29 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/17738/21 пров. № А/857/3742/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Костецький Н.В.,
час ухвалення рішення: немає,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту ухвали: 22.10.2021 року,
13.10.2021р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 19.08.2021 № ЛВ 8962/434/ПД/АВ/ФС.
Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 19.08.2021р. № ЛВ 8962/434/ПД/АВ/ФС та зупинення стягнення органами державної виконавчої служби на підставі постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 19.08.2021 № ЛВ 8962/434/ПД/АВ/ФС на час розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2021р. заяву позивача про забезпечення позову задоволено повністю. Зупинена дія постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 19.08.2021 № ЛВ 8962/434/ПД/АВ/ФС до набрання судовим рішенням законної сили, ухваленим за наслідками розгляду справи № 380/17738/21. Зупинено стягнення органами державної виконавчої служби на підставі постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 19.08.2021 № ЛВ 8962/434/ПД/АВ/ФС до набрання судовим рішенням законної сили, ухваленим за наслідками розгляду справи № 380/17738/21.
Рішення мотивоване тим, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у зазначений спосіб не є вирішенням справи по суті, а є засобом тимчасового захисту, який рішення по суті не підмінює, а лише тимчасово, до вирішення спору, зупиняє процедуру стягнення штрафу за оскаржуваним виконавчим документом.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Головне управління Держпраці у Львівській області подало апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на її незаконність та необґрунтованість, просить скасувати ухвалу та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що подана заява про забезпечення позову є необґрунтованою та непідтвердженою жодними доказами, а вжиття такого заходу забезпечення позову фактично ухвалюється рішенням без розгляду справи по суті, без встановлення будь-яких обставин, дослідження доказів у судовому засіданні, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що стягнення коштів органом виконавчої служби на підставі оскаржуваної постанови істотно ускладнить поновлення прав позивача, крім цього невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить виконання рішення суду, що в свою чергу може завдати значної шкоди правам та законним інтересам позивача, а також істотно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Вимогами ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 19.08.2021р. № ЛВ 8962/434/ПД/АВ/ФС на ОСОБА_1 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України накледено штраф в розмірі 60000,00 грн.
На підставі вказаної постанови органом виконавчої служби відкрито виконавче провадження № 67031854, згідно ухвали від 05.10.2021р.
В межах виконавчого провадження № 67031854 державним виконавцем 18.10.2021р. винесено постанови про стягнення на заробітню плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, про арешт коштів боржника.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Згідно з ст.10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 12 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
З урахуванням наведеного, вірним є висновок суду першої інстанції, що оскаржувана постанова є самостійним виконавчим документом і може бути пред'явлена до виконання органам державної виконавчої служби в будь-який час в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Крім того, ані Порядок №509, ані Закон №1404-VIII не передбачають зупинення дії та виконання постанов органів Держпраці про накладення штрафів у разі оскарження таких у судовому порядку.
Відповідно до ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про обґрунтованість заяви позивача та наявність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 19.08.2021р. № ЛВ 8962/434/ПД/АВ/ФС та стягнення до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/17738/21.
В цьому випадку суд наголошує на правильному висновку суду першої інстанції, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у зазначений спосіб не є вирішенням справи по суті, а є засобом тимчасового захисту, який рішення по суті не підмінює, а лише тимчасово, до вирішення спору, зупиняє процедуру стягнення штрафу за оскаржуваним виконавчим документом.
Судом також враховано, що відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд також враховує принципи, викладені у Рекомендаціях NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, в яких міститься заклик до компетентних судових органів у разі, якщо виконання адміністративного рішення може завдати значної шкоди приватним особам, на яких воно спрямоване, ужити належні заходи тимчасового захисту.
З урахуванням наведеного, вірним є висновок суду про обґрунтованість заяви позивача та наявність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року про забезпечення позову у справі № 380/17738/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
Р. Й. Коваль
Повне судове рішення складено 31.03.2022р.