Ухвала
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 357/8104/19
провадження № 61-399 сво 21
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Погрібного С. О.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори»,
відповідачі: ОСОБА_1 , фермерське господарство «Пролісок», фермерське господарство «Дари ланів», державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,
представник фермерського господарства «Пролісок», фермерського господарства «Дари ланів» - адвокат Косяк Вячеслав Миколайович,
представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Леся Анатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори»
на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 16 липня 2020 року у складі судді Кошель Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у складі колегії суддів:
Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори» (далі - ПОСП «Сидори») звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 , фермерського господарства «Пролісок» (далі - ФГ «Пролісок»), фермерського господарства «Дари ланів» (далі - ФГ «Дари ланів»), державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. (далі - державний реєстратор Ілюшина М. О.) про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння
та користування, внесення змін до договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що 11 листопада 2014 року між ним
та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого остання передала йому в оренду земельну ділянку, площею 2,8442 га,
для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на десять років. 30 грудня 2015 року державним реєстратором Узинської міської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав
за індексним номером 27683238, яким за ним зареєстровано право оренди
на вказану вище земельну ділянку.
Зазначало, що протягом усього часу дії договору оренди користувалося земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належно сплачувало орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року, ОСОБА_1 вчиняла дії, спрямовані на позбавлення його права користування земельною ділянкою за договором оренди.
Вказувало, що 15 березня 2018 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 728/5, відповідно до якого скасовано рішення державного реєстратора Узинської міської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області
про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025 за ПОСП «Сидори».
05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з іншим орендарем - ТОВ «Еліта-2010», договір оренди № 87, за яким вона передала вказаному товариству земельну ділянку, площею 2,8442 га, з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, який 04 грудня 2018 року було розірвано.
27 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І. В. було посвідчено заяву ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025, однак ОСОБА_1 не отримала згоди
ПОСП «Сидори» на проведення поділу земельної ділянки та не погодила
з підприємством технічну документацію із землеустрою щодо її поділу,
у зв'язку із чим порушила його право, як законного орендаря.
На підставі вищевказаної заяви, 07 грудня 2018 року державним реєстратором було прийнято рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,4221 га, з кадастровим номером 3220486000:04:005:0063
та земельної ділянки, площею 1,4221 га, з кадастровим номером 3220486000:04:005:0064, які утворилися внаслідок поділу.
Позивач указував, що 12 грудня 2018 року державним реєстратором
Ілюшиною М. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1
10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0063 з ФГ «Дари ланів» та уклала договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0064 з ФГ «Пролісок», а 14 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав оренди за ФГ «Дари ланів» та ФГ «Просілок».
Вважало, що ОСОБА_1 не мала права передавати спірні земельні ділянки в оренду іншим орендарям, оскільки укладений з ним договір оренди є дійсним та він поширює свою дію на спірні земельні ділянки, а тому укладення нею договорів оренди щодо вказаних земельних ділянок з ФГ «Дари ланів» та ФГ «Пролісок» порушує його право, як законного орендаря. У державного реєстратора не було правових підстав для проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки
за ФГ «Дари ланів» та ФГ «Пролісок».
Вказувало, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ним права оренди на земельну ділянку не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність.
З урахуванням наведеного, ПОСП «Сидори» просило суд:
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 20С, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Пролісок», щодо земельної ділянки, площею 1,4221 га, з кадастровим номером 3220486000:04:005:0064;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 20С, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Дари ланів», щодо земельної ділянки, площею 1,4221 га, з кадастровим номером 3220486000:04:005:0063;
- скасувати рішення державного реєстратора Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, площею 1,4221 га, з кадастровим номером 3220486000:04:005:0064, індексний номер: 44603177 від 14 грудня 2018 року;
- скасувати рішення державного реєстратора Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, площею 1,4221 га, з кадастровим номером 3220486000:04:005:0063, індексний номер: 44603343 від 14 грудня 2018 року;
- витребувати із незаконного володіння та користування ФГ «Пролісок» на користь ПОСП «Сидори» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0064, загальною площею 1,4221 га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
- витребувати із незаконного володіння та користування ФГ «Дари ланів» на користь ПОСП «Сидори» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0063, загальною площею 1,4221 га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
- внести зміни до договору оренди землі від 11 листопада 2014 року № б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори», шляхом його викладення у новій редакції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року у задоволенні позову ПОСП «Сидори» відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки свідчить про невизнання державою факту набуття позивачем такого права. За таких обставин, подальший поділ земельної ділянки на дві та їх державна реєстрація за ОСОБА_1 , передача їх в оренду ФГ «Дари ланів»
та ФГ «Пролісок», не порушує прав ПОСП «Сидори», оскільки такі права відсутні.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що договір оренди земельної ділянки відповідно до положень частини першої статті 210 ЦК України, статті 125
ЗК України, частини п'ятої статті 6, статті 17 Закону України «Про оренду землі», частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є вчиненим з моменту державної реєстрації цих прав, а саме право оренди виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Земельна ділянка за договором оренди вважається переданою орендодавцем орендареві теж з моменту державної реєстрації права оренди (стаття 17 Закону України «Про оренду землі»).
У цій частині судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі
№ 322/1178/17, провадження № 14-338цс19, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18, провадження
№ 61-15401св19.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу ПОСП «Сидори» залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року - без змін.
Стягнуто з ПОСП «Сидори» на користь ФГ «Пролісок» понесені витрати
на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. Стягнуто
з ПОСП «Сидори» на користь ФГ «Дари ланів» понесені витрати
на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. Стягнуто з ПОСП «Сидори» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була скасована 15 березня 2018 року, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПОСП «Сидори». На момент початку перебігу строку дії укладених договорів оренди землі від 10 грудня 2018 року, відлік якого обчислюється з 14 грудня 2018 року, тобто часу здійснення на підставі вказаних договорів державної реєстрації речового права за ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари ланів», права та законні інтереси позивача порушено не було, оскільки на вказані об'єкти нерухомого майна вони відсутні. Указане виключає наявність правових підстав для визнання оспорюваних договорів оренди землі від 10 грудня 2018 року недійсними.
Cуд апеляційної інстанції врахував правовий висновок Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду у подібних справах, зокрема, висновок, викладений у постанові від 15 січня 2020 року у справі
№ 322/1178/17, провадження № 14-338цс19, а також правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18, провадження № 61-15401св19.
Крім того, оскільки спір стосується правовідносин, які виникли між ПОСП «Сидори» та ОСОБА_1 , фермерськими господарствами, то держаний реєстратор Ілюшина М. О. є неналежним відповідачем у справі, а тому у задоволенні позову щодо цього відповідача необхідно відмовити саме з указаної підстави. Разом із цим, відмова у позові з підстав відсутності порушення прав позивача не призвела до неправильного вирішення спору.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доказам, поданим сторонами на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, врахував положення статті 137 ЦПК України, судову практику Великої Палати Верховного Суду, складність справи та обсяг наданих відповідних послуг,
а також надав оцінку заяві представника позивача про зменшення розміру таких витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ПОСП «Сидори», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник указує те,
що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2021 року касаційну скаргу ПОСП «Сидори» залишено без руху
з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику визначити та доплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату; уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено
про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 29 січня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву.
22 березня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року у задоволенні клопотання ПОСП «Сидори» про розгляд справи за участі його представника відмовлено. Справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року касаційне провадження
у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 334/3161/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова О. С., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
про визнання свідоцтва про право власності (правочину) недійсним,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року (провадження № 14-188цс20).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року касаційне провадження у справі поновлено.
УхвалоюВерховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року справу передано
на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, не знайшовши підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року прийнято до розгляду вказану справу
та призначено справу до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2021 року заяву представника ПОСП «Сидори» - адвоката Тетері С. І., про відвід суддів Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: Фаловської І. М., Червинської М. Є., Крата В. І.
від участі у розгляді справи № 357/8104/19 визнано необґрунтованою.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л. А., про відвід судді Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Луспеника Д. Д. від участі у розгляді справи № 357/8104/19 визнано необґрунтованою. Указані заяви передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. від 17 грудня 2021 року у задоволенні заяви ПОСП «Сидори» про відвід суддів Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду Фаловської І. М., Червинської М. Є., Крата В. І.
та заяви представника ОСОБА_1 - Марценюк Л. А. , про відвід судді Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Луспеника Д. Д. від участі у розгляді даної справи відмовлено.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій
не врахували практику Верховного Суду про те, що договори оренди землі, які укладено після 01 січня 2013 року, набирають чинності з моменту
їх підписання сторонами, а скасування рішення про державну реєстрацію права оренди не впливає на дійсність договору оренди землі.
Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили державну реєстрацію договору оренди землі з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку, що призвело до помилкового застосування
частини першої статті 210 ЦК України, а також помилкового висновку про те, що договір оренди землі, який було укладено 11 листопада 2014 року,
не набрав чинності.
Суди не врахували, що при існуванні декількох договорів найму однієї й тієї самої речі різними наймачами, перевага повинна віддаватися договору, який був укладений раніше. При цьому скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ПОСП «Сидори»
не призвело до припинення самого права оренди, яке підлягає захисту, оскільки було порушено відповідачами.
Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув із нього витрати
на професійну правничу допомогу, оскільки представники відповідачів
не надали суду детального опису робіт, а до послуг, наданих відповідачам, включені послуги, не пов'язані з розглядом справи.
Вважає, що Великою Палатою Верховного Суду некоректно сформовані висновки у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), і, як наслідок, виникли різні висновки
та тлумачення колегіями суддів різних судових палат Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Зауважує, що слід чітко розмежовувати момент укладення і набрання чинності для договорів оренди землі, укладених до 01 січня 2013 року
та після цієї дати, тобто договори, які укладені до 01 січня 2013 року набирають чинності з моменту їх державної реєстрації, а укладені після
01 січня 2013 року - з моменту їх підписання сторонами. Крім того, слід розмежовувати поняття державної реєстрації договору оренди землі
та державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У березні 2021 року представник ФГ «Пролісок», ФГ «Дари ланів» - адвокат Косяк В. М., представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А., подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вказується,
що доводи касаційної скарги є безпідставними, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому просять залишити її без задоволення,
а оскаржувані судові рішення - без змін.
При цьому заперечують проти передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та заявили клопотання про стягнення з позивача
на користь кожного з відповідачів відповідно витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А., просить
у разі задоволення касаційної скарги позивача зменшити розмір витрат
на професійну правничу допомогу, а представник фермерських господарств просить відмовити у стягненні вказаних судових витрат на користь ПОСП «Сидори».
Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає
за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або
за клопотанням учасника справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити
від висновків колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постановах: від 01 квітня 2020 року у справі
№ 357/8110/18 (провадження № 61-15401св19), від 04 березня 2020 року
у справі № 188/1612/16-ц (провадження № 61-23376св18) та в ухвалі
від 29 вересня 2020 року у справі № 705/364/20 (№ 61-11653ск20), щодо моменту набрання чинності договорів оренди землі, укладених після 01 січня 2013 року, та залежності їх чинності від державної реєстрації права оренди.
Така необхідність викликана існуванням різного підходу між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду до розуміння та тлумачення норм щодо періоду чинності договорів оренди землі, а також залежності чинності таких договорів
від державної реєстрації права оренди.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, апеляційний суд указав,
що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору (укладений після 01 січня 2013 року) має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення
до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень
як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна, з якими закон пов'язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб'єктивних прав та обов'язків, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня
2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).
Установивши, що державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була скасована 15 березня 2018 року, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПОСП «Сидори», оскільки на момент початку перебігу строку дії укладених договорів оренди землі від 10 грудня 2018 року, відлік якого обраховується з 14 грудня
2018 року - часу здійснення на підставі вказаних договорів державної реєстрації речового права за ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари ланів», права
та законні інтереси позивача порушені не були, оскільки на вказані об'єкти нерухомого майна вони були відсутні, що виключає наявність підстав для визнання оспорюваних договорів оренди землі від 10 грудня 2018 року недійсними.
При цьому суд апеляційної інстанції послався, зокрема, на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі
№ 357/8110/18 (провадження № 61-15401св19).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, як і у справі № 357/8110/18, договори оренди землі були укладені після 01 січня 2013 року.
До подібних висновків щодо договорів оренди, які укладено після 01 січня 2013 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду також доходив у постанові від 04 березня
2020 року у справі № 188/1612/16-ц (провадження № 61-23376св18)
та в ухвалі від 29 вересня 2020 року у справі № 705/364/20 (№ 61-11653ск20).
Суди попередніх інстанцій у цій справі і Верховний Суд у складі різних колегій Другої судової палати Касаційного цивільного суду, на думку касаційного суду, не врахували, що норма статті 18 Закону України
«Про оренду землі», відповідно до якоїдоговір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації, втратила чинність з 01 січня
2013 року, а суди помилково ототожнили поняття «державної реєстрації договору оренди землі» з «державною реєстрацією права оренди».
При цьому в усіх наведених справах Верховний Суд у складі різних колегій Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі
№ 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), в якій предметом розгляду був договір оренди землі, укладений до 01 січня 2013 року, коли була чинною норма статті 18 Закону України «Про оренду землі».
Разом із цим, ПОСП «Сидори» та ОСОБА_1 , уклавши договір оренди землі 11 листопада 2014 року, який містить всі істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України «Про оренду землі», висловили своє волевиявлення на укладення договору в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.
Скасована у подальшому Міністерством юстиції України державна реєстрація права оренди за ПОСП «Сидори» сама по собі не свідчить про те, що договір не укладено, чи що договір між сторонами автоматично припиняється, як і про те, що позивач не має право оспорити договір, укладений ОСОБА_1 з іншими орендарями, за наявності чинного договору оренди тієї ж земельної ділянки.
Подібні правові висновки містяться також, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 19 грудня 2018 року у справі № 291/422/17 (провадження № 61-29047св18), від 02 жовтня 2019 року у справі
№ 291/426/17 (провадження № 61-32794св18).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, проаналізувавши доводи касаційної скарги ПОСП «Сидори», дослідивши матеріали справи, не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині другій статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу
на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає
за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те,
що на розгляд об'єднаної палати може бути передана справа, якщо
в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб'єктами, об'єктами та змістом (правами й обов'язками суб'єктів правовідносин).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків
особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення,
що пред'являється особі.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об'єкт) для розгляду справи об'єднаною палатою, оскільки розгляд справи, в якій відсутній функціонал (компетенційні повноваження) для об'єднаної палати, є судом, який
не встановлений законом.
Так, у справі, яка передана на розгляд Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, судами попередніх інстанцій встановлено, що у пункті 37 договору оренди землі, укладеного 11 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори», закріплено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.
Тобто момент набрання чинності вказаного договору оренди землі сторони визначили та пов'язали з моментом його державної реєстрації.
Право оренди земельної ділянки ПОСП «Сидори» на підставі договору оренди землі від 11 листопада 2014 року зареєстровано 30 грудня 2015 року державним реєстратором Узинської міської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області.
Разом із цим, 15 березня 2018 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 728/5, відповідно до якого скасовано вищевказане рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ПОСП «Сидори».
Таким чином, у даній справі та у справах, від висновку яких пропонується відступити, зі справами, на які посилається касаційний суд, передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, подібність правовідносин не вбачається, оскільки суди виходили із того, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права на нерухоме майно особа вважається такою, що не набула відповідного речового права.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню
на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з відсутністю предмета (об'єкта) для перегляду.
Керуючись статтями 403, 404, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
Повернути справу № 357/8104/19 (провадження № 61-399св19) за позовом приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори»
до ОСОБА_1 , фермерського господарства «Пролісок», фермерського господарства «Дари ланів», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права
на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі,
за касаційною скаргою приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню
не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник А. І. Грушицький Б. І. Гулько В. І. Крат С. О. Погрібний І. М. Фаловська М. Є. Червинська