31 березня 2022 року
м. Рівне
Справа № 566/428/21
Провадження № 22-ц/4815/358/22
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
позивач - неповнолітній ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Острожецької сільської ради Рівненської області, Орган опіки та піклування Млинівської селищної ради Рівненської області, Дубенська районна державна адміністрація Рівненської області, ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 09 листопада 2021 року (ухвалене у складі судді Лободзінський А.С.) у справі за позовом неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Острожецької сільської ради Рівненської області, Орган опіки та піклування Млинівської селищної ради Рівненської області, Дубенська районна державна адміністрація Рівненської області, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав,-
У квітні 2021 року неповнолітній ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, яким просив позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно нього.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачі є його батьками, однак впродовж останніх семи років своїх обов'язків по його вихованню не виконують. Увесь цей час його опікою фактично займається баба - ОСОБА_4 , з якою він проживає в с. Малин Дубенського (Млинівського) району та відвідує навчальний заклад по місцю свого проживання. Батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають окремо у смт. Млинів Рівненської області і фактично самоусунулися від виконання своїх батьківських обов'язків. Забезпеченням зростання, навчання і підготовкою його до дорослого життя, не займаються.
Рішенням Млинівського районного суду від 07 березня 2019 року відповідачів уже було позбавлено батьківських прав відносно нього, проте постановою Рівненського апеляційного суду від 04.07.2019 року вказане рішення було скасовано і попереджено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про необхідність змінити своє ставлення до виховання і матеріального утримання сина. Незважаючи на ухвалені судові рішення, батьки і надалі нехтують своїми обов'язками щодо виховання, догляду, надання йому, як дитині, необхідної допомоги. Свого ставлення до нього на краще не змінили. У зв'язку з чим, він і надалі перебуває під повною опікою баби та не бажає бути пов'язаним з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 взаємовідносинами, як батьками і сином.
Просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 09 листопада 2021 року позов неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем доведено обґрунтовану доцільність, яка відповідає інтересам неповнолітнього ОСОБА_1 , та наявність правових підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх сина.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими. Наголошує, що на утримання ОСОБА_1 сплачуються аліменти. Стверджує, що її мати - ОСОБА_4 налаштовує ОСОБА_1 проти батьків та створює перешкоди у спілкуванні з дитиною. Пояснює, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не бажають з нею спілкуватися, не надають їй ніякої інформації стосовно життя та здоров'я дитини. Зауважує, що вона має намір і бажання залишатися матір'ю ОСОБА_1 , виховувати та спілкуватися з сином. Вважає, що ОСОБА_1 , в силу свого віку, недостатності життєвого досвіду, постійного впливу зі сторони ОСОБА_4 , не має власної думки та не усвідомлює значення поданого ним позову. Заперечує щодо висновків органів опіки і піклування, покликаючись на їх необ'єктивність. Суд першої інстанції не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, а також не встановив її винної поведінки щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, не сприяв захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування.
З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
ОСОБА_3 рішення суду не оскаржував.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник позивача просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Млинівського районного суду від 07 березня 2019 року відповідачів уже було позбавлено батьківських права відносно нього, ОСОБА_1 ..
Постановою Рівненського апеляційного суду від 04.07.2019 року вказане рішення було скасовано і попереджено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про необхідність змінити своє ставлення до виховання і матеріального утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Зазначеним судовим рішенням були встановлені обставини, які не підлягають доказуванню згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, зокрема встановлено наступне.
Так, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03 липня 2013 року, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , актовий запис № 08 від 21 листопада 2006 року .
26 лютого 2015 року ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище на ОСОБА_10 .
На підставі заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання батьківства № 13.11-05.01-39 від 03.07.2015 року, до актового запису про народження ОСОБА_11 № 08 від 21 листопада 2006 року, внесено зміни, а саме: змінено прізвище дитини на " ОСОБА_10 ", внесені відомості про батька, а також прізвище матері дитини змінено з ОСОБА_12 на ОСОБА_10 , та видано повторне свідоцтво про народження дитини, серії НОМЕР_2 від 03.07.2015 року.
ОСОБА_1 проживає у ОСОБА_13 , яка є його бабусею та матір'ю ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають дітей: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ..
На час ухвалення рішення Рівненським апеляційним судом, сім'я відповідачів проживала у житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_2 . У вказаному будинку були зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Згідно довідки виконкому Берегівської сільської ради № 02-22/454 від 29 серпня 2016 року, ОСОБА_1 був зареєстрований в АДРЕСА_2 , з 25.12.2014 року по 25.12.2015 року, але за цією адресою не проживав.
Після закінчення терміну дії договору, зареєстровані у будинку особи були зняті з реєстрації, за заявою власника житла ОСОБА_17 ..
Після припинення оренди житла по АДРЕСА_2 , сім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 переїхала проживати до господарства ОСОБА_18 , за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов та умов проживання від 25.08.2016 року, що складений комісією виконкому Берегівської сільської ради, умови проживання сім'ї ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_16 є задовільними, в будинку чисто та затишно, дитина - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доглянута, наявні продукти харчування.
Відповідно до характеристик ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що видані головою Берегівської сільської ради 29 серпня 2016 року, до поведінки вказаних осіб немає претензій з боку сусідів та сільської ради.
З квітня 2016 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та їх спільні діти - ОСОБА_16 та ОСОБА_19 проживають в смт Млинів.
ОСОБА_3 з 01.11.2016 року працює на посаді робітника з комплексного обслуговування та ремонту будівель у Млинівській ЦРЛ , а ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Млинівського об'єднаного управління ПФУ та отримує пенсію по інвалідності.
Між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 склалися неприязні стосунки: вони не спілкуються та конфліктують, що підтверджується, зокрема, вироком Млинівського районного суду від 09 червня 2016 року стосовно факту нанесення ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та матеріалами Млинівського ВП Дубенського ВП ГУ НП в Рівненській області за фактом звернення ОСОБА_4 ..
05 серпня 2016 року ОСОБА_2 подала скаргу в Адміністрацію Президента України, у який покликалася на те, що її мати, ОСОБА_4 , перешкоджає у спілкуванні з сином ОСОБА_5 та його вихованні, а служба у справах дітей Млинівської РДА не бере участі у вирішенні цієї проблеми.
Вказана скарга ОСОБА_2 направлена Адміністрацією Президента України для розгляду за належністю до Рівненської обласної державної адміністрації .
Рівненська обласна державна адміністрація, у відповідь на скаргу ОСОБА_2 від 29.09.2016 року № Т-1726/16, повідомила останню про необхідність звернення до суду з метою усунення перешкод у вихованні сина та дала завдання Млинівській райдержадміністрації організувати роботу щодо попередження порушення прав та законних інтересів дитини - ОСОБА_1 ..
Рішенням органу опіки та піклування Млинівської райдержадміністрації № 29-16 від 30 вересня 2016 року "Про соціально-правовий захист малолітнього ОСОБА_1 " вирішено вважати за доцільне позбавити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , жителів с. Береги, батьківських прав відносно їх сина ОСОБА_1 .
У рішенні органу опіки та піклування Млинівської райдержадміністрації вказано, що: "29.08.2016 року працівниками служби у справах дітей проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_1 , про що зроблено запис в журналі особистого прийому громадян начальником служби за № 133. В ході бесіди з'ясовано, що ОСОБА_20 з сином не спілкується, не телефонує, не відвідує, не надає матеріальної та моральної підтримки. Син ображений на маму. При розмові про неї у дитини виступають сльози. Хлопчик хвилюється. Вважає, що мама його покинула. На запитання про ОСОБА_21 реагує вороже. Татом його не вважає, однак знає, що ОСОБА_22 визнав себе батьком. Про цей факт йому повідомила бабуся. У розмові зауважив, що жити з мамою він не проти, однак категорично налаштований проти ОСОБА_3 під час розмови наголосив, що боїться його, оскільки на момент спільного проживання ОСОБА_23 бив його, кричав та конфліктував.
06 вересня 2016 року працівниками служби у справах дітей райдержадміністрації, районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, правоохоронних органів та виконавчого комітету Берегівської сільської ради здійснено повторний виїзд в родину Тітиків. ОСОБА_3 чинив перешкоди у зустрічі членів комісії з дружиною. Після проведеної бесіди зустріч відбулася. Мама схвильована, однак виявляла почуття до сина. З ініціативи членів комісії, вдалося зорганізувати телефонну розмову малолітнього ОСОБА_24 з мамою. ОСОБА_20 болісно відреагувала на розмову під час якої (було ввімкнено гучний зв'язок) хлопчик зазначив, що спілкуватись з мамою він хоче, однак ні в якому разі не бажає проживати спільно із ОСОБА_3 . Членами комісії запропоновано ОСОБА_3 налагодити контакт із сином та спільно із працівниками виїхати на місце проживання дитини, на зазначену пропозицію вищевказаний громадянин та ОСОБА_20 не відгукнулися…
30.09.2016 року на засідання комісії з питань захисту прав дитини запрошено ОСОБА_21 та ОСОБА_25 , ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_24 . На зазначене засідання ні ОСОБА_22 ні ОСОБА_20 не з'явилися. ОСОБА_26 в ході засідання зазначив, що категорично не хоче жити з мамою, не любить її і не хоче, щоб його "чіпали". З пояснень класного керівника хлопчика ОСОБА_27 стало відомо, що ОСОБА_5 дуже чекав дзвінка від мами, яка не зателефонувала навіть у день народження сина. Цей факт має негативний вплив на психологічний стан дитини…". За вказаних підстав орган опіки та піклування Млинівської райдержадміністрації вважав за доцільне позбавити ОСОБА_21 та ОСОБА_25 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 .
Відповідно до листа директора Уїздецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Радчук Б.В. від 25 серпня 2016 року № 49 ОСОБА_5, за заявою матері ОСОБА_9 , був зарахований у 2012 році до першого класу Уїздецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Виховується він дідусем і бабусею, які постійно підтримують зв'язок із вчителем, відвідують всі батьківські збори, забезпечують дитину всім необхідним для навчання. Бабуся завжди присутня на медичних оглядах, які проводяться в школі, відвідує свята, загальноосвітні заходи.
З боку матері прояву інтересу до навчання та виховання дитини не було. Останній раз мама відвідувала дитину в школі в січні 2015 року, коли ОСОБА_5 навчався в другому класі. На батьківські збори останні два роки мати не з'являлася.
Наявними у справі доказами підтверджується неналежне виконання батьками ОСОБА_1 батьківських обов'язків стосовно нього. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення та не виявляють належного інтересу щодо нього. Разом з тим, не встановлено достатніх підстав для висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідатиме найкращим інтересам дитини.
03.04.2020 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного суду у справі № 566/960/16 залишено без задоволення, а рішення без змін.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення матері, батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У постанові від 29.04.2020 року по справі № 522/10703/18 Верховний Суд зробив висновок, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
З довідок Острожецької сільської ради Дубенського району про реєстрацію місця проживання особи № 490 від 03.11.2020 року та про склад сім"ї № 8 від 11.01.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований і фактично проживає в АДРЕСА_4 , до складу сім"ї входять: ОСОБА_1 , ОСОБА_28 - дід; ОСОБА_4 - баба.
З акту обстеження матеріально - побутових умов сім'ї ОСОБА_4 від 11.01.2021 р. № 9 вбачається, що з нею в індивідуальному житловому будинку проживає онук ОСОБА_1 , за яким ОСОБА_4 із чоловіком здійснює догляд. ОСОБА_1 має окрему кімнату, оснащену оргтехнікою та всім необхідним для проживання. Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вихованням сина не займається. У користуванні сім'ї є земельна частка ( пай) розміром 16,89 га., яку ОСОБА_4 обробляє самостійно; для обслуговування житлового будинку - 0,006 га., для особистого селянського господарства - 1,51 га. , утримуються свині, птиця.
Відомостями з довідки № 01 від 12.01.2021 р., за підписом директора школи ОСОБА_29 , по місцю навчання неповнолітнього ОСОБА_1 підтверджується та обставина, що й надалі впродовж 2019 - 2020 років, станом на час видачі довідки включно, навчанням, вихованням ОСОБА_1 продовжують займатись дід і баба. Батьки від виконання своїх обов'язків по вихованню сина самоусунулися.
Рішенням органу опіки та піклування Млинівської райдержадміністрації від 31.12.2020 року за № 20-20 визнано за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_1 ..
З письмових даних, виданих Млинівською ЦРЛ вбачається, що ОСОБА_2 працює у вказаному лікувальному закладі молодшою медичною медсестрою, отримує доходи, з яких за період з січня 2021 по липень 2021 року утримуються аліменти, характеризується позитивно.
Також з матеріалів справи видно, що після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі № 566/960/16-ц від 04.07.2019 року ОСОБА_3 звертався 13 серпня 2019 року із заявою на ім'я начальника служби у справах дітей Млинівської РДА, в якій просив визначити спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_1 та визначити дні побачень із ним.
У відповіді на заяву ОСОБА_3 , служба у справах дітей Млинівської РДА повідомила його про перелік документів, які необхідно подати на розгляд комісії з питань захисту прав дитини при Млинівській райдержадміністрації та проінформовано, що після подання таких документів на засідання комісії буде запрошено його, ОСОБА_3 , неповнолітнього ОСОБА_1 , а також бабу ОСОБА_4 , діда ОСОБА_28 , які здійснюють фактичний догляд за дитиною.
Однак, незважаючи на рішення Рівненського апеляційного суду від 04.07.2019 року, яким попереджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання і матеріального утримання сина ОСОБА_5 , та вищезазначене повідомлення Служби у справах дітей Млинівської РДА про необхідність подання відповідних документів для вирішення питання участі відповідачів у вихованні неповнолітнього ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 будь-яких інших дій зі свого боку, спрямованих на спілкування з сином та виконання своїх батьківських обов'язків по його вихованню, в період з 04.07.2019 року, не вчиняли.
Вказану обставину підтвердив у своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні місцевого суду, сам ОСОБА_1 , якому на час розгляду даної справи виповнилося повних 15 років, що свідчить про наявність у нього повного обсягу цивільної правоздатності і неповної цивільної дієздатності.
Рішенням виконавчого комітету Острожецької сільської ради №108 від 20 вересня 2021 року затверджено висновок органу опіки та піклування Острожецької сільської ради Рівненської області. Згідно висновку, вирішено вважати за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_24 . На засідання опікунської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явилися, хоча письмово повідомлялися. Представник Острожецької сільської ради Рівненської області Комар Олеся Олегівна даний висновок підтримала повністю. Місцевому суду додатково пояснила, що перед засіданням опікунської ради з цього питання, орган опіки і піклування в черговий раз провів обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_1 у с. Малин Дубенського району Рівненської області, внаслідок чого не було здобуто жодних відомостей про те, що його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінили ставлення до сина та до виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до нього, оскільки і надалі до нього не приїжджають, не спілкуються з ним. Вихованням, станом здоров'я, фізичним і духовним розвитком дитини й надалі опікується баба ОСОБА_4 ..
Рішенням виконавчого комітету Млинівської селищної ради № 193 від 30 вересня 2021 року затверджено висновок органу опіки і піклування Млинівської селищної ради у даній справі. Згідно висновку визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 . При цьому, зафіксовані у даному висновку дані відображають позитивні характеристики ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також підтверджують особисту участь сторін по справі на засіданні опікунської ради, де вони, покликаючись на перешкоджання з боку ОСОБА_4 у виконанні ними батьківських обов'язків по вихованню сина ОСОБА_5 . Здобуті органом опіки і піклування відомості про сім'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вказують на те, що сім'я є неблагополучною, а отже, батьки позивача в змозі були виконувати свої обов'язки по вихованню сина ОСОБА_5 .
Водночас з висновку видно, що у відповіді голови Млинівського районного суду на адвокатський запит від 20.08.2021 року № 01-29/62/2021 вказано, що з 2016 року по 20 серпня 2021 року цивільні справи за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні зі своїм сином ОСОБА_30 не надходили.
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до органу опіки і піклування Млинівської райдержадміністрації щодо визначення порядку спілкування із сином ОСОБА_31 . У відповіді начальника служби у справах дітей від 04.09.2019 року № 01.09.19 ОСОБА_32 надано роз'яснення щодо подачі необхідних документів на засідання комісії з питань захисту прав дитини згідно Постанови КМУ № 866 від 24.09.2008. Проте такий пакет документів від подружжя ОСОБА_10 не надходив.
Представник Млинівської селищної ради Грицюк С.О. даний висновок підтримав повністю, місцевому суду додатково пояснив, що орган опіки і піклування перед розглядом питання щодо доцільності позбавлення відповідачів батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , провів відповідну роботу та детально вивчив питання виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків по вихованню сина ОСОБА_5 . За результатами проведеної роботи не було отримано жодних відомостей, які б свідчили про позитивні зміни у ставленні відповідачів до виховання ОСОБА_1 ..
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що визначальними для правильного вирішення даної справи, є обставини, які відображають ставлення відповідачів до виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина ОСОБА_5 , що мали місце після ухвалення Рівненським апеляційним судом постанови, яка набрала законної сили 04.07.2019 року.
Починаючи з 2015 року неповнолітній ОСОБА_1 проживає з бабою ОСОБА_4 і перебуває під її опікою та піклуванням. При цьому, вихованням ОСОБА_1 , створенням умов для його зростання, навчання, здорового і повноцінного фізичного і духовного росту та розвитку також займалася і продовжує займатися ОСОБА_4 , а не батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ..
При цьому, починаючи з 04.07.2019 року, тобто після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі № 566/960/16-ц та попередження ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про необхідність зміни своєї поведінки, ставлення відповідачів до спілкування з сином, участі у його вихованні, забезпеченні духовних та матеріальних потреб сина, спрямованих на підготовку його до дорослого життя, не змінилося.
Доказів, які б свідчили протилежне, апеляційна скарга не містить та судом не встановлено.
При цьому, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_3 рішення суду не оскаржує.
Відповідачі й надалі продовжують недбало ставитися до своїх батьківських обов'язків та не надали доказів, які б свідчили про відновлення і покращення сімейних відносин в родині, зокрема, з їх сином. Активних дій з їхнього боку, спрямованих на налагодження стосунків з сином, що могло б позитивно відобразитися на виконанні ними свого обов'язку по його вихованню, вони не здійснювали.
Таке невиконання відповідачами своїх батьківських обов'язків, негативно відображається на взаємовідносинах із сином ОСОБА_5 , реалізації ним майнових і немайнових прав та законних інтересів, як неповнолітнього.
Декларація прав дитини передбачає, що права дитини мають забезпечуватись відповідно до наведених у ній принципів. Зокрема, серед інших передбачено принципи 6 і 7, які, в тому числі передбачають, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Хант проти України» зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не забезпечують необхідних умов для повного, гармонійного і здорового розвитку ОСОБА_1 .. Судове рішення апеляційного суду, яким для них була надана можливість виправлення свого ставлення до виконання батьківських обов'язків стосовно ОСОБА_1 - проігноровано.
Відповідачі не цікавляться життям, здоров'ям та навчанням сина.
Наявність неприязних відносин з ОСОБА_4 не звільняє відповідачів від виконання батьківських обов'язків, оскільки саме вони є відповідальними за зростання, навчання, виховання ОСОБА_1 , а також за гармонійний і здоровий його розвиток, підготовку до дорослого життя. Однак, будь-якої активної вольової поведінки, спрямованої на це, з їх боку не здійснювалося.
У зв'язку з такою батьківською безвідповідальністю, не забезпечуються немайнові права неповнолітнього ОСОБА_1 по здобуттю освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, що у свою чергу, не сприяє його можливості розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності.
Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтовану доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 , які свідомо самоусунулись від виконання своїх батьківських обов'язків по його вихованню.
Апеляційний суд констатує, що інтереси неповнолітнього ОСОБА_1 , яких не відстоюють його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , переважають над інтересами самих батьків по збереженню сімейних правовідносин між ними і сином.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи та по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу відповідачів, що останні вправі звернутися до суду із позовом про поновлення батьківських прав до повноліття дитини. У ході розгляду такого позову, суд перевірятиме, наскільки змінилася поведінка батьків та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 09 листопада 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 01 квітня 2022 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.