29 березня 2022 року
м. Рівне
Справа № 569/13824/20
Провадження № 22-ц/4815/82/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н.М,
суддів : Хилевича С. С., Шимківа С. С.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога"на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2021 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" про визнання зобов"язання виконаним,ухвалене у складі судді Галінської В. В. о 15:30, повний текст рішення складено 04 червня 2021 року,
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога"(далі ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога") про визнання зобов"язання виконаним задоволено повністю. Визнано виконаним у повному обсязі зобов"язання, що виникло на підставі Договору № 653775241 від 11 грудня 2019 року на суму 20 000,00 грн., укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн..
Не погоджуючись із рішенням суду, ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога"подало апеляційну скаргу. Зазначає, що в оспорюваному рішенні суд вказав про долучення позивачем «банківської виписки про рух коштів та чеків». Таких документів відповідачем не було отримано, про що було зазначено у відповіді на відзив. Зазначене є порушенням ч. 9 ст. 83, ч. 1, 5 ст. 177, ч. 4,5 ст. 178 ЦПК України. Фінансова установа не є банком, який може отримати доступ до банківської інформації та виписки по власним рахункам позивача. В основу оскаржуваного рішення суд взяв банківські виписки про рух коштів, в той же час суд не з'ясував природу перелічених транзакцій, не встановив призначення вказаних платежів та їх отримувача. З рішення суду неможливо встановити того, що фінансова установа отримувала зазначені грошові кошти від ОСОБА_1 . У мотивувальній частині рішення зазначено, що позивач ніби то сукупно перерахував фінансовій установі 22 417 грн., однак такі гроші відповідач також не отримував. Відповідно до п. 4.1 Договору невід'ємною частиною Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту Смарт» ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Позичальник зобов'язаний дотримуватись Правил, при укладанні Договору, так як з Правилами ознайомлювався. Просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У поданому відзиві позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції - без змін. Зазначає, суд належним чином дослідив усі наявні у справі докази та встановив реальний факт виконання ним зобов'язання за кредитним договором. Відповідач жодних доказів, які б підтвердили аргументи чи заперечення проти позовних вимог, не надав. Вважає рішення суду законними та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено: 11 грудня 2019 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір № 653775241 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідачем було отримано грошові кошти у розмірі 20000 грн. Строк дії Договору починається з моменту його укладення і становить 7 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,85 % від суми кредиту за кожний день користування.
Укладення Договору відповідало внутрішній волі позивача, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
За п. 1.5 Договору позичальник сплачує Товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 310,25 відсотків річних.
Відповідач свої обов"язки за кредитним договором Товариство виконало в повному обсязі. Факт надання грошових коштів за Договором позичальнику не заперечується.
Пунктом 2.2.2. Договору передбачено зобов'язання позичальника, зокрема, позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у визначеному Договором розмірі.
Звертаючись до суду з позовом про визнання виконаним у повному обсязі зобов"язань за Договором № 653775241 від 11 грудня 2019 року, ОСОБА_1 посилався на те, що вказані зобов'язання ним виконані повністю.
На підтвердження таких доводів позивач долучив до матеріалів справи банківські виписки про рух коштів та копії чеків, про здійснення ним перерахувань на погашення кредиту: 19.12.2019 року - 4 279 грн. 00 коп., 12.12.2019 року - 4 279 грн. 00 коп., 13.12.2019 року - 4 069 грн. 00 коп., 13.12.2019 року - 3 900 грн. 00 коп., 13.12.2019 року - 2 674 грн. 00 коп., 16.12.2019 року - 2 026 грн. 00 коп., 19.12.2019 року - 1 190 грн. 00 коп..
Із вказаних документів видно, що ОСОБА_1 в строк, відповідно до умов Договору № 653775241 від 11 грудня 2019 року, на користь ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" в рахунок погашення заборгованості перерахував кредитні кошти та відсотки за користування кредитом на загальну суму 22 417 грн. 00 коп.
Врахувавши зазначене, суд першої інстанції вірно ухвалив рішення про задоволення позову, зазначивши, що позивач свої обов"язки за кредитним договором виконав в повному обсязі, відповідачем не надано до суду належних і допустимих доказів наявності у позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором.
Заперечення відповідача щодо позовних вимог та висновків суду першої інстанції зводяться до того, що позивачем було укладено кредитний договір від 11 грудня 2019 року та отримано грошові кошти в розмірі 20000 грн., проте, позивачем сплачено на рахунок погашення заборгованості лише 1190 грн., тобто позивачем не було виконано належним чином грошові зобов"язання за кредитним договором.
Разом тим, надані позивачем банківські виписки про рух коштів та копії чеків жодними документами відповідач не спростував.
Окрім того, за п. п. 3.3. Договору у разі порушення позичальником своїх зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування коштами, Товариство мало право нарахувати позичальнику пеню 1,3 % від залишку суми кредитку за кожен день прострочки.
Матеріали справи не містять доказів того, що така пеня позивачу за порушення своїх зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування коштами нараховувалась Товариством.
За правилами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Судом достовірно встановлено, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, тобто істотні умови правочину, що доводить наявність волі позивача для укладення такого договору.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінивши надані учасниками справи документи в їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт виконання умов кредитного договору.
З таким висновком місцевого суду погоджується апеляційний суд.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога"залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2021 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст рішення складено 30 березня 2022 року
Головуючий-суддя Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.