30 березня 2022 року справа № 580/7159/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправним рішення відповідача від 25.08.2021 №53 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років з 31.12.2020 на підставі пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та наказом №208/ОС-20 від 09.12.2020 був звільнений зі служби за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» через скорочення штату. Вислуга років у календарному обчисленні складає 23 роки 00 місяців 20 днів, а у пільговому - 30 років 02 місяці 29 днів. Департаментом з питань виконання кримінальних покарань було направлено відповідачу документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років. Проте, відповідач рішенням №53 від 25.08.2021 відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років. Позивач вважає відмову у призначенні пенсії за вислугу років протиправною та такою, що порушує його права на соціальний захист.
Відповідач проти позову заперечив. 18.10.2021 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає лише одну форму обчислення вислуги років, необхідних для призначення пенсії, а саме - в календарних роках. Можливість зарахування до вислуги років будь якого пільгового стажу законом не передбачена. Вислуга років позивача складає у календарному обчисленні 23 роки 00 місяці 20 днів, тому позивач на день звільнення зі служби не має необхідної кількості вислуги календарних років для призначення пенсії за вислугу років. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 31.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та наказом державної установи «Черкаська виправна колонія (№62)» №208/ОС-20 від 09.12.2020 був звільнений 30.12.2020 зі служби відповідно до частини 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію». Вислуга років у календарному обчисленні станом на 30.12.2020 становить 23 роки 00 місяців 20 днів; у пільговому обчисленні: 30 років 02 місяців 29 днів.
16.06.2021 позивач звернувся до державної установи «Черкаська виправна колонія (№62)» із заявою про призначення пенсії за вислугу років, остання заяву позивача разом із доданими документами направила до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.
Департамент з питань виконання кримінальних покарань листом №8/1-3459-21/Д-3371 від 10.08.2021 направив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області (відповідач у справі) документи для призначення позивачу пенсії.
Відповідач рішенням №53 від 25.08.2021 відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років з тих підстав, що право на призначення пенсії виникає при наявності календарної вислуги років не менше 25 років, проте позивач має календарної вислуги років 23 роки 00 місяців 20 днів.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії за вислугу років протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон 2262-XII).
Згідно ст. 1 Закону №2262 особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно пункту «б» частини 11 статті 12 Закону №2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Ст. 2 Закону №2262 передбачає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж", "з" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262 при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 171 Закону №2262 порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже Законом №2262 повноваження щодо порядку обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262, делеговано Кабінету Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262 постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.92 №393 (далі - Постанова №393) затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей
Відповідно до абзацу 2 пункту "г" частини 3 цього Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів.
Правова позиція щодо застосування Порядку №393 для пільгового обчислення вислуги років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262, викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а.
При цьому Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17.
Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262 і положенням цього Закону не суперечить.
Крім того, право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України".
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 цього Закону пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.
Визначення у Законі №2262 вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262 календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262 пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262.
Таким чином, в цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.
Судом встановлено, що позивач був звільнений зі служби 30.12.2020 та на момент звільнення вислуга років у календарному обчисленні станом на 30.12.2020 становить: 23 роки 00 місяців 20 днів; у пільговому обчисленні: 30 років 02 місяці 29 днів.
Враховуючи наявність вислуги років у пільговому обчисленні 30 років, отже має право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону №2262, тому рішення відповідача №53 від 25.08.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п. «б» ч. 1 ст. 50 Закону №2262 особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (ч. 3 ст. 50 Закону №2262).
Враховуючи, що позивач звільнений зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України 30.12.2020, пенсія за вислугу років повинна бути призначена з 31 грудня 2020 року.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 грн. підлягають стягненню на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 1600 грн., суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені витрати на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу.
Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивач на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надав: копію договору про надання правової допомоги від 14.05.2021; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги станом на 15.11.2021 на підставі договору про надання правової допомоги від 14.05.2021; квитанції до прибуткового касового ордера №40 від 30.08.2021 на суму 700 грн. та №46 від 30.09.2021 на суму 900 грн.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги станом на 15.11.2021 на підставі договору про надання правової допомоги від 14.05.2021 адвокатом Топором А.І. було надано позивачу наступну правову допомогу: підготовка та подання позову про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №53 від 25.08.2021 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років у справі №580/7159/21 на суму 1600 грн.
Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Справа, що розглядається, відноситься до справ незначної складності, розглядається у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, на підтвердження обставин щодо предмету доказування позивачем було надано незначну кількість письмових доказів, а відповідачем такі докази не надавались.
Таким чином, 1600 грн. витрат на правничу допомогу за підготовку та направлення до Черкаського окружного адміністративного суду позовної заяви є співмірними та розумними витратами
Отже, судові витрати на правничу допомогу у сумі 1600 грн. підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 241-243, 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області №53 від 25.08.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років з 31.12.2020 на підставі пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Головуючий Алла РУДЕНКО