"01" квітня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/170/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/170/22
за позовом Фізичної особи - підприємця Макарової Юлії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до відповідача Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-а, код ЄДРПОУ 077568010)
про стягнення 1 328,44грн.
Фізична особа - підприємець Макарова Юлія Сергіївна звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" про стягнення заборгованості в розмірі 27 328,44грн., яка складається з основного боргу в сумі 26 000грн., пені в розмірі 462,30грн., інфляційних витрат в сумі 708грн. та 3% річних в розмірі 158,14грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №236/МТЗ-21 від 10.08.2021р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2022р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/170/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації та отримана останнім 08.02.2022р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
24.03.2022р. за вх. №5831/22 до суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині основного боргу в розмірі 26 000грн., яке обґрунтоване погашенням Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" відповідної суми основного боргу.
Ухвалою суду від 01.04.2022р. провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 26 000грн. було закрито, в порядку ч.1 п.2 ст. 231 ГПК України.
Також 24.03.2022 за вх.№5830/22 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % з 1 328,44 грн. до 664,22 грн. (3 % річних з 158,14 грн. до 79,07 грн., інфляційних витрат з 708 грн. до 354грн. та пені з 462,30 грн. до 231,15 грн.), з посиланням при цьому на правові позиції Верховного Суду, а також на те, що позивачем не доведено і взагалі навіть не зазначено факту існування збитків у конкретному розмірі, завданих йому в результаті існування на його думку порушень з боку покупця; що відповідачем вже вжито всіх необхідних заходів щодо виконання зобов'язання.
31.03.2022р. за вх. № 6069/22 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача щодо зменшення штрафних санкцій.
Крім того 31.03.2022р. за вх.№6070/22 господарським судом одержано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., в якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
10.08.2021р. між Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" (Покупець) та Фізичною особою - підприємцем Макаровою Юлією Сергіївною (Продавець) був укладений договір №236/МТЗ-21, за умовами якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець-прийняти та оплатити Товар згідно ДК 021:2015 КОД 34731000-0 «Частини повітряних і космічних і літальних апаратів та вертольотів». Конкретна кількість Товару, його найменування, номенклатура, вартість та терміни постачання, визначаються на підставі конкурсу № 12758094 від 07.06.2021 року, проведеного через електронну систему закупівель «Prozzoro» і вказується у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 договору, якщо між Сторонами недомовлено інше, поставка Товару Покупцю здійснюється на умовах DDP за адресою: 65121, м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 32-А, склад підприємства Покупця, за рахунок Продавця, відповідно до правил INCOTERMS 2010.
Термін поставки Товару визначений на підставі конкурсу № 12758094 від 07.06.2021р. складає 14 календарних днів та рахується від дати підписання Сторонами Специфікації, де визначається найменування Товару, умови його поставки, номенклатура, кількість, ціна, дата виготовлення, а також термін придатності, який розраховується від дати виготовлення (для Товарів, які мають обмежений термін придатності) (п.2.5 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що перехід права власності на Товар відсувається з моменту, зазначеного сторонами в Договорі. Право власності на Товар переходить Покупцеві після настання наступних обставин: фактичної передачі Товару за кількістю на підставі належно оформлених первинних документів (накладної, товарно-транспортної накладної); фактичної передачі Товару (із супровідною документацією) за якістю у разі позитивного проходження Товаром та відповідною супровідною документацією вхідного контролю на підприємстві Покупця за якістю, комплектністю, кількістю в порядку, визначеному цим Договором. За відсутності будь-якої із вищевказаних обставин, право власності на Товар залишається у Продавця.
Згідно п.4.1 Договору поставка здійснюється за цінами, які визначені на підставі конкурсу № 12758094 від 07.06.2021 року, що проводився через електронну систему закупівель «Prozorro», та вказані в Специфікації і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування, страхування, навантаження, розвантаження та всі інші витрати Продавця пов'язані з виконанням цього Договору.
Відповідно до п. 4.2 договору загальна вартість Договору складає 26 000,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість Договору складається з суми усіх Специфікацій, за якими здійснюється постачання Товару, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.4.3 договору).
10.08.2021р. між сторонами була підписана Специфікація №1 на суму 26 000грн.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата за договором здійснюється окремо по кожній партії Товару, на умовах, визначених конкурсами. Покупець, впродовж 30 (тридцяти) робочих днів, які рахуються від зазначеної Покупцем у видатковій накладній дати позитивного проходження Товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця, перерахує Продавцю 100 % суми повної вартості Товару (без урахування ПДВ).Пункт 5.3 Договору - обов'язок перерахування упродовж ЗО (гридня ги) робочих днів вартості Товару (без ІІДВ) виникає у Покупця з дня, наступного за днем позитивного завершення терміну вхідного контролю.
Відповідно до п. 5.4 договору датою оплати Товару вважається дата перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.
Позивач вказує, що на виконання умов договору ним було поставлено товар на суму 26 000грн., що підтверджується видатковою накладною №0000153 від 30.08.2021р. та Актом приймання-передачі №0153 від 30.08.2021р. На оплату вартості постановленого товару позивачем було складено рахунок-фактуру № 0002569 від 30.08.2021 року
Пунктом 7.1. договору передбачені обов'язки Покупця, зокрема Покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати грошові кошти за поставлений Товар, Продавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за поставлений Товар (п.7.4 договору).
Позивач зазначає, що Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не здійснив, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 26 000грн.
Разом з тим під час розгляду справи в суді, відповідачем сума основного боргу була сплачена, що мала наслідком закриття провадження по справі в цій частині відповідно до п.2 ч.1 ст. 231ГПК України.
Пункт 8.4 договору передбачено, що за прострочення оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання з оплати Товару припиняється через шість місяців від дня. коли зобов'язання мало бути виконано.
Також, відповідно до умов договору та положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем відповідачу було нараховано пеню в сумі 462,30грн., 3% річних в розмірі 158,14грн. та інфляційні в розмірі 708грн.
Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором від 10.08.2021р. за №236/МТЗ-21 щодо належної оплати вартості отриманого товару, Фізична особа - підприємець Макарова Юлія Сергіївна звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2021р. між Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" (Покупець) та Фізичною особою - підприємцем Макаровою Юлією Сергіївною (Продавець) був укладений договір №236/МТЗ-21, за умовами якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець-прийняти та оплатити Товар згідно ДК 021:2015 КОД 34731000-0 «Частини повітряних і космічних і літальних апаратів та вертольотів». Конкретна кількість Товару, його найменування, номенклатура, вартість та терміни постачання, визначаються на підставі конкурсу № 12758094 від 07.06.2021 року, проведеного через електронну систему закупівель «Prozzoro» і вказується у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.1 договору).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно пункту 5.2 договору оплата за договором здійснюється окремо по кожній партії Товару, на умовах, визначених конкурсами. Покупець, впродовж 30 (тридцяти) робочих днів, які рахуються від зазначеної Покупцем у видатковій накладній дати позитивного проходження Товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця, перерахує Продавцю 100 % суми повної вартості Товару (без урахування ПДВ). Пункт 5.3 Договору - обов'язок перерахування упродовж 30 (тридцяти) робочих днів вартості Товару (без ІІДВ) виникає у Покупця з дня, наступного за днем позитивного завершення терміну вхідного контролю.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 26 000грн., що підтверджується видатковою накладною №0000153 від 30.08.2021р. та Актом приймання-передачі №0153 від 30.08.2021р. На оплату вартості постановленого товару позивачем було складено рахунок-фактуру № 0002569 від 30.08.2021 року
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).
В той же час, судом встановлено що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чином та в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості в сумі 26 000грн.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, під час розгляду справи в суді судом встановлено, що відповідачем сума основного боргу яка позивачем зазначена в позовній заяві сплачена в повному обсязі, в зв'язку з чим провадження по справі в цій частині було зарито на підставі п.2 ст. 231 ГПК України.
В той же час, за результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №236/МТЗ-21 від 10.08.2021р., а саме не своєчасно оплатив вартість наданих послуг, що зумовило нарахування останнім пені в загальному розмірі в сумі 462,30грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).
Згідно з п. 8.4. договору за прострочення оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання з оплати Товару припиняється через шість місяців від дня. коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені становить 462,30 грн. судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/ відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, з урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язань, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань, та з урахування сплати відповідачем повної суми заборгованості, господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру нарахованої відповідачу пені на 50 %.
Отже, розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача становить 231,15 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, та згідно з яким розмір 3% річних становить 158,14грн., а також розрахунок інфляційних витрат, та згідно з яким розмір втрат від інфляції становить 708 грн., господарським судом встановлено відповідність цих розрахунків обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних витрат господарський суд виходить з наступного:
По-перше, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Тобто, за загальним правилом нараховані позивачем 3% річних та інфляційних не підлягають зменшенню господарським судом.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в часині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 158,14 грн. та інфляційних витрат в розмірі 708 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Макарової Юлії Сергіївни є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи зменшення розміру пеня , підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу, господарський суд виходить з наступного.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Так, позивачем в позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому позивач попередньо вказав, що він поніс та планує понести судові витрати у зв'язку із розглядом справи: судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000грн. При цьому позивач зазначив, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу разом із доказами понесення таких витрат буде подана до суду в подальшому у передбаченому ГПК України порядку. Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору-доручення про надання правової допомоги від 10.01.2022 р., копію додаткової угоди №1 договору-доручення про надання правової допомоги від 10.01.2022 р., копію акту № ОУ-0000023 приймання-передачі наданої правової допомоги від 30.03.2022 р. за договором про надання правової допомоги від 10.01.2022 р., копію розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу (додатку № 1 до акту приймання-передачі № ОУ-0000023 від 30.03.2022 р.), копію рахунку-фактури №СФ-0000023 від 30.03.2022р. на суму 5 000грн.; платіжне доручення №144 від 30.03.2022р. на суму 5 000грн.
Як вбачається зі змісту договору про надання правової допомоги, укладеного 10 січня 2022р. між Фізичною особою - підприємцем Макарової Юлією Сергіївною (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Сергія Жечева" (адвокат), відповідно до умов п. 1.1 предметом даного Договору є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Згідно п. 2.2 договору адвокат зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта (п.2.1.1); представляти права і законні інтереси Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції, господарських судах України, адміністративних судах України та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України. Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України. Кодексом України про адміністративні правопорушення, Господарським процесуальним кодексом України (п.2.1.2)
В п. 2.2.6 договору передбачено, що Адвокат має право представляти права та законні інтереси Клієнта в судах загальної юрисдикції, господарських судах України, адміністративних судах України з усіма правами сторони/представника/захисника, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 2.3.1 договору визначено, що клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар в розмірі та в строки погоджені між сторонами.
Відповідно до п. 4.2 договору гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється Актом приймання-передачі наданої правової допомоги.
Умовами п. 4.3 договору визначено, що загальна ціна цього договору визначається як сума вартості всієї правової допомоги, відповідно до підписаних Сторонами Актів приймання-передачі правової допомоги за цим договором протягом строку його дії.
Як вбачається із матеріалів поданої заяви, між Фізичною особою - підприємцем Макарової Юлією Сергіївною (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Сергія Жечева" (адвокат), укладено додаток № 1 до договору-доручення про надання правової допомоги від 10.01.2022 р., яким визначено вартість правової допомоги, а саме:
- підготовка претензії (за один документ) - 3 000 грн.;
- підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, відзиву, заперечення на відповідь на відзив, зустрічного позову, апеляційної скарги, касаційної скарги (в залежності від витраченого часу) (за один документ) - 5 000 грн.;
- підготовка інших процесуальних документів у господарській справі (клопотання, заяви і т.п.) (за один документ) - 1 500 грн.;
- підготовка додатків до позовної заяви та інших клопотань, заяв, скарг, в тому числі апеляційних, касаційних (за догу годину) - 800грн.
- участь та представництво адвокатом інтересів клієнта у судовому засіданні по справі в незалежності від тривалості судового засідання (в незалежності від того чи відбулося судове засідання чи ні) (за 1 судове засідання) - 3 000 грн. за засідання у місті Запоріжжі, 4 000грн. за засідання за межами міста Запоріжжя;
Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи договір-доручення про надання правової допомоги від 10.01.2022 р., додаток № 1 до договору-доручення про надання правової допомоги від 10.01.2022 р. яким зафіксовано розмір гонорару, акт № ОУ-0000023 приймання-передачі наданої правової допомоги від 30.03.2022 р. за договором-доручення про надання правової допомоги від 10.01.2022 р., додаток № 1 до акту № ОУ-0000023 від 30.03.2022 р. - розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, фіксований розмір адвокатських послуг за кожну надану послугу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Наразі з доданого позивачем до заяви акту № ОУ-0000023 приймання-передачі наданої правової допомоги від 30.03.2022р. за договором-доручення про надання правової допомоги від 10.01.2022 р., що містить детальний опис виконаних адвокатом робіт, вбачається, що на підставі договору-доручення про надання правової допомоги від 10.01.2022 р. Адвокатське бюро «Сергія Жечева» надало правову допомогу, а Фізична особа - підприємець Макарова Юлія Сергіївна отримала правову допомогу, яка полягає у наступному: підготовка позовної заяву про стягнення 27 328грн. (справа №916/170/22) - 5 000грн. Загальна сума гонорару за надану правову допомогу складає 5 000грн.
Крім того, із додатку № 1 до акту приймання-передачі № 11 від 16.02.2021 р. - розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу вбачається, що Адвокатським бюро «Сергія Жечева» надано правову допомогу наступного характеру: підготовка позовної заяви про стягнення 27 328грн. (справа №916/170/22) - 5 000грн., всього 5 000 грн.
Також в матеріалах справи міститься рахунок-фактура №СФ-0000023 від 30.03.2022р. на суму 5000грн. за надання правової допомоги по справі №916/170/22 та платіжне доручення №144 від 30.03.2022р. на суму 5 000грн.
Положення ч. 1 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.
Відтак, з огляду на вказані положення ст.ст. 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача та стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Фізичної особи - підприємця Макарової Юлії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-а, код ЄДРПОУ 077568010) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-а, код ЄДРПОУ 077568010) на користь Фізичної особи - підприємця Макарової Юлії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) пеню в сумі 231 (двісті тридцять одна )грн. 15коп., 3% річних в розмірі 158 (сто п'ятдесят вісім)грн. 14коп., інфляційні витрати в розмірі 708 (сімсот вісім)грн., судовий збір в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста сорок вісім)грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч)грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01 квітня 2022 р.
Суддя К.Ф. Погребна