пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
30 березня 2022 року Справа № 903/11/22
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу №903/11/22
за позовом: Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог що предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство “Поліське лісове господарство”, с. Череваха, Камінь-Каширський р-н.
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство “Колківське лісове господарство ”, смт. Колки
до відповідача: Маневицької селищної ради, Волинська область, Камінь-Каширський район, смт. Маневичі
про витребування земельної ділянки
за участю представників сторін:
від позивача: н/з;
від відповідача: н/з;
від третьої особи: н/з;
від третьої особи: н/з;
від прокуратури: Присяжнюк Ірина Богданівна, службове посвідчення №59361 видане 25.01.2021;
Встановив: Позивач - Заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до Маневицької селищної ради, в якому просить:
- витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 0723685300:02:002:0132 площею 23,4941 га.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем норм земельного законодавства, оскільки дії Маневицької районної держаної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в області, Маневицької селищної ради спрямовані на вилучення земельних ділянок лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення.
Прокурор звертає увагу суду на те, що вилучати дані земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб має право виключно Кабінет Міністрів України, а тому спірна земельна ділянка неправомірно віднесена (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передана Маневицькій селищній раді.
Ухвалою суду від 06.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.01.2022 та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог що предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство “Поліське лісове господарство”.
Ухвалою суду від 31.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 06.04.2022, відкладено підготовче засідання на 14.03.2022.
Ухвалою суду від 14.03.2022 відкладено розгляд справи 30.03.2022, та залучено третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство “Колківське лісове господарство ”.
Представник третьої особи через відділ діловодства суду подала пояснення щодо позову за вх.№ 01-57/1709/22 від 29.03.2022, за вх.№01-57/1716/22 від 30.03.2022 в яких вказує, що погоджується із висновком позивача про те, що спірну земельну ділянку неправомірно віднесено до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Маневицькій селищній раді, а тому вважаємо позовну заяву обґрунтовано та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Представники третіх осіб через відділ діловодства суду подали клопотання за вх.№01-57/1720/22, та за вх.№01-57/1714/22 від 30.03.2022 про проведення судового засідання без їх участі, заперечення щодо закриття підготовчого провадження та переходу по суті відсутні.
Представник позивача та відповідача в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання.
Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та заперечив проти задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, у зв'язку з цим просить закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
17.03.2022 через відділ діловодства суду подав докази надіслання позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.
Заслухавши доводи прокурора, суд надав правову оцінку заявленому клопотанню, при цьому виходив із такого.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано також у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацом першим частини другої, абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність в органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).
Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).
Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.
Твердження Маневицької селищної ради про те, що прокурором насправді захищаються інтереси ДП «Поліське лісове господарство», а не держави в особі Волинської обласної державної адміністрації є безпідставним, у зв'язку з тим, що ДП «Поліське лісове господарство» володіє спірною земельною ділянкою на праві постійного користування, проте право власності на зазначену ділянку належить саме державі в особі Волинської обласної державної адміністрації.
У даному випадку існує спір про право на землю, що належить державі і не може перебувати у комунальній власності, зокрема Маневицької селищної ради.
Згідно з попередньою редакцією ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передавав земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу (землі, які перебувають у постійному користуванні, - рілля, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення), то в чинній редакції такі повноваження відсутні.
На даний час відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає лише земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративного-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, за чинною на даний час редакцією Кодексу Кабінет Міністрів України не може здійснювати вилучення земельних ділянок державної власності, у тому числі які є обмеженими в обороті.
За новою редакцією ст. 149 Земельного кодексу України, такі землі вилучаються за рішенням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження землями відповідно до ст. 122 цього Кодексу, та лише виключно для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення. Вказаний пункт набрав чинності 27.05.2021.
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Отже, земельні ділянки лісогосподарського призначення віднесені до земель державної форми власності та навіть після зміни законодавства продовжують залишатись у власності держави.
Чинна на даний час редакція ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України передбачає, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
На даний час Волинська обласна державна адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії.
Незважаючи на існування права постійного користування земельною ділянкою, право власності є незмінним та належить державі, у зв'язку з чим прокурором пред'явлено позов в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, як представника власника спірної земельної ділянки.
Судом встановлено, що прокурором надано докази підстав представництва, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що підтверджують бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації, зокрема, у листі від 07.09.2021 №6896/54/2-21 позивач проти подання позову в інтересах облдержадміністрації не заперечив, про наміри самостійно звернутися з позовом не заявив.
Більше того, прокурором надано достатньо часу та можливість позивачу самостійно звернутись до суду за захистом інтересів держави, адже про порушення вимог законодавства інформовано його листом від 12.08.2021 №15-1522вих-21, а позов пред'явлено 30.12.2021.
Враховуючи вище викладені обставини, суд вважає, що прокуратурою було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України Про прокуратуру.
Отже, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Волинської обласної державної адміністрації у даній справі, а відтак відсутні правові підстави задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1, ст. 226 ГПК України.
В підготовчому провадженні судом було розглянуто всі заяви та клопотання представників сторін у справі та було вчинено всі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, у відповідності до ч. 2 до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє, зокрема, ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 185, 207, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ухвалив :
1. У задоволенні клопотання Маневицької селищної ради про залишення позову без розгляду відмовити.
2. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на "23" травня 2022 р. на 10:00 год.
3. Повідомити учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Волинської області за адресою: м. Луцьк, пр-т Волі 54а, в залі судових засідань № 103.
4. Згідно ст. 207 ГПК України учасники справи можуть подати заяви чи клопотання, додаткові документи, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені у підготовчому провадженні до моменту розгляду справи по суті із обґрунтуванням поважності причин їх неподання у визначений строк.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню
Суддя В. М. Дем'як