Справа №521/20584/21
Пр. №2-а/521/3/22
28 березня 2022 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.
при секретарі - Ткач А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції Бурова Станіслава Олеговича, Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що 01 грудня 2021 року інспектором 2-го взводу 4-ї роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області ДПП) старшим лейтенантом поліції Буровим С.О. відносно нього було винесено постанову серії БАБ № 117615 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що зі змісту вказаної постанови вбачається, що 01 грудня 2021 року він, керуючи транспортним засобом «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у м. Одеса по вул. Овідіопоьска дрога, 3г, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», чим порушив Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.
За порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Позивач із фактом скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не погоджується, вважає постанову серії БАБ № 117615 від 01 грудня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, незаконною та необґрунтованою, винесеною із порушенням його прав та з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень.
Крім цього, вважає постанову такою, що ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його неправомірних дій, а отже не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Стверджував, що 01 грудня 2021 року він, керуючи автомобілем «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Центральний аеропорт у м. Одесі в сторону Овідіопольсокї дороги по крайні правій смузі. Не доїжджаючи до перехрестя, світлофору та встановленого над перехрестям знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах» ОСОБА_1 здійснив перестроювання в середню смугу, з якої дозволено поворот наліво та направо, після чого здійснив на перехресті поворот наліво в напрямку Промринку «7 км» та був зупинений інспектором Буровим С.О.
Вказував, що інспектор вказував на порушення позивачем вимоги знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах» здійснивши з'їзд зі смуги, яка призначена для руху направо.
Позивач зазначив, що на даному відрізку дороги вулиці Центральний Аеропорт перед перехрестям з Овідіопольською дорогою повністю стерта дорожня розмітка, а виїзд за світлофор на перехрестя був здійснений з центральної смуги дороги, з якої дозволено рух як направо так і наліво, а справа від його авто була відстань для проїзду іншого транспорту, що за думкою позивача, підтверджує той факт, що він не порушував вимоги дорожнього знаку 5.16
Вказував, що інспектор Буров С.О. не врахував, що в сукупності з порушеннями Інспектора, призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Позивач вказував, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, тобто правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не включено до переліку випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Окрім того, ОСОБА_1 не погодився з оскаржуваною Постановою, оспорював описаною нею правопорушення та наголосив Інспекторові на її незаконності та безпідставності, що не було взято до уваги Інспектором.
За думкою позивача, постанова винесена з грубим порушенням вимог КУпАП без складання протоколу до неї, без зазначення належної інформації про технічний засіб, яким здійснювалось правопорушення, що є грубим порушенням принципу законності, закладеного ст. 7 КУпАП та вищезгаданих приписів щодо процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та постанови.
Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд скасувати постанову серії БАБ № 117615 від 01 грудня 2021 року про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити віднодносно нього провадження по справі.
Ухвалою суду від 09 грудня 2021 року провадження у вищевказаній справі було відкрито та вирішено розглядати адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 21-22).
Ухвалою суду від 18 січня 2022 року було витребувано з УПП в Одеській області ДПП всі наявні відеозаписи, якими зафіксоване правопорушення за протоколом серії БАБ № 117615 від 01 грудня 2021 (а.с. 3233).
Позивач в судове засідання не з'явився, раніше надав віповідь на відзив та клопотання, згідно якого просив сд розглянути справу за його відсутності (а.с. 100-106, 108-114, 117).
Представник УПП в Одеській області ДПП, діюча на підставі довіреності від 24 січня 2022 року, в судове засідання не з'явилася, раніше надала відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого ззначала, що 01 грудня 2021 о 08 год. 05 хв., в ході виконання службових обов'язків, у складі екіпажу патрульної поліції інспектором 2-го взводу 4-ї роти 2-го батальйону УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції Буровим С.О. за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопоьска дрога, 3г, було виявлено транспортний засіб «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який, керуючи, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», чим порушив п. 8.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Після зупинки транспортного засобу громадянину ОСОБА_1 було роз'яснено причину зупинки та суть скоєного ним адміністративного правопорушення. Своїм правом скористався на власний розсуд та не надав інспектору письмових пояснень по суті вчиненого правопорушення, жодних інших письмових заяв чи клопотань, як під час підготовки так і під час розгляду справи про адміністративне правовпорушення в порядку п. 5 ст. 278 КУпАП - не надходило.
Також громадянину ОСОБА_1 було роз'яснено право та строки на оскарження постанови, строк на сплату штрафу згідно постанови та роз'яснено наслідки невиконання вказаної постанови.
Вказувала, що в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 117615 від 01 грудня 2021 у п. 7 зазначено, що до постанови додаються «відео 1484».
Стверджувала, що Постанова серії ДПО 18 № 630175 від 12 червня 2020 року обґрунтована, винесена на підставі та у порядку, передбаченому законодавством, а доводи позивача безпідставні.
Посилаючись на викладене та на те, що позивачем в обґрунтування власної позиції не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність в його діяннях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, представник УПП в Одеській області ДПП просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 67-80, 88-94, 95).
Відповідач інспектор 2-го взводу 4-ї роти 2-го батальйону УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції Буров С.О., в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся судом у відповідності до вимог ст. ст. 124, 126 КАС України.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі передбачених ч. ч. 1, 2, 3 і 5 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що відповідно до постанови БАБ № 117615 від 01 грудня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складеної інспектором 2-го взводу 4-ї роти 2-го батальйону УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції Буровим С.О, 01 грудня 2021 року 0 08 год. 10 хв. у м. Одесі по вул. вул. Овідіопоьска дрога, 3г, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», чим порушив вимоги п. 8.4. ПДР України та чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та був притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. (а.с. 15, 96).
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 01 грудня 2021 року він, керуючи автомобілем «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Центральний аеропорт у м. Одесі в сторону Овідіопольсокї дороги по крайні правій смузі. Не доїжджаючи до перехрестя, світлофору та встановленого над перехрестям знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах» ОСОБА_1 здійснив перестроювання в середню смугу, з якої дозволено поворот наліво та направо, після чого здійснив на перехресті поворот наліво в напрямку Промринку «7 км» та був зупинений інспектором.
Отже, фактичною підставою для винесення оскаржуваної постанови стали висновки відповідача про те, що позивач порушив вимоги знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах» та здійснив рух ліворуч зі смуги, яка призначена для руху направо, чим порушив п. 8.4. ПДР України.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно п. п. 8.1 та 8.2 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена (п. 8.21 ПДР України).
Відповідно до п. 8.4.ґ ПДР України інформаційно-вказівні знаки, до яких відноситься дорожній знак 5.16 «Напрямок руху по смугах», запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №520/2261/19 від 25 червня 2020 року зазначила, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
На підтвердження своїх доводів позивачем було надано фото світлини, з яких вбачаться, що дійсно на вказаному відрізку дороги по вул. Центральний аеропорт у м. Одесі в сторону Овідіопольсокї дороги стерта дорожня розмітка та у зв'язку з цим неможливо однозначно визначити межі полос для руху (а.с. 16-19).
Суд не приймає надані представником відповідача пояснення відносно того, що, за його думкою, позивачем було порушено вимоги знака 5.16 «Напрямок руху по смугах», оскільки інших доказів, зокрема, відеозапис надано з відсутністю звуку, а фотофіксація за допомогою технічного засобу, пояснення свідків, тощо, на підтвердження зазначеного, останнім суду надано не було.
Отже, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, представником УПП в Одеській області ДПП не було надано жодних належних та допустимих доказів.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України закріплено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Всупереч зазначеній нормі в оскаржуваній постанові серії БАБ № 117615 від 01 грудня 2021 року відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 квітня 2018 року по справі №338/1/17 наголошує, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Також, суд звертає увагу на наступне.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. У ньому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч. 1 ст. 256 Кодексу). Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (ч. 2 ст. 256 КУпАП). У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це; така особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання (ч. 3 ст. 256 КУпАП). Протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у ст. 251 Кодексу, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 257 КУпАП). Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення визначено у главі 17 КУпАП.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень, у тому числі і ті, за які відповідальність передбачена ст. 122 Кодексу, розгляду у скороченому провадженні не підлягають.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Суд наголошує, що поліцейським протокол про адміністративне правопорушення не складався, що не було оскаржено представником відповідача, а одразу була винесена постанова.
Таким чином, суд вважає, що інспектор не мав права на місці вчинення адміністративного правопорушення виносити оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАБ № 117615 від 01 грудня 2021, за якою позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн.
Відповідно до ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Також згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства щодо неможливості скороченого розгляду справ вказаної категорії, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, до суду не надано доказів на спростування доводів позивача, а тому суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, постанову інспектора 2-го взводу 4-ї роти 2-го батальйону УПП в Одеській області ДПП Бурова С.О. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БАБ № 117615 від 01 грудня 2021 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу - скасувати, провадження по вказаній справі про адміністративне правопорушення закрити, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
У ст. 254 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Тобто, доведення невинуватості не покладається на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, саме особа, яка притягає особу до адміністративної відповідальності повинна довести її винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Разом з тим, виходячи із закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції Бурова Станіслава Олеговича, Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Бурова Станіслава Олеговичасерії БАБ № 117615 від 01 грудня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 01 квітня 2022 року.
Суддя: О.М. Сегеда