04 квітня 2022 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7
на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 08.02.2022 року в кримінальному провадженні №12021262020002149 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нелипівці Дністровського району Чернівецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,
обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України, -
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 08.02.2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 ч.1 КК України і йому призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 8924 грн. 24 коп. судових витрат за проведення судової експертизи.
Скасовано накладені ухвалами Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17.08.2021 року арешти на автомобілі «Citroen C2» номерний знак НОМЕР_1 та «ВАЗ 21099» номерний знак НОМЕР_2 і повернуто вказані автомобілі власникам.
Вирішено долю речових доказів.
ЄУНСС 714/1059/21 провадження №11кп/822/130/2 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_8 .
Згідно вироку суду, 12.08.2021 року приблизно о 20.15 год. ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Citroen C2» номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автодорозі М-19 сполученням «Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече» поза межами населеного пункту, неподалік с. Тарашани, із перевищенням дозволеної швидкості поза межами населеного пункту.
Наближаючись до 528+087 км вказаної автодороги, ОСОБА_6 , не врахувавши дорожню обстановку та не переконавшись, що це буде безпечним, раптово змінив напрямок руху ліворуч, здійснивши виїзд на зустрічну смугу руху, де в цей час рухався зустрічний транспортний засіб марки «Mercedes Benz» номерний знак НОМЕР_3 із причепом марки «Schmitz Cargobull» номерний знак НОМЕР_4 під керуванням громадянина Туреччини ОСОБА_9 , внаслідок чого автомобіль марки «Citroen C2» своєю передньою лівою частиною кузова контактував з лівою задньою частиною вантажного автомобіля. Після чого ОСОБА_6 втратив керування автомобілем та почав рухатись в стані заносу, допустивши зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 21099» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , що рухався зі сторони с. Тарашани в напрямку ВПС «Порубне». В подальшому керований ОСОБА_6 автомобіль «Citroen C2» здійснив виїзд за межі проїзної частини дороги вліво відносно його напрямку руху, в кювет.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ВАЗ 21099» ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді: рубців (як наслідок загоєння ран) на передній поверхні правого колінного згину в кількості 2-х та перелому ІІІ - ІV ребер справа, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я.
Вказану дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_6 скоїв в порушення та невиконання вимог п. 10.1 ПДР України, яке безпосередньо перебуває у причинному зв'язку з наслідками, а також п.п. 12.9 б, 1.5, 2.3 б, д, 2.9 а, які лише сприяли порушенню ПДР України.
На вказаний вирок суду захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити оскаржуваний вирок та призначити обвинуваченому покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
На обґрунтування своїх вимог вказувала, що вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд врахував дані про його особу, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, ставлення самого обвинуваченого до вчиненого, правдиві показання про обставини вчиненого злочину та призначив покарання в межах мінімальної межі санкції ст. 286-1 ч.1 КК України. Однак вона не погоджується з призначеним покаранням та вважає його суворим.
Звертає увагу, що після вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_6 щиро розкаявся, активно прияв розкриттю злочину, повністю визнав свою вину, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, є учасником бойових дій, має на утриманні неповнолітню дитину. Після вчинення злочину обвинувачений вів законослухняний спосіб життя, не ухилявся від суду, не притягувався до будь-якої відповідальності Крім того, стан здоров'я ОСОБА_6 потребує постійного медичного догляду.
Апелянт вважає, що наявність позитивних характеризуючих даних про особу ОСОБА_6 , наявность на його утриманні неповнолітньої дитини, стан його здоров'я та ставлення до вчиненого ним злочину, дають підстави вважати, що виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому доцільно призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього додаткових зобов'язань, передбачених ст. 76 КК України.
Апелянт також посилалась на рішення ВС, які, на її думку, свідчать про необхідність застосування вимог ст. 75 КК України.
Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 , які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, що наведені у вироку, підтверджується дослідженими в суді доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Дослідження доказів в судовому засіданні здійснювалось на підставі ст.349 ч.3 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється винуватість обвинуваченого, обсяг обвинувачення та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , колегія суддів, керуючись ст.404 КПК України, не наводить доказів на підтвердження тих висновків суду, які ніким не оспорено.
Статтею 50 КК України передбачено, що рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На переконання апеляційного суду, таких вимог закону судом першої інстанції було дотримано.
При призначенні покарання суд керувався нормами статей 50, 65 КК України, із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та наявності обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до необережних злочинів, особу обвинуваченого, його вік, статус учасника бойових дій, перебування у нього на утриманні малолітньої дитини, що він раніше не судимий, на обліках у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, посередньо характеризується по місцю роботи, а також ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, критичне засудження ним власної поведінки в судовому засіданні, правдиві показання про вчинення злочину та призначив ОСОБА_6 мінімальне покарання, передбачене ч.1 ст. 286-1 КК України.
Що стосується тверджень апелянта про необхідність звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то вони є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 75 ч.1 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З оскаржуваного вироку вбачається, що ОСОБА_6 ставиться у вину порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, яке потягло за собою спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Перебування ОСОБА_6 в стані алкогольного сп'яніння - 2,43‰ під час керування транспортним засобом було доведено в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, визнано самим обвинуваченим та не оспорюється апелянтом.
Оскільки в ч. 1 ст. 75 КК України передбачена пряма заборона її застосування за вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних з порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає, що вимоги апелянта є необґрунтованими.
Призначене судом обвинуваченому ОСОБА_6 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для зміни оскаржуваного вироку колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
В задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 відмовити, а вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 08.02.2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_11 .Станковська
Копія. Згідно з оригіналом: суддя