Справа № 159/6834/21 Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т. В.
Провадження № 22-ц/802/348/22 Категорія: 76 Доповідач: Киця С. I.
29 березня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
секретар судового засідання Савчук Т. Ф.,
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) № 11 (центр розвитку дитини) м. Ковеля, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління освіти Виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за апеляційною скаргою відповідача Закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) № 11 (центр розвитку дитини) м. Ковеля на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 грудня 2021 року,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в листопаді 2021 року в суд з позовом до Закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) № 11 (центр розвитку дитини) м. Ковеля, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління освіти Виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати. Позов мотивує тим, що вона працює у Закладі дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) № 11 (Центр розвитку дитини) м. Ковеля (далі - ЗДО № 11 м. Ковеля) на посаді вихователя. Наказом керівника закладу освіти від 05.11.2021 № 158 відсторонена від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19. Вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки встановлення обов'язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на її думку, є зміною істотних умов праці, про які відповідач зобов'язаний був повідомити за два місяці. Жодних дій спрямованих на уникнення обов'язкового вакцинування не вчиняла, від роботи відсторонена без дотримання порядку, передбаченого законодавством, тому що 05 листопада 2021 року їй повідомлено про необхідність пройти обов'язкове профілактичне щеплення і того ж дня видано наказ про її відсторонення. Просила скасувати наказ ЗДО №11 м. Ковеля від 05.11.2021 №158 про відсторонення від роботи; стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2021.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ Закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) № 11 (Центр розвитку дитини) м. Ковеля від 05.11.2021 №158 в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Скасовано наказ Закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) № 11 (Центр розвитку дитини) м. Ковеля від 05.11.2021 №129/к/тр «Про відсторонення ОСОБА_1 від роботи». Ухвалено допустити ОСОБА_1 до роботи на посаді вихователя Закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) № 11 (Центр розвитку дитини) м. Ковеля. Стягнуто з Закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) № 11 (Центр розвитку дитини) м. Ковеля на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення з 08.11.2021 по 30.12.2021 в розмірі 17426,08 грн, з яких відрахувати податки і інші обов'язкові платежі. Стягнуто з Закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) №11 (Центр розвитку дитини) м. Ковеля на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн. Стягнуто з Закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) № 11 (Центр розвитку дитини) м. Ковеля в дохід держави судовий збір в розмірі 908 грн. Допущено негайне виконання судового рішення в частині стягнення усієї суми середнього заробітку.
Відповідач Заклад дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) № 11 (центр розвитку дитини) м. Ковеля подав апеляційну скаргу на вказане рішення. Покликається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що керівником відповідача надано розумні строки позивачу для проведення щеплення та медичного огляду. Суд першої інстанції помилково вважає, що відповідач прийняв рішення про відсторонення позивача від роботи 05.11.2021, тобто ще до виникнення у відповідача такого обов'язку у зв'язку з видачею Наказу Міністерством охорони здоров'я України від 04.10.2021 № 2153, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за № 1306/36928, який набрав чинності 08.11.2021. 05.11.2021 було видано наказ про відсторонення з 08.11.2021, тобто ОСОБА_1 могла надати 08.11.2021 підтверджуючий документ про щеплення чи медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 і її було б допущено до роботи. Міністерством охорони здоров'я України прийнято наказ від 04.10.2021 № 2153, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за № 1306/36928, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням. Переліком визначено організації, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України COVID-19. Зазначені профілактичні щеплення проводяться у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за № 1161/19899. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій справі.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлює перелік обов'язкових щеплень, щеплення проти COVID-19 у вказаному переліку відсутнє. Відповідно до приписів ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи допускається за умови подання відповідних службових осіб державної епідеміологічної служби про усунення осіб, які ухиляються від обов'язкового щеплення проти інфекції. Аналогічне передбачено і ст. 7, 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Подання відповідних санітарних служб про усунення позивача від роботи, яке слугує підставою відсторонення від роботи працівника, за умови відсутності обов'язкового щеплення, передбаченого календарем щеплення, на адресу відповідача не надходило. В оскаржуваному наказі про відсторонення від роботи вказано формальну підставу - відсутність щеплення проти COVID-19. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач з'явилася в судове засідання в суд апеляційної інстанції, після оголошення перерви подала заяву про продовження розгляду справи у її відсутності. Відповідач в судове засідання не з'явився.
Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників закладів освіти введена Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», який набув чинності 08.11.2021. Лише з дати набрання Наказом МОЗ №2153 чинності у позивача виник обов'язок пройти профілактичне щеплення протягом розумного строку. Відповідач прийняв рішення про відсторонення позивача від роботи 05.11.2021, тобто ще до виникнення у останнього відповідного обов'язку. Відсутність у позивача 08.11.2021 документів про вакцинацію не легалізовує оспорюваний наказ керівника, оскільки один день не є тим розумним, достатнім і необхідним строком, який повинен бути наданий позивачу для проходження медичного огляду і отримання документів про щеплення чи про протипоказання. Оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення від роботи: відмова чи ухилення. Відсторонення від роботи є незаконним.
З таким висновком не можна погодитись.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 06.10.1995 працює в ЗДО № 11 м. Ковеля на посаді вихователя.
Наказом керівника закладу освіти від 28.10.2021 №52-аг доручено комісії у складі працівників закладу під підпис повідомити всім працівникам, що до 05.11.2021 вони зобов'язані подати документи, які підтверджують наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання, в протилежному випадку будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати. Позивачка ознайомлена з наказом.
Позивачка 28.10.2021 отримала письмове повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення від COVID-19, у якому зазначено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 є обов'язковим для працівників ЗДО; міститься прохання до 05 листопада 2021 року надати документ про наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання. Інформовано, що у разі не надання до 05 листопада 2021 року одного із наведених документів, з 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. 28 жовтня 2021 року ознайомлена з повідомленням та зазначила про свою незгоду з ним.
05.11.2021 представниками ЗДО №11 складено акт №1 про відмову ОСОБА_1 надати документи щодо проходження обов'язкового щеплення.
Наказом директора закладу від 05.11.2021 №158 відсторонено від роботи з 08.11.2021 працівників, зазначених у додатку, які відмовились (ухились) від профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, обов'язковість яких встановлена наказом МОЗ від 04.10.2021 №1253, в тому числі і ОСОБА_1 .
Видано наказ від 05.11.2021 №129/к/тр про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 на час відсутності щеплення від COVID-19. Підстава наказу: повідомлення про обов'язковість щеплення від COVID-19 від 28.10.2021 №159.
08.11.2021 складено акт про те, що зокрема вихователь ОСОБА_1 відмовилась або ухилилась від проведення обов'язкових щеплень COVID-19, у зв'язку з цим не надала документ про вакцинацію чи медичний висновок про протипоказання.
Згідно із ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
- відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством
У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
При видачі оспорюваного наказу відповідач, окрім ст. 46 КЗпП України, керувався ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» та пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Цим спростовується висновок суду першої інстанції щодо не врегулювання законом порядку відсторонення від роботи працівників через ухиляння чи відмову від проходження обов'язкового профілактичного щеплення.
У преамбулі Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вказано, що цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень. За змістом ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Цей перелік доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року.
Відповідно до Переліку № 2153 з доповненнями, обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:
1. центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;
2. місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;
3. закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;
4. підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.
5. установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;
6. підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.
Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов'язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, від 20 травня 2020 року № 392 та від 22 липня 2020 року № 641. Пунктом 416 указаної постанови, визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;
- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництва та організацій, для яких таке щеплення є обов'язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи у відповідності до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відноситься до інших випадків, передбачених законодавством.
Відсторонення працівника від роботи - один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.
Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов'язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.
У справі встановлено, що на працівників Закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) № 11 (центр розвитку дитини) м. Ковеля поширюється дія Переліку № 2153, тому директор цього ЗДО, видавши оспорюваний наказ, як керівник виконував вимоги постанови КМ України від 09 грудня 2020 року № 1236 і правомірно застосував до позивача відсторонення від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством.
Не заслуговує на увагу посилання в рішенні суду на те, що оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення - відмова чи ухилення, так як встановлено, що позивачка не надала документу, що підтверджує проходження обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до вказаної в наказі дати, а тому роботодавець правомірно відсторонив її від роботи. Крім цього, позивач не надала доказів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення. У позовній заяві позивачка також не зазначає, з яких причин нею не пройдено профілактичного щеплення та не подано відповідного документу. Бездіяльність особи по проходженню обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 розцінюється судом як відмова від щеплення. Обов'язок профілактичного щеплення проти COVID-19 не є зміною істотних умов праці.
У розглядуваному випадку відсторонення позивачки від роботи ґрунтувалось на вимогах законодавства, здійснено в спосіб, передбачений законом та за існування правових та фактичних підстав.
У справі «Соломахін проти України» у рішенні від 15 березня 2012 року ЄСПЛ сформулював правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров'я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.
Отже, такі втручання цілком припустимі.
У пунктах а, б статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» встановлено обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я, зокрема, піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров'я її громадян. Позивачка не дотрималася загальних правових обов'язків, спрямованих на охорону здоров'я людей, і держава визначила законодавством захисний захід - відсторонення від роботи.
Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується. Чинним законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою або ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Тимчасова втрата заробітної плати це прямий наслідок свідомого рішення позивачки обрати саме такий шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов'язку, метою якого є захист здоров'я.
У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивачки було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров'я і безпеки людей, зокрема, учасників освітнього процесу, якими згідно ст. 27 Закону України «Про дошкільну освіту» є діти дошкільного віку, вихованці, учні; педагогічні працівники; помічники вихователів та няні; медичні працівники; батьки або особи, які їх замінюють; батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу; асистенти дітей з особливими освітніми потребами; фізичні особи, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.
Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров'я. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров'я, закріплене у статті 286 ЦК України.
Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.
На підставі досліджених у справі доказів та норм чинного законодавства апеляційний суд дійшов висновку, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, тому підстави для визнання незаконним і скасування наказу від 05.11.2021 №158 відсутні. З огляду на те, що у цій частині позовних вимог суд дійшов висновку про їх безпідставність, відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2021.
Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, так як скасував наказ відповідача від 05.11.2021 №129/к/тр «Про відсторонення ОСОБА_1 від роботи», допустив позивачку до роботи на посаді вихователя, хоча таких вимог позивачка до відповідача не пред'являла.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, оскаржуване судове рішення у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно ч. 1, 7, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом сплачено 908 грн судового збору за одну позовну вимогу - про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, оскільки за позовну вимогу про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідачем при подачі апеляційної скарги сплачено 1 362,00 грн (908,00 грн х 150%) судового збору, тобто за одну вимогу, як і було сплачено в суд першої інстанції, хоча мало б бути сплачено 2 724,00 грн за дві позовні вимоги.
На підставі викладеного, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, за вимогами п. 7, 13 ст. 141 ЦПК України необхідно компенсувати відповідачу Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1362,00 грн. Сплачений судовий збір в суд першої інстанції покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу відповідача Закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) № 11 (центр розвитку дитини) м. Ковеля задовольнити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 грудня 2021 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) № 11 (центр розвитку дитини) м. Ковеля, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління освіти Виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати відмовити.
Компенсувати відповідачу Закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) № 11 (центр розвитку дитини) м. Ковеля за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1362,00 грн (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 коп.).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий
Судді