31 березня 2022 року м. Рівне №460/12213/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 (управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ")
про бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання відповіді на запит на отримання публічної інформації від 02.03.2021 та неповному обсязі у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 надати повну інформацію згідно із запитом від 02.03.2021 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", з врахуванням вже наданої інформації; встановити строк для Військової частини НОМЕР_1 для подачі звіту про виконання судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.03.2021 позивач надіслав до відповідача запит про надання публічної інформації, відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Відповідно до даних Укрпошти відправлення отримано 05.03.2021. Однак, відповідач, запит в частині надання відповідних належним чином завірені копії скорочених оцінних карток ОСОБА_1 за 2014-2019 роки, не виконав. Тобто, не надав запитувані документи, натомість послався на відсутність вищевказаних документів. З підстав наведених у позовній заяві, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У встановлений ухвалою суду строк, відповідачем не подано до суду відзив на адміністративний позов, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду також не надходило.
Ухвалою суду від 06.09.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
02.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із запитом про надання публічної інформації. Відповідно до якого просив надати наступні документи:
- належним чином завірену копію рапорту полковника юстиції Ольховця О.П. від 25.01.2021 (вх. №607 від 26.01.21);
- належним чином завірену копію наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.12.2019 №821 «Про організацію виконання рішення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19 грудня 2019 року №39140»;
- належним чином завірену копію обхідного листа військовослужбовця управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » полковника юстиції ОСОБА_1 від 29.01.2021;
- належним чином завірену копію витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 19.01.2021 у частині виходу на службу зі щорічної відпустки за 2020 рік полковника юстиції ОСОБА_1 ;
- належним чином завірену копію витягу з положення про юридичну службу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
- належним чином завірену копію витягу з положення про фінансово-економічної службу управління оперативного командування 3ахід»;
- належним чином завірену копію витягу про призначення полковника ОСОБА_2 на посаду у фінансово-економічної службу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
- належним чином завірену копію витягу з посадових обов'язків полковника ОСОБА_2 ;
- належним чином завірені копії скорочених оцінних карток військовослужбовця ОСОБА_1 за 2014-2019 роки.
Відповідно до інформації Укрпошти щодо перевірки статусу відстеження, відправлення № 3301311308212 вручено відповідачу 05.03.2021.
Відповідач розглянув вказане звернення від 02.03.2021, та надав запитувану інформацію, яка оформлена листом від 17.03.2021 № 501/376. Додатково повідомив, що надати належним чином завірені копії скорочених оцінних карток за 2014-2019 роки немає можливості, у зв'язку відсутністю вище запитуваної інформації в оперативному командуванні «Захід» та направленням особової справи до Рівненського обласного центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно із інформації Укрпошти щодо перевірки статусу відстеження та відбитком штемпеля на конверті, лист за відправленням № 3300104789557 надіслано для позивача 19.03.2021.
Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не надання повної інформації на поданий запит та не в строк, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, регулюються Законом України "Про доступ до публічної інформації" (далі Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI).
Статтею 1 цього Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно із ст.12 Закону, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Отже, відповідачі в розумінні ст.12 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI є розпорядником запитуваної інформації, а позивач є запитувачем інформації.
Пунктом 1 ч.1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Частиною 1 та 2 статті 2 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VI, свідчить, що публічною інформацією є наявна відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI).
Аналогічні виноски зроблені у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" де зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Статтею 14 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані:
1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;
2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;
3) вести облік запитів на інформацію;
4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;
6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
За приписами частин 1-4 статті 19 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Згідно із частини 5 статті 19 Закону, запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Як вбачається із долучених документів, 02.03.2021 ОСОБА_1 звертався до відповідача із запитом про надання публічної інформації, в межах Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI.
З аналізу змісту поданого позивачем запиту від 02.03.2021, можна ствердити, що він відповідає вимогам наведеним у частині 5 статті 19 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI.
Частиною 1 статті 20 цього Закону передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Дослідженими по справі докази підтверджено, що запит від 02.03.2021 про надання публічної інформації, в межах Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI, вручений розпоряднику інформації 05.03.2021.
Отже, п'ятий робочий день для надання відповіді на запит припадає на 12.03.2021. Відповідь на запит за № 501/376, відповідачем сформована 17.03.2021. Зазначений лист на адресу позивача надісланий 19.03.2021, що стверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті та відстеженням з Укрпошти.
В рамках вказаної справи такої необхідно звернути увагу, що пунктом 9.5 чинної постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" (далі - Постанова) визначено, що відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. При вирішенні питання, в який момент часу цей обов'язок вважається виконаним у разі пересилання відповіді на запит поштою, суди повинні за аналогією застосовувати положення частини дев'ятої статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за яким під таким моментом мається на увазі здача документа на пошту; реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку. Якщо відповідь на запит здається на пошту разом з іншою кореспонденцією того ж виду та категорії, належним і допустимим доказом відправлення такого запиту є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв'язку про його прийняття (пункт 66 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270).
Отже, відповідачем з порушенням встановленого Законом строку надано відповідь на запит. Протилежного для суду стороною відповідача - не надано.
Відтак, є обґрунтованою та підлягає до задоволення позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання відповіді на запит на отримання публічної інформації від 02.03.2021 та неповному обсязі у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Також, позивач стверджує, що відповідач не надав йому повну інформацію на запит.
Відповідно до листа від 17.03.2021 № 501/376, Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що надати належним чином завірені копії скорочених оцінних карток за 2014-2019 роки немає можливості, у зв'язку відсутністю вище запитуваної інформації в оперативному командуванні «Захід» та направленням особової справи до Рівненського обласного центру комплектування та соціальної підтримки.
Оскільки, ч. 3 ст. 22 Закону №2939-УІ визначено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 мала б надіслати цей запит до Рівненського обласного центру комплектування та соціальної підтримки. Відомостей про те, що запит від 02.03.2021 направлений належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, для суду сторонами по справі - також не надано.
З аналізу наведених нормативно-правових актів, та долучених до справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідач вимоги Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI - не виконав.
Відповідно до ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі "Співдружність матерів Південної Чехії проти Чеської Республіки", заява № 19101/03 від 10 липня 2006 року) організація-заявник звернулась із запитом про ознайомлення з адміністративними документами, які були в розпорядженні органів влади і доступ до яких можна було отримати за умов, передбачених національним законодавством. За цих обставин Європейський суд визнав, що відмова у відповіді на зазначений запит є втручанням у право заявника на отримання інформації, яке гарантується статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 надати повну інформацію згідно із запитом від 02.03.2021 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", з врахуванням вже наданої інформації, - є обґрунтованою та також підлягає задоволенню.
Твердження позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відхиляється судом, з огляду на наступне.
Згідно із ч.2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу змісту вказаної норми права судом встановлено, що застосування даного виду судового контролю є правом суду, яким він може скористатися після ухвалення судового рішення. Враховуючи зміст спірних правовідносин та стадію судового розгляду, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування даного заходу судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не дослідив причини, що слугували підставами звернення позивача, а останній довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
При зазначених обставинах, вимоги позивача обґрунтовані. Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на суму 908,00грн.
Також, у позовній заяві позивач просив суд стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00грн.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, статтею 134 КАС України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).
Разом з тим, частиною 3 статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Так, до матеріалів справи позивачем приєднано договір від 20.08.2021 про надання правничої допомоги, відповідно до розділу 4 якого зазначено, що клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 20 000,00грн. Також, представлено суду акт виконаних робіт від 20.08.2021, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 5000,00грн. Стороною позивача також приєднано квитанцію до прибуткового касового ордера № 05/21 від 30.08.2021 на суму 5000,00грн.
Таким чином, суд звертає увагу, що розмір витрат понесених позивачем за надання правничої допомоги не відповідає умовам договору від 20.08.2021 щодо виплати гонорару адвоката.
Відтак, беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет доказування, суд дійшов висновку, що вказана справа не потребує вказаного часу на вивчення нормативної бази та документів для захисту порушеного права позивача та написання позовної заяви.
Відтак, суд вважає за обґрунтоване стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 000,00 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військова частина НОМЕР_1 (управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання ОСОБА_1 відповіді на запит на отримання публічної інформації від 02.03.2021, та в не повному обсязі у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") надати повну інформацію згідно із запитом ОСОБА_1 від 02.03.2021 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", з врахуванням вже наданої інформації.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 31 березня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Суддя Д.П. Зозуля