01 квітня 2022 року м. Рівне №460/16022/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненського обласнго територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про визнання дій протиправними,зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - Рівненський ОТЦКСП, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії Рівненського ОТЦКСП щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року, із встановленням базового місяця для розрахунку індексації - січень 2008 року та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, із встановленням базового місяця для розрахунку індексації - січень 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з грудня 2015 року по серпень 2019 року проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 на посадах відповідно до послужного списку про проходження військової служби. Однак, встановив, що відповідачем не виплачено індексацію грошового забезпечення за період служби з січня 2016 року по лютий 2018 року. А тому, звернувся до відповідача та просив надати інформацію про виплату індексації грошових доходів населення. Проте, відповідач зазначив, що здійснює виплати в межах наданих асигнувань. З огляду на це, відповідач безпідставно не виплатив індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року. З мотивів наведених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 01.12.2021 прийнято позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У встановлений ухвалою суду строк, відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що у межах в фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 у Міністерства оборони України не було. Посилається, зокрема, на те, що у зв'язку із внесенням змін до Порядку індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення. Виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватись у межах коштів установ та організацій, передбачених на дані цілі. Також, зазначено, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078) не передбачає механізму виплат сум індексації грошового забезпечення за минулі періоди. Крім того зазначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у Рівненському ОТЦКСП проведена відповідно до норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", і відповідно, сума індексації грошового забезпечення позивача обчислена згідно норм, правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів, визначених Порядком №1078. З підстав наведених у відзиві, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Оскільки, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно із витягу з послужного списку підполковника ОСОБА_1 позивач з 08.12.2015 по 29.08.2019 проходив службу у Рівненському ОТЦКСП (а.с. 12).
Позивач згідно заяви від 21.10.2021 просив нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з встановленням базового місяця - січень 2008 року (а.с. 14).
Разом з тим, відповідач листом № 12/2/623 від 29.10.2021 відмовив позивачу у задоволенні його клопотання (а.с. 15).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до преамбули Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII) - цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до положень ч. 1 ст.1-2 вказаного Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
В силу абз. 2 ч. 3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (ст.18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 № 2017-III).
Статтею 19 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” та постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення”.
В силу приписів статті 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 1282-ХІІ), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною 6 статті 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, з січня 2016 року в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 5 Закону № 1282-XII врегульовано, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону № 1282-ХІІ).
У статті 18 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII зазначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, складовою частиною грошового забезпечення та підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до січня 2016 року - 101 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Пункт 5 Порядку № 1078 (у редакції до 01.12.2015) передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Враховуючи положення Порядку № 1078 (у редакції до 01.12.2015) місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Тобто, до грудня 2015 року зростання грошових доходів населення, в тому числі військовослужбовців, без перегляду їх мінімальних розмірів, за рахунок збільшення будь-якої складової, впливає на зміну базового місяця та в свою чергу враховується при обчисленні індексу споживчих цін для цілей визначення наявності або відсутності підстав для нарахування індексації. І лише з грудня 2015 року на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів).
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Суд встановив, що з січня 2008 року набрала чинності нова Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, яка затверджена Постановою № 1294.
Отже, з 1 січня 2008 року базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став січень 2008 року.
Щодо періоду з 01.01.2016 по 28.02.2018, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи стверджується, що у зазначеному періоді відповідачем індексація грошового забезпечення позивачу взагалі не виплачувалась. При цьому, відповідач посилається, як на підставу її невиплати, на відсутність коштів та на постійне збільшення складових грошового забезпечення позивача, що впливало на зміну базового місяця.
Однак, такі доводи відповідача є неприйнятними з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
При цьому, індексація не нараховується, якщо розмір підвищення посадового окладу перевищує величину індексу споживчих цін.
Як наведено вище по тексту рішення, з грудня 2015 року на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів).
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294.
У свою чергу, схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Відповідачем підтверджено, що з 01.01.2008 проведено підвищення посадових окладів.
З урахуванням наведеного та враховуючи необхідність дотримання стабільності відносин щодо встановлених державою розмірів посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року є базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період 01.01.2016 по 28.02.2018, оскільки у спірному періоді розмір його посадового окладу не змінювався, що виключало підстави для встановлення іншого (відмінного від січня 2008 року) базового місяця при проведенні індексації грошового забезпеченні у згаданий період. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено.
Відповідач, відмовивши позивачу у проведенні індексації, не заперечує ту обставину, що позивач має право на виплату індексації, однак послався, зокрема, на відсутність бюджетного фінансування фонду грошового забезпечення військовослужбовців.
Проте, суд вважає, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування позивача на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17 та постанові від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17.
Отже, суд уважає, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення, а відповідач обов'язок її виплатити.
Водночас суд зауважує, що позивачем заявлено позовну вимогу про визнання протиправними дій Рівненського ОТЦКСП щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового. Однак, дана вимога є невірною, оскільки не нарахування та не виплата індексації свідчить про бездіяльність відповідача, так як будь-які активні дії стосовно вказаних виплат останнім не учинялись.
Враховуючи вищевикладене, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є протиправною, тому відновленням порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Щодо вимог позивача про нарахування та виплату на його користь індексації грошового забезпечення за спірний період зі встановленням базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення, січня 2008 року.
За період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивача взагалі не виплачувалася у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування фонду грошового забезпечення військовослужбовців Рівненського ОТЦКСП.
В той же час, позивач у позовній заяві стверджує, що відповідачем протягом 2015-2019 років до моменту виключення його зі списків Рівненського ОТЦКСП, безпідставно нарахування індексації здійснювалось неправильно та призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах. Разом з тим, на підтвердження своїх доводів про неправильність нарахування та виплати індексації грошового забезпечення відповідачем у спірному періоді, позивач не навів жодних обґрунтувань та не надав жодних доказів.
Відповідно до статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
З аналізу приписів Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, базового місяця для обчислення індексації, покладено саме на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 17.09.2020 у справі № 420/1207/19.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень частково не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення частково.
Підстави для розподілу судового збору відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов'язати Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 01 квітня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Грабник, 4, м. Рівне, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 08060817)
Суддя Д.П. Зозуля