Справа № 344/11622/21
Провадження № 11-кп/4808/183/22
Категорія ст.197 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
30 березня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суд дів Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,
перекладача ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційними скаргами (далі АС) захисника ОСОБА_8 адвоката - ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_9 , на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16 березня 2022 року про обрання (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , -
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16 березня 2022 року обрано (продовжено) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.255- 1 КК, та ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.255-1 , ч.2 ст.307 КК на 60 днів, тобто до 14 травня 2022 року включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення суд мотивував тим, що запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження та є підстави вважати, що інші запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання встановленим ризикам, тому (суд першої інстанції), вважав, за необхідне продовжити строк тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до 14 травня 2022 року включно, без визначення розміру застави.
Не погодившись з ухвалою суду:
- захисник ОСОБА_10 подала АС, в якій зазначає, що судове рішення про обрання (продовження) строку тримання під вартою щодо її підзахисного ОСОБА_8 ухвалено із значними порушеннями вимог кримінального процесуального права та вказує на відсутність необхідності у застосуванні найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Просить ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16 березня 2022 року скасувати та постановити нову, якою визначити розмір застави ОСОБА_8 у межах відповідно до ч.5 ст.182 КПК.
- обвинувачений ОСОБА_9 теж вважає ухвалу суду незаконною та необгрунтованою. Суд не взяв до уваги, що в нього на утриманні троє малолітніх дітей, хвора дружина, а також, що він потребує стаціонарного лікування.
Просить ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16 березня 2022 року скасувати та змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді ОСОБА_3 , пояснення обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та їх захисників, які підтримали АС, просять ухвалу суду скасувати та задовольнити апеляційні вимоги; пояснення прокурора, який заперечив доводи АС, просив рішення суду залишити без задоволення, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та додані матеріали, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.
Колегія суддів виходить з того, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним з обмеженням конституційного права особи на свободу, який полягає в примусовій ізоляції обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.
Так, відповідно до ч.1 ст.194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра», втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчинені злочину та призначення їй покарання.
Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.
Відповідно до матеріалів контрольного провадження, ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.255- 1 КК, які у відповідності до ст.12 КК є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років; ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.255-1 , ч.2 ст.307 КК які у відповідності до ст.12 КК є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років. Колегія суддів підтверджує, обґрунтованими доводи клопотання прокурора про наявність ризиків, які встановлені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК та необхідність продовження строку тримання під вартою обвинувачених на час звернення з відповідним клопотанням до суду.
Підставами вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК, а саме, що є можливість обвинувачених переховуватись від органів досудового розслідування чи суду та як ОСОБА_8 та ОСОБА_13 обвинувачуються у злочині, які є особливо тяжкий та за нього передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років; незаконно впливати на свідків у кримінальних провадженнях, позаяк їм в ході досудового розслідування стали відомі анкетні дані та наданні свідчення, що підтверджуються наявними матеріалами справи протоколами негласних слідчих дій, а також на інших учасників кримінального провадження; вчинити нове кримінальне правопорушення, та як ОСОБА_8 , будучи обвинуваченим у кримінальному провадження, яке перебуває у провадженні Долинського районного суду, знов вчинив нові злочини та ОСОБА_9 являється неодноразово судимим у вчиненні ряду кримінальних правопорушень , тому суд обгрунтовано вважає, що інший запобіжний захід не буде сприяти належній процесуальній поведінці обвинувачених.
При цьому колегія суддів враховує дані про обвинувачених, а саме їх вік та стан здоров'я, соціальні зв'язки, схильність до вчинення кримінальних правопорушень, відсутність даних про неможливість перебування під вартою.
Що стосується покликань захисника ОСОБА_10 , щодо незаконності ухвали слідчого судді, позаяк не визначено розміру застави обвинуваченому ОСОБА_8 у межах відповідно до ч.5 ст.182 КПК, вони є голослівними.
Відповідно ч 4 ст.183 КПК визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.255-253-3 КК.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що, дійшовши висновку про необхідність продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги і вимоги ст. ст. 182, 183 КПК, обставини кримінальних правопорушень, майновий та сімейний стан обвинувачених, дані про їхні особи, наявність передбачених ст. 177 КПК ризиків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали.
За таких обставин, АС захисника ОСОБА_8 адвоката- ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_9 не підлягають до задоволення.
З урахуванням наведеного та керуючись, ст.ст. 404, 405,407,418, 419, 422-1 КПК, колегія суддів, -
Апеляційні скарги: захисника ОСОБА_8 адвоката- ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16 березня 2022 року про обрання (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала оскраженню в касаційному порядку не підлягає
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5