вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/2635/21
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні
первісний позов Фермерського господарства «Степ», м. Жашків Черкаської області
до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», м.Бровари Київської області
про стягнення грошових коштів
зустрічний позов Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», м. Бровари Київської області
до Фермерського господарства «Степ»
про стягнення грошових коштів
У засіданні суду брали участь:
позивача: Євич С.П. (ордер СА№1026388 від 18.02.2022, посвідчення адвоката №132);
відповідача: Власюк Д.В. (ордер АІ№1072471 від 03.12.2020, посвідчення адвоката №8854/10 від 13.03.2020)
1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)
1.1. 06.09.2021 засобами поштового зв'язку до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулось Фермерське господарство «Степ» (далі - ФГ «Степ», позивач) із позовною заявою №38 від 03.09.2021 (вх. №2638/21 від 07.09.2021) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - ДП «Укрспирт», відповідач) про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 1 007 624,51грн, з яких: 911 289,95грн - основний борг за поставлену продукцію; 30 072, 54грн - пеня; 63 790,30грн - штраф; 2 471,72грн - відсотки річних.
Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 193, 231, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 625, 629, 664, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та вказує на неналежне виконання відповідачем умов відповідного договору в частині повної оплати поставленого товару.
1.2. Відповідач скористався правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги про стягнення з ДП «Укрспирт» штрафу та пені від розміру простроченого зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України є безпідставними, оскільки зазначені положення до грошових зобов'язань не застосовуються.
1.3. Відповідач скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 46 ГПК України, та подав зустрічну позовну заяву від 30.09.2021 №1.9.2-2-1.9.2/1358 (вх.22931/21 від 01.10.2021), в якій просить стягнути з ФГ «Степ» штраф у розмірі 100 709,70грн та 34 253,12грн - пені. Заяву обґрунтовує ч. 2 ст. 231 ГК України та вказує на неналежне виконання ФГ «Степ» умов відповідного договору в частині порушення строків поставки товару та його кількості.
1.4. Позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 166 ГПК України, та подав відповідь на відзив від 07.10.2021 №87 (вх.23473/21) в якій зазначив, що підстави для застосування до спірних правовідносин правових висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 10.12.2019 у справі №904/4156/18), на які посилається відповідач у своєму відзиві, відсутні.
1.5. ФГ «Степ» скористався правом, передбаченим ст. 178 ГПК України, та подав відзив на зустрічну позовну заяву від 17.11.2021 №45 (вх.26856/21 від 22.11.2021) в якому зазначив, що: зупинення поставки товару здійснено як наслідок невиконання ДП «Укрспирт» умов договору в частині оплати товару, що не є порушенням умов договору ФГ «Степ» та виключає можливість застосування штрафних санкцій; обраний неналежний спосіб захисту.
1.6. Відповідачем надано суду письмові пояснення (вх.27332/21 від 26.11.2021) в яких зазначає, що ДП «Укрспирт» належить до державного сектору економіки.
1.7. ДП «Укрспирт» скористалось своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 46 ГПК України, та звернулося до суду із заявою про збільшення позовних вимог від 26.11.2021 (вх.29.11.2021 від 29.11.2021), в якій просить додатково стягнути з ФГ «Степ» штраф на підставі п.7.5 договору поставки зернових культур у розмірі 143 871,00грн.
2. Процесуальні дії у справі, заяви (клопотання) учасників справи та результат їх вирішення
2.1. Ухвалою суду від 08.09.2021 відмовлено ФГ «Степ» у задоволені його заяви від 03.09.2021 №39 про забезпечення позову.
2.2. Ухвалою суду від 10.09.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
2.3. 07.10.2021 до суду звернувся позивач із клопотанням, яке міститься у відповіді на відзив, про поновлення строку для подачі відповідної заяви по суті справи, яке суд на підставі ст.ст.42,119 ГПК України визнав за можливе задовольнити.
2.4. Ухвалою суду від 26.10.2021 залишено без руху зустрічну позовну заяву ДП «Укрспирт» та надано останньому строк для усунення недоліків.
2.5. Ухвалою суду від 04.11.2021 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду із первісним позовом; вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 29.11.2021; запропоновано відповідачу за зустрічним позовом подати відзив на відповідну заяву.
2.6. Протокольною ухвалою суду від 20.12.2021, на підставі ч.2 ст.46 ГПК України, судом прийнято до розгляду заяву ДП «Укрспирт» про збільшення позовних вимог.
2.7. На підставі ст. 183 ГПК України у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 20.12.2021 та до 05.01.2022, про що судом постановлено відповідні протокольні ухвали від 29.11.2021 та 20.12.2021.
2.8. Ухвалою суду від 05.01.2022, зокрема, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.02.2022.
2.9. За результатами судового засідання 21.02.2022 судом ухвалено рішення.
3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази
24.06.2021 між ДП «Укрспирт» (покупець) та ФГ «Степ» (постачальник) укладено договір №16-21-11 поставки зернових культур (далі - Договір, а.с.11-17) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим Договором, поставляти покупцю протягом строку дії цього Договору зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо (далі-продукція), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити поставлену продукцію.
Загальна кількість продукції, що ж предметом поставки за цим Договором, її дольове співвідношення за видами та кількістю визначається додатковими угодами, що укладаються сторонами протягом строку дії цього Договору, та які після їх підписання уповноваженими представниками сторін є невід'ємними частинами цього Договору (п.1.2).
Відповідно до п.4.1 Договору постачальник зобов'язується постачати покупцеві продукцію узгодженими партіями та згідно укладених сторонами додаткових угод до цього Договору.
Право власності на продукцію, що поставляється за цим Договором, переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного прийняття продукції покупцем у місці поставки, що вказане в п.4.3 цього Договору, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на відповідній товарно-транспортній накладній (далі - ТТН) (п.4.4).
Оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах відстрочення платежу - протягом 20 банківських днів з моменту фактичної поставки продукції на склад покупця, що підтверджується на ТТН підписом уповноваженої особи покупця про прийняття продукції та за умови надання постачальником всіх документів передбачених п. 4.6 цього Договору та виконання постачальником умов п.4.7 цього Договору (п. 5.2).
Відповідно до п.7.1 Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань.
За порушення строків поставки продукції постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов'язання, від вартості несвоєчасно поставленої або непоставленої продукції за кожен день прострочення виконання зобов'язань (п.7.3).
За прострочення платежу, покупець на письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індекс інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми (п.7.6).
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021 включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, що залишились не виконаними на момент припинення дії Договору (п.9.1).
Із змісту додаткової угоди №1 від 24.06.2021 вбачається, що сторонами погоджено зокрема, ціну, обсяг та період поставки продукції: кукурудза; обсяг - 300,00тон; ціна з ПДВ - 8 500,00грн за тону; період поставки 24.06.2021 - 08.08.2021.
На виконання умов Договору ДП «Степ» поставлено, а ДП «Укрспирт» прийнято без зауважень продукцію, а саме:
67,380т на суму 572 729, 97грн (видаткова накладна №61 від 02.07.2021, податкова накладна та квитанція про її реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.07.2021, ТТН від 01.07.2021 №1 та від 02.07.2021 №1, а.с.19-23);
31,360т на суму 266 559,99грн (видаткова накладна №62 від 03.07.2021, податкова накладна та квитанція про її реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.07.2021, ТТН від 03.07.2021 №5, а.с.24-27);
32,000т на суму 271 999,99 (видаткова накладна №63 від 04.07.2021, податкова накладна та квитанція про її реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.07.2021, ТТН від 04.07.2021 №6, а.с.28-31). Усього 130,74т на загальну суму 1 111 289,95грн.
У свою чергу, ДП «Укрспирт» сплачено за поставлений товар усього 200 000,00грн (100 000,00грн - 12.07.2021 та 100 000,00грн - 15.07.2021), що підтверджується відповідними виписками по рахунку (а.с.32-34).
11.08.2021 позивач надіслав на адресу відповідача лист-претензією від 04.08.2021 №36 про погашення заборгованості у відповідному розмірі (а.с.35-37). Зазначений лист отриманий відповідачем 13.08.2021 (а.с.38) та залишений останнім без реагування. Доказів протилежного суду надано не було.
4. Щодо порушеного права
4.1. Ураховуючи те, що ДП «Укрспирт» у добровільному порядку не здійснило повну оплату за поставлену продукцію, ФГ «Степ» звернулось із даним позовом до суду.
4.2. Зважаючи на те, що ФГ «Степ» недопоставлено усю продукцію ДП «Укрспирт», останній звернувся із відповідною зустрічною позовною заявою до суду.
5. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано
5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору, який за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковими для виконання сторонами. Доказів протилежного сторонами суду надано не було.
Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
5.2. Так, ст. 691 ЦК України передбачено, зокрема, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.
Із матеріалів справи вбачається та відповідачем, у свою чергу, не заперечується, що позивач виконав свої договірні зобов'язання в частині поставки продукції ДП «Укрспирт» у кількості 130,740т на загальну суму 1 111 289,25грн, що підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського обліку.
Отже, відповідно до п.5.2 Договору та з урахуванням ст.ст. 253, 254 ЦК України відповідач повинен оплатити поставлену продукцію до 02.08.2021.
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем продукції у зазначений період виконав частково, здійснив оплату у загальному розмірі 200 000,00грн. Доказів сплати 911 289,95грн, відповідачем суду надано не було.
З огляду на те, що своєчасна оплата поставленого ФГ «Степ» продукції є одним з основних обов'язків ДП «Укрспирт», належне виконання якого вимагається Договором та законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 911 289,95грн.
5.3. Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 2 471,72грн - 3% відсотки річних за період 02.08.2021 по 03.09.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічне право закріплене сторонами у п.7.6 Договору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд вважає, що останній здійснений з урахуванням умов п.4.4, п.5.2 Договору та положень ст.ст. 253-254 ЦК України, у зв'язку з чим сума 2 471,72грн - 3% річних є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
5.4. Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 30 072,54грн за період з 02.08.2021 по 03.09.2021 та штраф у розмірі 63 790,30грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Із змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 вбачається, зокрема, що господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Як зазначає позивач умовами Договору не встановлено окремого порядку та обсягів застосування штрафних санкцій до покупця за порушення умов Договору, а тому з урахуванням статусу відповідача, вважає, що штрафні санкції мають бути застосовані відповідно до положень ч. 2 ст.231 ГК України. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у ч.2 цієї статті (ч.3 ст.231 ГК України).
Отже, ч.2 ст.231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина 3 цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов'язань, перелічених у ч.2 ст.231 ГК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18).
Так, згідно із ч.2 ст.22 ГК України вбачається, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Із змісту статуту ДП «Укрспирт» (у редакції від 2021 року, а.с.161-171) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на 07.09.2021, а.с.68-74), вбачається, що підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України і є державним комерційним підприємством.
У зв'язку з чим, суд вважає що ДП «Укрспирт» є суб'єктом господарювання державного сектора економіки у розумінні ст. 22 ГК України.
Водночас, із змісту позовної заяви вбачається, що ФГ «Степ» із посиланням на ч. 2 ст. 231 ГК України здійснює нарахування штрафних санкцій за порушення відповідачем умов Договору в частині неоплати отриманої ним продукції (грошове зобов'язання), тобто за правопорушення, яке не визначено у ч. 2 ст. 231 ГК України.
Ураховуючи викладене, та те що, сторони не передбачили умовами Договору розмір неустойки за порушення саме покупцем строків виконання зобов'язань, а окремим законодавством відповідні розмір по даним зобов'язанням не встановлений, суд вважає вимоги ФГ «Степ» про стягнення пені у розмірі 30 072,54грн та штрафу у розмірі 63 790,30грн не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
5.5. Щодо зустрічних позовних вимог ДП «Укрспирт» в частині стягнення з ФГ «Степ» штрафу у розмірі 100 709,70грн та 34 253,12грн - пені, то суд зазначає наступне.
5.5.1. Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Як зазначалось вище, сторони домовились про те, що постачальник зобов'язується постачати покупцеві продукцію узгодженими партіями та згідно укладених сторонами додаткових угод. Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписана додаткова угода №1, якою узгоджено найменування продукції, строки, ціна та обсяги.
Отже, відповідно до умов Договору ФГ «Степ» зобов'язувалось поставити ДП «Укрспирт» кукурудзу обсягом 300,00тон у період з 24.06.2021 - 08.08.2021. Проте, за вказаний період постачальник поставив продукцію у загальній кількості 130,74т.
5.5.2. Як зазначає постачальник, останній скористався правом, визначеним ч. 5 ст. 692 ЦК України, та зупинив передання товару у зв'язку із порушенням покупцем умов Договору в частині оплати раніше поставленої продукції.
Відповідно до ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Так, за змістом ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.
Відповідно до ч.5 ст.692 ЦК України якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Отже, у разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконав свого обов'язку, продавець не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов'язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов'язань. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2018 по справі №910/23003/16.
Водночас, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2018 по справі №910/23003/16, на яку посилається ФГ «Степ», неповідомлення постачальником покупцеві про зупинення передання товару, чого у цьому випадку зроблено не було, не суперечить положенням чинного законодавства, яким урегульовано загальні питання забезпечення виконання зобов'язань.
Проте, як зазначалось вище зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Суд вважає, що зміна умов зобов'язання, які виникають із Договору за своїм змістом є односторонньою зміною відповідних умов самого Договору, зокрема, в частині зміни строків поставки продукції.
Так, ч. 5 ст. 692 ЦК України передбачає право продавця зупинити виконання усього обсягу зобов'язання щодо передання продукції покупцеві, якщо той не виконує свого обов'язку щодо оплати продукції. Водночас, аналізуючи зміст ст.174, 188, 199 ГК України, ст.ст.11, 13, 509, 525, 538, 546, 611 ЦК України у своїй сукупності, ураховуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що продавець у даному випадку зобов'язаний був повідомити покупця про застосування такого способу захисту своїх прав та забезпечення виконання зобов'язання як зупинення передання продукції за Договором, оскільки зазначене зупинення змінює умови Договору, в частині строків поставки продукції.
Крім того, як установлено судом, позивач надіслав відповідачу лист-претензію із змісту якого вбачається, що ФГ «Степ» просив ДП «Укрспирт» погасити наявну у нього заборгованість за поставлену продукцію до 20.08.2021, а у випадку невиконання попередив про звернення із відповідним позовом до суду. Будь-яких відомостей щодо зупинення передання (поставки) решти продукції, обсяг якої визначений у додатковій угоді №1, ФГ «Степ» не зазначено.
Ураховуючи вище викладене, суд не погоджується із твердження ФГ «Степ», що ним у встановлений спосіб зупинено передання продукції, та як наслідок, відсутність підстав для застосування до нього штрафних фінансових санкцій.
5.5.3. Щодо твердження ФГ «Степ» щодо неналежного способу захисту, то суд вважає його помилковим з наступних підстав.
Згідно із ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України).
Як зазначалось вище, ст.231 ГК України та умовами Договору (п.7.3) передбачено право покупця вимагати від продавця оплати неустойки (пеня, штраф). Водночас, відповідно до ч.1 ст.670 ЦК України у покупця є право вимагати від продавця передання кількості товару, якої не вистачає.
Отже, покупець має право як зобов'язати продавця виконати свій обов'язок в натурі так і одночасно або окремо застосувати до порушника матеріальну відповідальність у вигляді неустойки.
5.5.4. Як встановлено судом у п.5.4 та у пп. 5.5.1 цього рішення, ДП «Укрспирт» належить до державного сектора економіки, а ФГ «Степ» порушено Договір в частині поставки усієї продукції обсяг якої визначений додатковою угодою №1, а тому позивачем за зустрічним позовом правомірно нарахована пеня та штраф у розмірі, встановлених ч.2 ст.231 ГК України.
Із матеріалів справи вбачається, що ФГ «Степ» недопоставлена продукція у кількості 169,26тон загальною вартістю 1 438 710,00грн.
Перевіривши надані ДП «Укрспирт» розрахунки пені у розмірі 34 253,12грн та штрафу у розмірі 100 709,70грн суд вважає їх арифметично правильним, обґрунтованим та такими, що підлягають стягненню з ФГ «Степ».
5.6. Щодо зустрічної позовної вимоги ДП «Укрспирт» в частині стягнення з ФГ «Степ» штраф на підставі п.7.5 договору поставки зернових культур у розмірі 143 871,00грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7.5 Договору одностороння відмова постачальника від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього Договору, тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих покупцю цими діями прямих збитків та покладає на нього обов'язок одноразово сплатити штраф у розмірі 10% від вартості непоставленої продукції.
Згідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до п. 9.2 Договору у випадку порушення іншою стороною умов цього Договору, цей Договір може бути розірваний за ініціативою однієї із сторін в односторонньому порядку, про що сторона-ініціатор зобов'язана повідомити іншу сторону у письмовому вигляді не менш як за 20 календарних днів до дати розірвання Договору.
Відповідно до ст.ст. 1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст 73 ГПК України).
Проте, ДП «Укрспирт» не наведено конкретних обставин та не надано відповідних доказів, які б вказували на односторонню відмову або наявність наміру цієї відмови у ФГ «Степ» виконувати свої зобов'язання визначені Договором.
Ураховуючи викладене, суд вважає зазначену вимогу ДП «Укрспирт» недоведеною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
6. Щодо судових витрат.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог СФ «Степ» та зустрічних позовних вимог ДП «Укрспирт», то судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених їхніх вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 46, 73-74, 77-80, 86, 126, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, ідентифікаційний код 37199618) на користь Фермерського господарства «Степ» (19200, Черкаська обл., Жашківський р-н, м. Жашків, вул. Садова, буд. 56-А, ідентифікаційний код 31883500) заборгованість у розмірі 911 289,95грн (дев'ятсот одинадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 95коп); 3% річних у розмірі 2 471,72грн (дві тисячі чотириста сімдесят одну гривню 72коп); судовий збір у розмірі 13 706,43грн (тринадцять тисяч сімсот шість гривень 43коп).
3. В іншій частині первісного позову - відмовити.
4. Зустрічну позовну заяву задовольнити частково.
5. Стягнути з Фермерського господарства «Степ» (19200, Черкаська обл., Жашківський р-н, м. Жашків, вул. Садова, буд. 56-А, ідентифікаційний код 31883500) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд.16, ідентифікаційний код 37199618) пеню у розмірі 34 253,12грн (тридцять чотири тисячі двісті п'ятдесят три гривні 12коп); 7% штрафу у розмірі 100 709,70грн (сто тисяч сімсот дев'ять гривень 70коп); судовий збір у розмірі 2 024,44грн (дві тисячі двадцять чотири грн 44 коп.).
6. В іншій частині зустрічної позовної заяви - відмовити.
7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.04.2022.
Станом на 04.04.2022 рішення законної сили не набрало.