79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" березня 2022 р. Справа №907/233/19
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Кордюк Г.Т.
Плотніцький Б.Д.
секретар судового засідання Гавриляк І.В.
розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури за вих№ 15-763-19 від 22.06.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/2250/21 від 02.07.2021)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.04.2021 (суддя Ремецькі О.Ф., повний текст складено 01.06.2021)
у справі №907/233/19
за позовом: Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород
до відповідача: Державного підприємства “Перечинське лісове господарство”, с. Сімер Перечинського району Закарпатської області
про стягнення суми 818 667,00 грн шкоди
за участю учасників справи:
від прокуратури: Місінська М.А.- прокурор
від позивача: не з'явилися
від відповідача: Буря В.В. - адвокат (ордер АО №1032975 від 03.08.2021)
Ужгородська місцева прокуратура звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород до Державного підприємства “Перечинське лісове господарство”, с. Сімер Перечинського району про стягнення суми 818 667,00 грн шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев, у відповідності до ст.ст. 19, 105, 107 Лісового кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.04.2021 у справі № 907/233/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд встановив, що внаслідок протиправних дій відповідача було заподіяно шкоду лісовим ресурсам, вбачається причинний зв'язок між вчиненим відповідачем порушенням та заподіяною шкодою і наявність вини відповідача. Однак, суд дійшов висновку, що заявлений прокурором до відшкодування розмір шкоди є не доведеним. Оскільки контрольний перелік пнів від зрубаних дерев безпосередньо на ділянках, пройдених прохідними рубками в кварталі 75 вид. 21 площею 2.0 та 2.5 га відповідно, проводився в ході огляду місця події у кримінальному провадженні №12016070130000178 від 27.04.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК, а розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, здійснено на основі перелікових відомостей від 13.09.2016. Водночас матеріали справи не містять відомостей щодо переліку пнів від зрубаних дерев при рубці очищення лісу від захаращеності (лісорубний квиток серії 02ЛКБ №467899 від 01.12.2014) як і не містять відомостей, щодо включення чи не включення їх до перелікових відомостей від 13.09.2016. Натомість точне вимірювання вирубаних дерев та їхня точна кількість має суттєве значення для визнання розміру заподіяної шкоди.
Не погоджуючись з даним рішенням, заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник вважає, що суд свої судження щодо необ'єктивного розрахунку розміру шкоди ґрунтує на припущеннях відповідача. Натомість в порушення ст.79, ст. 86 ГПК України не взяв до уваги, що вся достовірність встановлених обставин виявлених порушень та кількість облікованих пнів і розрахунок шкоди зафіксовано державними інспекторами у офіційних документах, які відповідачем не оскаржені та є чинними. Зокрема, акт перевірки, який складений за участю відповідача, не містить заперечень чи зауважень щодо облікування пнів від попереднього проведеного господарського заходу та можливого зарахування таких пнів до контрольного переліку з незаконної рубки. Апелянт стверджує, що розмір шкоди здійснено у відповідності до постанови КМУ “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд”. Окрім того, пред'явлений до стягнення розмір шкоди в сумі 818 667,00 грн підтверджується також судовою інженерно-екологічною експертизою №1360 від 09.08.2017.
Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.
Представник відповідача проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх №01-04/5520/21 від 06.08.2021), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні 22.03.2022 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. У письмових поясненнях (зареєстровані в канцелярії суду за вх №01-04/5421/21 від 02.08.2021) Державна екологічна інспекція у Закарпатській області зазначила, що доводи апеляційної скарги підтримує повністю, просить суд Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.04.2021 у справі № 907/233/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
Відповідно пункту 3.1 ст. 3 Статуту ДП “Перечинське лісове господарство” створене з метою: - ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; - ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; - одержання прибутку від комерційної діяльності.
Основними напрямками діяльності підприємства відповідно до п.п.3.2.5 п.3.2 Статуту Підприємства є, зокрема, охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних рубок, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до охоронного зобов'язання №6 від 10.10.2012, оформленого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, ДП “Перечинське лісове господарство” взяло на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження видів тварин, занесених до Червоної книги України, що зафіксовані на території Заказника у межах Перечинського району у кварталах 55-75 лісництва “Шипот” на території ДП “Перечинське лісове господарство” загальною площею 2 163,0 га. У вказаному охоронному зобов'язанні зазначено про необхідність дотримання положень ст. 26 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” та Положення про Загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення “Тур'є-Полянський”, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.08.2012 №382 (а.с. 30 том І).
Відповідно до п.3.1 Положення про Загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення “Тур'є-Полянський”, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.08.2012 №382, передбачено, що відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” на території Заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить меті та завданням Заказника, передбаченим цим Положенням, і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі рубки головного користування та прохідні рубки догляду (а.с. 21-28 том І).
У період з 22.06.2016 по 23.06.2016 Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду у ДП “Перечинське лісове господарство”, за результатами чого складено акт від 23.06.2016 (а.с. 31-38 том І).
Згідно з вказаним актом в ході перевірки виявлено, що в межах території природно-заповідного фонду загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення “Тур'є-Полянський” проведено лісогосподарські заходи-прохідні рубки, що є порушенням законодавства. Так, у п.п.7, 8 акта зазначено які саме виявлено порушення: прохідні рубки у кв.75/21 лісництва “Шипот” на площі 2,00 га згідно лісорубного квитка №451849 від 21.09.2015 та на площі 2,5 згідно лісорубного квитка №300211 від 21.09.2013 (а.с. 49-57, 67-74 том І).
Вказаний акт підписаний директором ДП “Перечинське ЛГ” із запереченнями: зокрема “ 2. Прохідні рубки - рубки догляду за лісом і проводились згідно матеріалів лісовпорядкування. 3. Про зміни положення про природнозаповідний фонд, яке вступило в дію в 2012 р. підприємство ніхто не повідомляв. Управління, а зараз департамент природних ресурсів при ОДА, зобов'язані були надати охоронні зобов'язання на об'єкти ПЗФ відповідно до змін в положенні, однак цього не зробили, тому підприємство користувалось охоронним зобов'язанням 2009 р.” (а.с. 37 том І).
Прокуратурою Закарпатської області 29.07.2016 за результатами вивчення зазначеного вище акту розпочате кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення №42016070000000155 передбаченого ч.2 ст. 364 КК України (а.с. 224-225 том І). (10.10.2016 кримінальне правопорушення №42016070000000155 від 29.07.2016 об'єднано із кримінальним провадженням №12016070130000178 від 27.04.2016 з присвоєнням об'єднаному кримінальному провадженню номер №12016070130000178 а.с. 158 том ІІ).
В ході огляду місця події у кримінальному провадженні №42016070000000155 від 29.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, на площі 2,5 згідно лісорубного квитка №300211 від 21.09.2013 встановлено вирубку 252 дерев породи бук та 4 дерев породи дуб, всього 256 дерев, про що складено протокол огляду місця події від 13.09.2016 (з додатками до нього), контрольний облік пнів від зрубаних дерев оформлено у вигляді відповідної перелікової відомості від 13.09.2016 (а.с. 58-65 том І).
Згідно розрахунку Державної екологічної інспекції у Закарпатеькій області від 17.10.2016 розмір шкоди, нанесеної державі державним підприємством “Перечинське ЛГ” незаконним вирубуванням дерев на вказаній ділянці, склав 399 874,00 грн (а.с. 66 том І).
За результатом огляду місця події у кримінальному провадженні №42016070000000155 від 29.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, на площі 2,00 га. згідно лісорубного квитка №451849 від 21.09.2015 встановлено вирубку 373 дерев породи бук га. 18 дерев інших порід, всього 391 дерево, про що складено протокол огляду місця події від 13.09.2016 (з додатками до нього), контрольний облік пнів від зрубаних дерев оформлено у вигляді відповідної перелікової відомості від 13.09.2016 (а.с. 75-82 том І).
Згідно розрахунку Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 17.10.2016 розмір шкоди, нанесеної державі ДП “Перечинське ЛГ” незаконні вирубуванням дерев на вказаній ділянці, склав 418 793,00 грн (а.с. 83 том І).
Вказані розрахунки виконано у відповідності до постанови КМУ від 24.07.2013 №541 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд”.
Також розмір шкоди, нанесеної державі вказаними незаконними рубками в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду у ДП “Перечинське лісове господарство”, підтверджується висновком судової інженерно-екологічної експертизи №1360 від 09.08.2017 здійсненої у межах кримінального провадження №12016070130000178 (а.с. 39-48 том І).
11.01.2017 до ДП “Перечинське лісове господарство” надійшла претензія Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 28.12.2016 №112/04/16 з розрахунками розміру шкоди, заподіяної лісу, що складені за результатами позапланової перевірки ДП “Перечинське лісове господарство”.
За результатами розгляду претензії ДП “Перечинське лісове господарство” не погодилося з вимогами претензії та відхилило її (а.с. 128-131 том І).
Враховуючи, що вказані збитки Державної екологічної інспекції в Закарпатській області на даний час не відшкодовано, то відповідно обставини проведення прохідних рубок на території природно-заповідного фонду загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення “Тур'є-Полянський” в кварталі 75 вид. 21 лісництва “Шипот” на підставі лісорубних квитків серії 02ЛКБ №300211 від 09.09.2013, прохідна рубку у кв.75/21 на площі 2,5 га., 02ЛКБ №451849 від 21.09.2015, прохідна рубка у кв. 75/21 на площі 2,0 га. і стали приводом для звернення прокурора до суду про стягнення шкоди в розмірі 818 667,00 грн.
Обґрунтовуючи порушення інтересів держави в позовній заяві прокурор вказує на те, що шкода, заподіяна лісу, відповідно до вимог чинного законодавства, підлягає відшкодуванню до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевих бюджетів і використовуються для відтворення лісів, підвищення їх продуктивності, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані. Ненадходження зазначених коштів негативно впливає на реалізацію заходів щодо відтворення лісових ресурсів.
Наголошує, що Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області з часу виявлення порушень законодавства, в тому числі після звернення прокурора в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, не вжито належних заходів щодо відшкодування вказаних коштів, зокрема шляхом заявлення відповідного позову до ДП “Перечинське ЛГ”, у зв'язку з чим неналежним чином забезпечено захист інтересів держави (а.с. 179-181 том ІІ).
За доводами прокурора наявність обґрунтованої загрози порушень економічних інтересів держави та нездійснення захисту суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, є достатньою підставою для звернення прокурора до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі відповідного органу.
Щодо представництва прокурора, то суд зазначає наступне.
Згідно з абзацами 1 і 2 ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області було вжито лише заходи досудового врегулювання спору - надіслано претензію відповідачу; будь-які інші заходи реагування даним органом не вживались.
Водночас, зміст попереднього листування між прокурором та відповідним органом свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював належним чином захист порушених інтересів (а.с. 179-181 том ІІ).
З огляду на наведене, беручи до уваги, що відповідний орган з моменту виявлення порушення не здійснював належним чином захисту інтересів держави, колегія суддів вважає, що у даному випадку, наявні підстави для представництва передбачені абз 1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 922/1062/21, від 26.05.2021 у справі №926/14/19.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісу та об'єктам природно-заповідного фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.
Згідно зі ст.66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Частиною другою статті 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч.1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом п. 5 ч.2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Виходячи з системного аналізу положень п.1 ч. 2 ст. 19, п.5 ст. 64, ч. 1 та ч.5 ст. 86, п.5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України лісові господарства як постійні лісокористувачі мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства зокрема незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював пошкодження дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок пошкодження дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності в вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 20.12.2018 у справі №924/12/18, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16 та у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.
Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України).
Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Однак, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 922/3414/19
Із матеріалів справи слідує, що спір у даній справі виник у зв'язку з виявленням факту здійснення в межах території природно-заповідного фонду загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення «Тур'є-Полянський» прохідних рубок у кварталі 75/21 лісництва “Шипот” на території ДП "Перечинське лісове господарство" та покладанням відповідальності за незаконну порубку у вигляді стягнення з відповідача шкоди за порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.
Як вбачається зі змісту лісорубних квитків серії 02ЛКБ №300211 від 09.09.2013 та 02ЛКБ №451849 від 21.09.2015 у кв.75/21 на площі 2,5 га та у кв. 75/21 на площі 2,0 га вид рубки визначено як прохідна рубка (а.с.49-50, 67-68).
Водночас, відповідно до охоронного зобов'язання №6 від 10.10.2012, оформленого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, ДП “Перечинське лісове господарство” взяло на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження видів тварин, занесених до Червоної книги України, що зафіксовані на території Заказника у межах Перечинського району у кварталах 55-75 лісництва “Шипот” на території ДП “Перечинське лісове господарство” загальною площею 2 163,0 га. У вказаному охоронному зобов'язанні зазначено про необхідність дотримання положень ст. 26 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” та Положення про Загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення “Тур'є-Полянський”, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.08.2012 №382. На вказаному охоронному зобов'язанні №6 від 10.10.2012 міститься підпис керівника підприємства Ю.Ю. Бокшана та відбиток печатки підприємства (а.с. 30 том І).
У п.3.1 Положення про Загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення “Тур'є-Полянський”, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.08.2012 №382, зазначено, що відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” на території Заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить меті та завданням Заказника, передбаченим цим Положенням, і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі рубки головного користування та прохідні рубки догляду. На аркуші погодження вказаному Положення міститься підпис керівника підприємства Ю.Ю. Бокшана та відбиток печатки підприємства (а.с. 26 том І).
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про його необізнаність щодо існування охоронного зобов'язання №6 від 10.10.2012 та про затвердження у новій редакції Положення про Загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Тур'є-Полянський», на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.08.2012 № 382.
Порубка дерев визнається незаконною, якщо вона вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
В даному випадку, факт порушення законодавства зафіксований в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду ДП “Перечинське лісове господарство” (а.с. 31-38 том І).
Як зазначалося вище, у п.п.7, 8 акту зазначені як виявлені порушення прохідні рубки у кв.75/21 лісництва “Шипот” на площі 2,00 га згідно лісорубного квитка №451849 від 21.09.2015 та на площі 2,5 згідно лісорубного квитка №300211 від 21.09.2013.
Суд звертає увагу на те, що акт перевірки це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.
У матеріалах справи відсутні докази оскарження вищезазначеного акту перевірки у встановленому законом порядку, а відтак, на час вирішення спору він є чинним.
Слід також зазначити, що факт рубки вказаних дерев не заперечується самим відповідачем.
Наведеним підтверджується, що внаслідок протиправних дій відповідача було заподіяно шкоду лісовим ресурсам, вбачається причинний зв'язок між вчиненим відповідачем порушенням та заподіяною шкодою і наявність вини відповідача.
Водночас відповідач стверджує, що розрахунки розміру шкоди до претензії від 28.12.2016 № 112/04/16 є необ'єктивними, а виведений в них розмір шкоди, завданої порушенням вимог законодавства про природно-заповідний фонд, є значно завищеним, оскільки посадовими особами Держекоінспекції у Закарпатській області при проведенні контрольного переліку пнів від зрубаних дерев при прохідній рубці догляду на ділянці площею 2.5 га (лісорубний квиток серії 02ЛКБ № 300211 від 09.09.2013) до переліку незаконно зрубаних дерев включено також пні від зрубаних дерев при рубці очищення лісу від захаращеності (лісорубний квиток серії 02ЛКБ №467899 від 01.12.2014) яка не заборонена Положенням про загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення “Тур'є-Полянський”.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд” від 24.07.2013 № 541 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту (додаток № 1) за кожне дерево, зрубане або пошкоджене до ступеня припинення росту з діаметром дерева у корі біля шийки кореня: 26,1-30 см 2112 грн., 30,1-34 см 2832 грн., 34,1-38 см 3602 грн., 42,1-46 см 5247 грн., 46,1-50 см 6066 грн., 51см - 6259грн., 52см - 6450грн., 53см - 6642грн., 57см - 7410грн., 60см - 7986грн., 62см - 8370грн., 68см - 9522грн., 70см - 9906грн., 78см - 11442грн.; дубу сухого: 34,1-38см. - 3602грн., 38,1-42см - 4422грн., 42,1-46см - 5247грн., 42,1-46см - 5247грн., 78см - 11442грн. Пунктом 6 примітки додатку № 1 вищевказаної Постанови встановлено, що у разі привласнення буреломних, вітровальних дерев, а також самовільного вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшеною у два рази.
Отже, з наведеного слідує, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди.
В ході огляду місця події у кримінальному провадженні №12016070130000178 від 27.04.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, на площі 2,5 згідно лісорубного квитка №300211 від 21.09.2013 встановлено вирубку 252 дерев породи бук та 4 дерев породи дуб, всього 256 дерев, про що складено протокол огляду місця події від 13.09.2016 (з додатками до нього), контрольний облік пнів від зрубаних дерев оформлено у вигляді відповідної перелікової відомості від 13.09.2016 (а.с. 65 том І).
На площі 2,00 га згідно лісорубного квитка №451849 від 21.09.2015 встановлено вирубку 373 дерев породи бук га. 18 дерев інших порід, всього 391 дерево, про що складено протокол огляду місця події від 13.09.2016 (з додатками до нього), контрольний облік пнів від зрубаних дерев оформлено у вигляді відповідної перелікової відомості від 13.09.2016 (а.с. 82 том І).
Колегія суддів звертає увагу на те, що контрольний перелік пнів та їх обміри від зрубаних дерев безпосередньо на ділянках, пройдених прохідними рубками в кварталі 75 вид. 21 площею 2.0 та 2.5 га проводився за участю в т.ч. представника відповідача. Складені відомості були підписані представниками держлісгоспу без жодних зауважень та у яких зазначено їх кількість, породи, стан та діаметри пнів, а також відомості переліку дерев.
Відповідачем не доведено факт недостовірності зазначених відомостей щодо виявлених порушень природоохоронного законодавства.
З цих підстав заперечення відповідача щодо включення в перелік та врахування при визначені розміру шкоди пнів, зрубаних у 2014 році, не відповідають встановленим обставинам.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі здійснено на основі перелікових відомостей від 13.09.2016 з врахуванням постанови КМУ від 24.07.2013 №541 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд” та складає 818 667,00 грн.
Також розмір шкоди, нанесеної державі вказаними незаконними рубками в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду у ДП “Перечинське лісове господарство”, підтверджується висновком судової інженерно-екологічної експертизи №1360 від 09.08.2017 здійсненої у межах кримінального провадження №12016070130000178 (а.с. 39-48 том І).
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс ймовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
При цьому, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
У рішенні Європейського суду з прав людини 23.08.2016 у справі "Дж.К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") зазначено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними.
А відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ДП «Перечинське лісове господарство» було здійснено порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, які зафіксовані у акті перевірки від 23.06.2016, а обставинами справи встановлені усі елементи, необхідні для відшкодування шкоди відповідачем за правилами статті 1166 ЦК України.
Обрахування розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев ДП «Перечинське лісове господарство», Інспекцією проведено відповідно до постанови КМУ від 24.07.2013 №541 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд” та складає 818 667, 00 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою вимогу прокурора про стягнення з відповідача збитків у розмірі 818 667,00 грн, з огляду на що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.7 ч.3 ст.29 та п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, сума шкоди підлягає стягненню із врахуванням наступного розподілу: 50% до спеціального фонду місцевого бюджету сільської ради, на території якої вчинено правопорушення, 20% до спеціального фонду обласного бюджету, 30% до спеціального фонду Державного бюджету України.
ДП “Перечинське лісове господарство” подало заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 110-112 том І). В обґрунтування якої вказує, на те, що з моменту, коли Державна екологічна інспекція повинна була встановити факт проведення ДП “Перечинський ЛГ” прохідної рубки догляду в межах загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення “Тур'є-Полянський” згідно лісорубного квитка серії 02 ЛКБ №300211 від 09.09.2013 (при перевірках, проведених з 15.05.2014 по 20.05.2014 та з 13.07.2015 по 24.07.2015), та, відповідно, встановити її незаконність, до моменту звернення керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції до господарського суду з відповідним позовом (25.04.2019) пройшло більше трьох років, що перевищує загальний строк позовної давності.
У ст. 257 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).
В даному випадку, Державна екологічна інспекція виявила спірне порушення вимог природоохоронного законодавства в ході здійснення позапланової перевірки у період з 22.06.2016 по 23.06.2016. Відповідно строк позовної давності починається з моменту виявлення порушень Державною екологічною інспекцією, а саме з 23.06.2016, що є датою складення акту перевірки і моментом виникнення права на позов.
У постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/10452/17 викладено аналогічний правовий висновок, що перебіг позовної давності у спорах, пов'язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається із дня складення акта про відповідне порушення.
А тому, з урахуванням наведеного, прокурором заявлено позов в межах строку позовної давності (23.04.2019).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.
Судовий збір за розгляд позовної заяви та розгляд апеляційної скарги, в силу положень ч.2 ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись, ст.ст. 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.04.2021 у справі № 907/233/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Стягнути з ДП «Перечинське лісове господарство» (89203, Закарпатська область, Перечинський р-н, с. Сімер, вул. Будівельників,7, код ЄДРПОУ 22114603) на користь держави грошові кошти в сумі 818 667,00 грн, розподіливши кошти, які підлягають стягненню наступним чином: стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України 245 600,10 грн, до спеціального фонду обласного бюджету Закарпатської області 136 733,40 грн, до спеціального фонду місцевого бюджету Турє-Полянської сільської ради 409 333,50 грн із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Закарпатській області за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами».
3. Стягнути з ДП «Перечинське лісове господарство» (89203, Закарпатська область, Перечинський р-н, с. Сімер, вул. Будівельників,7, код ЄДРПОУ 22114603) на користь прокуратури Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні,6) на р/р 35216066018475, одержувач: прокуратура Закарпатської області, код 02909967, банк одержувача: Державна казначейська служба України, код банку 820172, призначення платежу: відшкодування судового збору за подання позовної заяви в розмірі 12 280,01 грн.
4. Стягнути з ДП «Перечинське лісове господарство» (89203, Закарпатська область, Перечинський р-н, с. Сімер, вул. Будівельників,7, код ЄДРПОУ 22114603) на користь прокуратури Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні,6) на р/р 35216066018475, одержувач: прокуратура Закарпатської області, код 02909967, банк одержувача: Державна казначейська служба України, код банку 820172, призначення платежу: відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 18 420,00 грн.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.
6. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.Т. Кордюк
Б.Д. Плотніцький