79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.03.2022 Справа № 914/3317/21
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Дзюби М.Р., розглянувши справу
за позовом: Служби автомобільних доріг у Львівській області
до відповідача: ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»
про: стягнення 42 507,00 грн.
Представники
позивача: Бойчук В.З.
відповідача: не з'явився
05.11.2021р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Служби автомобільних доріг у Львівській області до відповідача: ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення 42 507,00 грн.
10.11.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
25.11.2021р. на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№28359/21.
Враховуючи перебування судді Король М.Р. у відпустці в період з 29.11.2021р. по 12.12.2021р., матеріали вищевказаної заяви (вх.№28359/21 від 25.11.2021р.) розглянуто судом 13.12.2021р.
13.12.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 26.01.2022р.; явку представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою.
У судове засідання 26.01.2022р. сторонами участь повноважних представників не забезпечено.
Протокольною ухвалою від 26.01.2022р. суд постановив розгляд справи відкласти на 16.02.2022р.
Крім того, ухвалою від 27.01.2022р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача та відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.
У даній справі судове засідання, призначене на 16.02.2022р., у зв'язку із перебуванням судді Король М.Р. у відпустці, не відбулося.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.02.2022р. розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.03.2022р.
У судове засідання 16.03.2022р. відповідачем участь повноважного представника не забезпечено.Представник позивача в судове засідання з'явився.
Протокольною ухвалою від 16.03.2022р. суд постановив розгляд справи відкласти на 30.03.2022р.
Ухвалою від 16.03.2022р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав відповідача у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення судового засідання, відкладеного на 30.03.2022р.
У судове засідання 30.03.2022р. відповідач не забезпечив участь повноважного представника, причин неявки суду не повідомив.
Відзиву від відповідача не надходило.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, враховуючи малозначність справи, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно, належить зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Суть спору:
Спір між сторонами виник у зв'язку із несплатою відповідачем у добровільному порядку суми відшкодувань у розмірі 42 507,00 грн. у порядку регресу, яку було виплачено Службою автомобільних доріг у Львівській області ОСОБА_1 відповідно до постанов Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові від 03.04.202020 ВП № 46948970 та ВП № 46948407.
Позиція позивача:
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що впродовж 2020 року ним сплачено ОСОБА_1 належні йому кошти у сумі 42 507,00 грн за сторонній догляд та побутове обслуговування на підставі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25.06.2014 у справі № 459/5261/13-ц. Враховуючи наведене, позивач зазначає про виникнення збитків у розмірі 42 507,00 грн, завданих йому внаслідок виплат відшкодування стягувачу - ОСОБА_1 .
Позиція відповідача:
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
07.03.2006р. на автомобільній дорозі загального користування Т-03-05 Володимир-Волинський-Червоноград-Жовква, на відстані 3 км від с.Сілець Сокальського району Львівської області, відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було заподіяно шкоду ОСОБА_1 , який керував легковим автомобілем марки DAEWOO-LANOS, д.н.з. НОМЕР_1 .
За наслідками даної ДТП винним визнано ОСОБА_2 , який, будучи посадовою особою філії «Жовківська ДЕД» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», був відповідальним за забезпечення виконання завдань по ремонту та експлуатації вказаної автомобільної дороги, на якій відбулась ДТП.
Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 21.04.2008р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.288 КК України, та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію».
ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, що підтверджується вищезазначеною постановою Сокальського районного суду Львівської області.
Невиконання працівником філії «Жовківська ДЕД» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків проявилось у тому, що на закріпленій за вказаним працівником ділянці автомобільної дороги загального користування Т-03-05 Володимир-Волинський-Червоноград-Жовква, не було своєчасно вжито заходів щодо усунення осідання дорожнього покриття, вибоїн, напливів та інших деформацій автомобільної дороги, що призводять до утруднення руху транспортних засобів та створюють небезпеку для дорожнього руху.
Внаслідок вказаного злочину, вчиненого працівником філії «Жовківська ДЕД» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_2 , рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 25.06.2014р. у справі № 459/5261/13-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.02.2015р., вирішено стягнути зі Служби автомобільних доріг у Львівській області на користь гр. ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в результаті вчинення злочину, та стягнення додаткових витрат на сторонній догляд і побутове обслуговування, а саме: - по 1/2 мінімального розміру заробітної плати на постійний сторонній догляд за ним та 1/4 мінімального розміру заробітної плати на його побутове обслуговування, щомісяця, з 01 листопада 2013 року, довіку та зміни законодавства.
На виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25.06.2014р. у справі № 459/5261/13-ц, відповідно до Постанов Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 27.04.2016р. про поновлення виконавчих проваджень ВП № 46948970 та ВП № 46948407, а також листа Франківського ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 03.04.2020р. № 13724, Службою автомобільних доріг у Львівській області протягом 2020 року сплачено на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 42507,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.
Автомобільна дорога, на якій відбулась дорожньо-танспортна пригода, станом на день ДТП, 07.03.2006р., перебувала на балансі Служби автомобільних доріг у Львівській області.
31.12.2005р. Службою автомобільних доріг у Львівській області, як Замовником, та ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», як Підрядником, укладено Контракт № 1-МЕ на виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування (надалі - Контракт).
Відповідно до умов вказаного Контракту Підрядник (Відповідач у даній справі) виконує на свій ризик власними і залученими силами та засобами роботи, передбачені «Технічними правилами ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України» П-Г. 1-218-113-97, ВБН В.3.2-218-182-2003, ДСТУ-3587-97 «Вимоги до експлуатаційного стану та інших діючих норм і стандартів, і здає в обумовлені строки роботи, що виконані за поточний місяць, а Замовник (Позивач у даній справі) приймає виконані роботи і здійснює їх фінансування в межах коштів, виділених розпорядником.
Відповідно до п.п.9.1.3 Контракту, Підрядник несе відповідальність за нанесення збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, що вирішується в судовому порядку при наявності вини.
На виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25.06.2014р. у справі № 459/5261/13-ц та Постанов Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 27.04.2016р. про поновлення виконавчих проваджень ВП № 46948970 та ВП № 46948407, а також листа Франківського ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 03.04.2020р. № 13724, Позивачем - Службою автомобільних доріг у Львівській області, протягом 2020 року сплачено (відшкодовано) на користь ОСОБА_1 42 507,00 грн., (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи).
На виконання п.6. ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору, зокрема: 16.03.2021р., в порядку ст.222 Господарського кодексу України, на адресу ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», Службою автомобільних доріг у Львівській області скеровано претензію № 04-1135/01-06, в якій вимагалось в місячний строк з дня одержання вказаної претензії, задовільнити обгрунтовані вимоги претензії щодо сплати виплачених відшкодувань.
Проте, як вказує Позивач, на час подання даного позову, завдану шкоду (збитки) Відповідачем не відшкодовано, а відповіді на претензію не надано, що стало причиною звернення до суду.
Викладені обставини матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про дорожній рух», до компетенції власників автомобільних доріг належить передача права на експлуатаційне утримання доріг іншим юридичним особам.
31.12.2005 між Службою автомобільних доріг у Львівській області, як Замовником (Позивач у справі), та Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», як Підрядником (Відповідач у справі) було укладено Контракт на виконання робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення в 1 кварталі 2006 року №1-МЕ.
Відтак, між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з статтею 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням другої сторони (Замовника), Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до зазначеного Контракту підрядник виконує на свій ризик, власними силами і залученими силами та засобами роботи, передбачені «Технічними правилами ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України» П-Г.1-218-113-97, ВБН В.3.2-218-182-2003, ДСТУ-3587-97 «Вимоги до експлуатаційного стану» та інших діючих стандартів і законодавчих документів, здає в обумовлені строки роботи, що виконані за поточний місяць, а замовник приймає виконані роботи і здійснює їх фінансування в межах коштів, виділених розпорядником.
Згідно із п.4.1. Стандартів організації України (СОУ 42.1-37641918-105:2013) експлуатаційне утримання - це комплекс заходів направлених на забезпечення споживчих властивостей автомобільних доріг, що безпосередньо відповідають інтересам користувачів та чинним нормам згідно з Законами України «Про автомобільні дороги», «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху».
Роботи з експлуатаційного утримання автомобільних доріг і дорожніх споруд включають технічний нагляд за дорогою, дорожніми спорудами та смугою відводу для своєчасного виявлення та усунення дефектів, забезпечення роботи елементів дороги і споруд в різні періоди року, утримання їх в експлуатаційному стані згідно з ДСТУ 3587-97, зимове утримання згідно з П Г.1-218-118:2005, інженерно-технічні та аварійні роботи.
Згідно розділу 5 СОУ 42.1-37641918-105:2013 одним із видів робіт з експлуатаційного утримання є ліквідація пошкоджень, руйнувань та деформацій покриття доріг (ямковість, просадки, здиблення тощо).
Також згідно наказу Державної служби автомобільних доріг України № 284 від 19.07.2006 «Інструкція із складання звітності за формою №Д-1 «Звіт про ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування» експлуатаційне утримання визначено як комплекс заходів щодо технічного нагляду та утримання автомобільних доріг загального користування.
Крім цього, в пункті 11 Розділу ІІ Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначеним Контрактом, а саме підпунктами 9.1.1, 9.1.3, передбачено, що підрядник несе відповідальність за забезпечення згідно з вимогами Закону України «Про дорожній рух» безперешкодних та безпечних умов руху транспорту на мережі доріг, закріплених за ним для виконання робіт, нанесення збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при виникненні ДТП, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, що вирішується в судовому порядку при наявності вини.
За умовами ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» забезпечення безпеки дорожнього руху полягає, зокрема, у здійсненні заходів для своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, а також відновлення безпечних умов для руху; позначенні місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами; виявленні аварійно-небезпечних ділянок та місця концентрації дорожньо-транспортних подій та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 228 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.
Приписами ч. 1 ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як слідує з даної норми закону, право регресу, під яким розуміється право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди, може бути застосовано у випадках, коли особа завдавача шкоди та особа, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не співпадають.
Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завданку їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Обставини, встановлені рішенням в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Враховуючи те, що постановою Сокальського суду Львівської області від 21.04.2008р., ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.288 КК України, рішенням Червноградського міського суду Львівської області від 25.06.2014р. у справі № 459/5261/13-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.02.2015р. вирішено стягнути зі Служби автомобільних доріг у Львівській області на користь громадянина ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди та стягнути додаткові витрати на сторонній догляд і побутове обслуговування, а також те, що такі стягнення відшкодовані потерпілому позивачем, то в останнього виникає право на відшкодування шкоди в порядку регресу з ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України, працівником якого є особа, з чиєї вини сталась дорожньо-транспортна пригода.
Відтак, з огляду на фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків, суд зазначає, що такі розрахунки є обґрунтованими, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №3209 від 26.10.2021р. на суму 2 270,00 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 54; ідентифікаційний код 31978981) на користь Служби автомобільних доріг у Львівській область (місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 54; ідентифікаційний код 25253009) 42 507,00 грн. - відшкодування шкоди в порядку регресу та 2 270,00 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2022 р.
Суддя Король М.Р.