14 лютого 2022 року
м. Київ
Cправа № 910/16906/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Банаська О. О., Погребняка В. Я.,
учасники справи:
позивач (скаржник) - Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування",
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта",
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021
у складі колегії суддів: Коробенка Г.П. (головуючий), Козир Т.П., Кравчука Г.А.
та на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021
у складі судді Літвінової М.Є.,
у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про стягнення 47 166,67 грн,
На розгляд суду постало питання вимоги страховика, що виплатив на підставі договору страхування майна страхове відшкодування потерпілому, до страховика винної особи в заподіянні шкоди.
Обставини справи
1. 27.04.2018 між Товариством з додатково відповідальністю "Експрес Страхування" (далі - ТДВ "Експрес Страхування"), як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 777.18.2400368, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/розпорядженням, зокрема, транспортним засобом автомобілем марки VOLKWAGEN/Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску.
2. 23.02.2019 в м. Полтава по вул. Європейська, 27/24 сталася дорожньо- транспортна пригода за участю автонавантажувача ТО, 30 д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля VOLKWAGEN/Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 .
3. ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.п.12.1,13.1 Правил дорожнього руху.
4. 12.03.2019 постановою Октябрського районного суду м. Полтави № 554/1718/19 встановлено порушення гр. ОСОБА_2 п.п. 12.1,13.1 Правил дорожнього руху та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
5. 26.04.2019 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування №777.18.2400368 від 27.04.2018.
6. Згідно з рахунком-фактурою № АБС 71/19 від 23.05.2019, виставленого ПП "АВТО-БУД-СЕРВІС", вартість відновлювального ремонту складає 47 166,67 грн.
7. 27.05.2019 позивачем був складений та підписаний страховий акт № 3.19.4791, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки VOLKWAGEN/Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 47 166,67 грн.
8. На підставі складеного страхового акту № 3.19.479-1 від 27.05.2019 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №777.18.2400368 від 27.04.2018, перерахував на рахунок ПП "АВТО-БУД-СЕРВІС" суму страхового відшкодування у розмірі 47 166,67 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № ЦО02462 від 27.05.2019.
9. Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , який керував Навантажувачем ТО-30, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ПАТ "НАСК "Оранта") згідно із Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту серія УБ, № 1265092, який наявний в матеріалах справи.
Подання позову
10. 29.10.2020 ТДВ "Експрес Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "НАСК "Оранта" про стягнення 47 166,67 грн.
11. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що на підставі Договору добровільного страхування транспортного засобу № 777.18.2400368 від 27.04.2018 внаслідок настання страхової події - дорожньо - транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки VOLKWAGEN/Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому, відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу ТО-30, державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована у ПАТ "НАСК "Оранта", а тому позивач зазначає, що обов'язок з відшкодування збитків в межах фактичних затрат покладається на відповідача. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду
12. 15.02.2021 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16906/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
13. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що з огляду на положення статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до ТДВ "Експрес Страхування" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
14. Тобто, позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 1265092 від 23.05.2018 на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
15. Суд першої інстанції вказав, що позивач, як новий кредитор, з метою реалізації свого права на отримання страхового відшкодування за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, повинен був у строк до 23.02.2020, тобто у річний строк від дати ДТП, подати страховику за вказаним полісом - ПАТ "НАСК "Оранта" заяву на виплату страхового відшкодування.
16. Доказів подання позивачем заяви на виплату страхового відшкодування Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 1265092 від 23.05.2018 протягом одного року з моменту ДТП під час розгляду справи суду надано не було, що свідчить про наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідачем у відповідності до вимог п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
17. Зазначені висновки суду першої інстанції зроблені з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 щодо застосування підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
18. 19.07.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТДВ "Експрес Страхування" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 910/16906/20 - без змін.
19. Суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20. 12.08.2021 ТДВ "Експрес Страхування" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 у справі № 910/16906/20, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТДВ "Експрес Страхування" задовольнити повністю.
21. Обґрунтовуючи підстави оскарження судових рішень, ТДВ "Експрес Страхування" посилається на підпункти а), в) пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також вказує на те, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду визначений у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17.
22. Також, скаржник наголошує на необхідності формуванні висновку Верховного Суду в питанні застосуванні положень пункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту" до особи, яка сплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування під час реалізації нею права на відшкодування збитків в порядку суброгації.
23. Скаржник вважає, що у цій справі судами попередніх інстанцій застосовано положення пункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту", яка не може застосовувати у спірних правовідносинах, оскільки відповідачем не укладався договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту; автонавантажувач ТО 30 д.н. НОМЕР_2 не може бути застрахований за умовами обов'язкового страхування, оскільки такій засіб не підпадає під дію Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту", оскільки щодо нього відсутній коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу та відповіді на відзив
24. 12.10.2021 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив ПАТ "НАСК "Оранта" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові рішення - без змін. Відповідач погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про застосування до позовних вимог позивача наслідків пропуску річного строку подання заяви про страхове відшкодування, визначеного підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту".
25. У поясненнях, які надійшли до Суду 13.12.2021 відповідач також вказує на нетотожності правовідносин у цій справі № 910/16906/20 та справи № 910/17324/19, яка була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду та до вирішення якої було зупинено провадження у цій справі. Так, відповідач зауважує, що у справі № 910/17324/19 на вирішенні суду був позов МТСБУ як спеціального суб'єкта у сфері обов'язкового страхування до страховика винуватця ДТП щодо виплати , яку страховик за законом мав виплатити потерпілому, а також щодо застосування для вирішення такого спору підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту".
26. 02.11.2021 на адресу Верховного Суду від ТДВ "Експрес Страхування" надійшла відповідь на відзив ПАТ "НАСК "Оранта" на касаційну скаргу, в якому позивач наголошує на тому, що спеціальна техніка у вигляді навантажувача не підлягає обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності, через що норма підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту" не підлягає застосуванню.
В. Касаційне провадження
27. 02.09.2021 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.
28. 22.09.2021 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 910/16906/20 за касаційною скаргою ТДВ "Експрес Страхування" за вх. № 8463/2021 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 у справі № 910/16906/20, в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Зупинено касаційне провадження у справі № 910/16906/20 за касаційною скаргою ТДВ "Експрес Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 у справі № 910/16906/20 до оприлюднення повного тексту рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/17324/19.
29. 06.12.2021 ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження у справі № 910/16906/20 за касаційною скаргою ТДВ "Експрес Страхування" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021.
30. У зв'язку з перебуванням судді Погребняка В. Я. з 03.02.2022 по 11.02.2022 (включно) на лікарняному, повний текст цієї постанови складено та підписано 14.02.2022.
Г. Надходження клопотань
31. 14.12.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання ТДВ "Експрес страхування" про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивоване необхідністю розв'язання виключної правової проблеми застосування підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту" та вказує, що зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17, постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 133/1195/16-ц, від 25.11.2021 у справі № 204/5314/18 вбачається відмінний методологічний підхід до тлумачення цієї норми.
32. У письмових поясненнях, які надійшли до Суду 07.02.2022, позивач просить Суд врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, відповідно до якого, потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
34. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та відповіді на відзив, а також наданих сторонами у справі письмові пояснення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
35. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що 23.02.2019 в м. Полтава сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автонавантажувача під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля VOLKWAGEN/Passat, під керуванням ОСОБА_3 .
36. При цьому, автомобіль VOLKWAGEN/Passat був застрахований ТДВ "Експрес Страхування" як страховиком за договором добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/розпорядженням зазначеним транспортним засобом, а відповідальність водія автонавантажувача була застрахована ПАТ "НАСК "Оранта" за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту.
37. Внаслідок настання страхової події ДТП, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля. З посиланням на статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України позивач звернувся із позовом до страховика (ПАТ "НАСК "Оранта") особи, винної у завданні шкоди автомобілю (водій автонавантажувача) оскільки, як він стверджує отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
38. Отже, предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання позовних вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі (за договором добровільного страхування майна, укладеного між ними) до страховика заподіювача шкоди, між якими (страховиком та заподіювачем шкоди) укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності.
39. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. (ст. 1 Закону України "Про страхування").
40. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
41. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
42. Відповідно до статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.
43. Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
44. Суд відзначає, що відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
45. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 755/18006/15-ц, стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
46. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
47. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
48. При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/17324/19, хоча і різні за змістом правовідносини із цією справою, оскільки у першій вирішувався спір за позовом МТСБУ (спеціального суб'єкта у сфері обов'язкового страхування) до страховика винуватця ДТП щодо виплати, яку такий страховик за законом мав виплатити потерпілому, а також щодо застосування для вирішення такого спору приписів пункту 37.1.4 статті 37, статей 38, 41 Закону № 1961-IV, було наголошено, із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, що не слід ототожнювати правовідносини регресу, які врегульовують приписи статті 1191 ЦК України та статті 38 Закону № 1961-IV, із правовідносинами суброгації, які врегульовують приписи статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України "Про страхування".
49. Колегія суддів також вважає за необхідне відзначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 звернуто увагу на те, що розглядаючи справу № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) за позовом ПрАТ "СК "Грандвіс" до фізичних осіб та ПрАТ "Просто-Страхування" про зворотне стягнення виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
50. При цьому у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду послалась на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), у якій було відступлено від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі №6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив потерпілому страхове відшкодування має право пред'явити вимоги до винної особи або її страховика. З урахуванням вказаних мотивів та з огляду на те, що в зазначеній постанові від 03.10.2018 (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18), не висловлювалась правова позиція щодо наслідків застосування преклюзивного (річного) строку та обсягу відповідальності страхувальника у випадку його пропуску, Велика Палата Верховного Суду у справі № 147/66/17 дійшла висновку, що підстав для відступу від таких правових висновків немає (п. 53, 54).
51. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 вкотре наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (п. 85).
52. Отже, у цій справі, у зв'язку з виплатою ТДВ "Експрес страхування" страхового відшкодування потерпілій особі до позивача перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.
53. Водночас, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТДВ "Експрес Страхування" до ПАТ "НАСК "Оранта" керувалися тим, що позивачем було пропущено встановлений пунктом 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" річний строк на подання заяви на виплату страхового відшкодування.
54. Однак, колегія суддів верховного Суду дійшла висновку, що за встановлених судами обставин справи, поза увагою судів залишилось те, що між страховиком особи, винної у спричиненні шкоди (ПАТ "НАСК "Оранта") та страхувальником водія автонавантажувача було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, а не договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, правовідносини за яким регулюється нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
55. Отже, у такому випадку, колегія суддів вважає помилковим замість застосування положень статей 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", застосування судами першої та апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень пункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а відмова у задоволенні позовних вимог на такій підставі є передчасною.
56. Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки суди попередніх інстанцій, відмовляючи в позові, обмежилися лише посиланням на пункт 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення заявленого позову потребує дослідження укладеного договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, обсягу відповідальності страховика, порядку розрахунку страховиком шкоди, заподіяної з вини страхувальника майну третіх осіб, обставини щодо виплати відшкодування потерпілій стороні, його розміру та доказів на підтвердження, необхідності/або відсутності необхідності урахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого майна.
57. Додатково, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.
58. Так, Велика Палата зауважила, що зокрема, у постанові від 05.06.2018 (справа № 910/7449/17, провадження № 12-104гс18), розглядаючи справу за позовом ПрАТ "СК "АХА Страхування" до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування, виплаченого за договором добровільного страхування, Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 15.04.2015 в справі № 3-49гс15 щодо непоширення річного строку на вимогу страхової компанії потерпілого, яка виплатила останньому відшкодування за договором добровільного страхування, до страхової компанії винної особи та зазначила, що закріплене в підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV) право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування (п. 93).
59. Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності (п. 127, 128).
60. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (п. 132, 134).
61. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що у цій справі суди першої та апеляційної інстанції належним чином не дослідили наявні у справі докази, що мають значення для правильного вирішення спору та, у зв'язку з цим, невірно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а тому оскаржувані у справі судові рішення не можна визнати законним та обґрунтованим.
62. При цьому, Верховним Судом враховується заявлення відповідачем у цій справі клопотання про призначення судової авто товарознавчої експертизи, яке було відхилено судом першої інстанції, що свідчить про наявність між сторонами спору щодо розміру заявленого позивачем відшкодування.
63. Верховний Суд дійшов висновку, що доводи ТДВ "Експрес Страхування" наведені в судах першої та апеляційної інстанції не були очевидно необґрунтованими, що вимагало від судів їх повного дослідження та надання їм належної оцінки. Водночас, наведені скаржником у касаційній скарзі аргументи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення та постанови знайшли підтвердження під час розгляду касаційної скарги.
64. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
65. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
66. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
67. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
68. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
69. У рішеннях ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.
70. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
71. Однак, ухвалені у даній справі рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами апеляційної інстанції допущено неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
72. За таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
73. Окрім того, враховуючи необґрунтованість застосування у цій справі до спірних правовідносин судами попередніх інстанцій положень підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту", колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для передачі цієї справи з метою розв'язання виключної правової проблеми щодо застосування вказаної норми на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому клопотання ТДВ "Експрес Страхування" не підлягає задоволенню.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
74. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
75. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог заявника, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТДВ "Експрес Страхування".
76. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ТДВ "Експрес Страхування" підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
В. Розподіл судових витрат
77. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" про передачу справи № 910/16906/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
2. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" задовольнити частково.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 910/16906/20 скасувати.
4. Справу № 910/16906/20 передати до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Банасько
В. Погребняк