовуються нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 925/756/19, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15 та постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 03 вересня 2019 року у справі № 910/2849/18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 911/489/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17, від 27 січня 2020 року у справі № 442/8047/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 621/2180/17, від 09 лютого 2021 року у справі № 643/2667/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 307/4062/13, від 19 травня 2021 року у справі № 641/9402/13, від 21 квітня 2021 року у справі № 755/8391/19.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки встановлених фактичних обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної
скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Юзефовича Артема Олексійовича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов