31 березня 2022 року м. Рівне №460/13527/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
визнання дій протиправними,зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у обчисленні розміру пенсії за віком при її призначенні вперше з 01.03.2019 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату з 01.03.2019 пенсії за віком, яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначена вперше, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки (6188,89грн) та коефіцієнта її збільшення на 1.11 (з 01.05.2020) та на 1.11 (з 01.03.2021) відповідно, за правилами частин першої та другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позов обгрунтовано тим, що позивач отримувала пенсію, яка призначена їй починаючи із 22.07.2003 відповідно до Закону України «Про державну службу». Маючи одночасне право на пенсію державного службовця та на пенсію за віком, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем автоматизованим способом із 01.03.2019 позивачу призначено загальну пенсію за віком. При цьому позивач вважає, що її пенсія за віком із 01.03.2019 повинна була обчислюватись із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, оскільки така пенсія за віком була призначена їй вперше. Позивач повідомила, що на її заяву від 16.07.2021 з проханням здійснити перерахунок пенсії за віком із застосуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначенню цього виду пенсії 2016-2018), відповідач листом від 10.09.2021 відмовив у такому перерахунку, зазначивши, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо обчислення пенсії за віком, яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається вперше, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, оскільки жодна із пенсій відповідно до вказаного Закону їй до 01.03.2019 не призначалась та не виплачувалась. Зазначене слугувало підставою для її звернення до суду із позовною заявою.
Ухвалою суду від 05.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
03.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування заперечень вказано, що перебуває на пенсійному обліку та з 01.05.2020 отримувала пенсію за віком, обраховану згідно з нормами Закону України «Про державну службу». З 01.05.2020 позивача автоматизованим способом переведено не пенсію за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При переведенні з одного виду пенсії на інший відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії за 2014-2016 роки з підвищенням відповідного коефіцієнту на 1,17 з 01.03.2019, на 1.11 з 01.05.2020 та на 1.11 з 01.03.2021. Відповідач вважає, що середня заробітна плата (дохід) в України, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки застосовується виключно при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за умови, якщо особи після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати. Відповідач ствердив, що враховуючи той факт, що позивач починаючи з 2003 року стала учасником правовідносин у сфері пенсійного страхування шляхом отримання пенсії за віком, яка є різновидом пенсії за віком в розумінні Закону України «Про державну службу», підстави для здійснення первинного призначення пенсії за віком у 2019 році за нормами ч.1, ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - відсутні. З цих підстав відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та до 01.03.2019 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
01.03.2019 відповідачем автоматизованим способом призначено ОСОБА_1 пенсію за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до проведеного Пенсійним органом розрахунку пенсії за віком її основний розмір, визначений відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та обчислений виходячи із середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки (3764,40грн), що збільшена на коефіцієнти 1,17 - з 01.03.2019, 1,11 - з 01.05.2020 та 1,11 - з 01.03.2021 і складає 5426,60грн.
16.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про здійснення із лютого 2021 року перерахунку її пенсії за віком із застосуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначенню цього виду пенсії 2018-2020 роки).
Листом від 10.09.2021 №9069-7564/А-02/8-1700/21 відповідач повідомив, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відтак, відсутні підстави для обчислення розміру пенсійної виплати позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2018-2020 роки.
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо обчислення розміру її пенсії за віком, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії державного службовця, далі - Закон №3723-ХІІ) встановлювала, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Тому, зі змісту наведених норм слідує, що призначення позивачу пенсії за нормами Закону України «Про державну службу» не входила до правового регулювання Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, отримуючи пенсію за Законом України «Про державну службу» позивач не користувалася жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому, призначення позивачеві пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є призначенням пенсії вперше.
За приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
В свою чергу, приписами частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
В силу вимог частини другої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
У той же час, частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.
Однак, якщо має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
За правилами пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 4-7 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV Особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
У зв'язку з перевищенням розміру пенсії за віком позивача, яка обчислена відповідно до Закону№1058-IV, над пенсією державного службовця, що виплачувалась відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідач автоматично з 01.03.2019 призначив ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням положень Закону №1058-IV. Сторонами не надано, а судом не здобуто будь-яких належних і допустимих доказів про те, що відповідач повідомив позивача про переведення її з 01.03.2019 на пенсію за віком.
При цьому, право позивача на пенсію за віком відповідно до норм Закону №1058-IV не є спірним у даній справі та не заперечується відповідачем.
Проте, враховуючи той факт, що позивачеві із 22.07.2003 було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а тому призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із 01.03.2019 є призначенням позивачу пенсії за віком вперше.
Відтак, відповідач мав призначити пенсію позивачу із 01.03.2019, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017 та 2018 роки, тобто показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-IV.
Вирішуючи даний спір суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.10.2018 у справі №428/450/17, згідно з якою якщо особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як вперше призначена.
Вказана правова позиція Верховного Суду підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.
Аналогічних висновків щодо застосування частини другої статті 40 Закону №1058-IV дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2019 у справі №639/2751/17 (провадження №К/9901/43912/18) та від 18.01.2019 у справі №577/5237/16-а (адміністративне провадження №К/9901/21869/18), від 10 квітня 2019 року у справі №211/1898/17 та від 10 липня 2018 року у справі №520/6808/17.
У даних спірних правовідносинах відповідач автоматизованим способом призначив позивачу з 01.03.2019 пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Відтак, такий перехід на інший вид пенсії не можна розцінювати як переведення з одного виду пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на інший у тій же системі, тобто позивачу мала бути призначена інша пенсія за іншим законом, а тому при обчисленні розміру пенсійної виплати має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком на умовах Закону №1058-IV).
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що відповідач, застосувавши інший вид показника середньої заробітної плати при переході на інший вид пенсії, а саме: пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV без врахування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту.
Доводи відповідача про те, що позивач вже отримувала пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу», а тому призначення пенсії за віком у відповідності до Закону №1058-IV слід розглядати як переведення з одного виду пенсії на інший, суд відхиляє як такі, що суперечать вимогам чинного пенсійного законодавства та практиці Верховного Суду.
Натомість, суд стверджує, що в даному випадку пенсія за віком на підставі Закону №1058-IV буде вважатися такою, що призначена позивачу вперше, так як до березня 2019 року позивач отримувала пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу».
Зазначене свідчить на користь того, що дії відповідача, які полягають у обчисленні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 при її призначенні вперше з 01 березня 2019 року відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки є протиправними.
Вирішуючи питання про спосіб відновлення порушених прав, свобод та інтересів, який запобігатиме повторному зверненню позивача до суду із позовною заявою, суд враховує таке.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зі змісту листа відповідача від 10.09.2021 №9069-7564/А-02/8-1700/21 та відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач після призначення позивачу пенсії за віком з 01.03.2019 перераховував таку пенсію у 2020 та 2021 роках, із застосуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати для обчислення розміру пенсії на 1,11 з 01.05.2020 та на 1,11 з 01.03.2021.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернулася до суду та який унеможливить повторне її звернення з позовною заявою до суду, буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 березня 2019 року пенсію за віком, яка призначалась їй відповідно до Закону №1058-IV вперше із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки, із застосуванням коефіцієнта збільшенням такої заробітної плати на 1,11 (з 01.05.2020) та на 1,11 (з 01.03.2021) відповідно, за правилами частин першої та другої статті 40 Закону №1058-IV.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинених ним дій та прийнятого рішення.
За наведених обставин, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати у виді судового збору у сумі 908,00грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, які полягають у обчисленні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 при її призначенні вперше з 01 березня 2019 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити з 01 березня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначена вперше, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки, із застосуванням коефіцієнта збільшення такої заробітної плати на 1,11 (з 01.05.2020) та на 1,11 (з 01.03.2021) відповідно, за правилами частин першої та другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, витрати у виді судового збору у сумі 908,00грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 31 березня 2022 року
Суддя У.М. Нор