01 квітня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/1423/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження належної ОСОБА_1 пенсії розміром 70 процентів грошового забезпечення та обмеженням призначеної пенсії максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, вчиненого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області під час виконання рішення суду по справі №440/10043/21;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення суду по справі №440/10043/21 здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року з урахуванням її розміру 90 процентів основних і додаткових видів грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром та здійснити перерахунок і виплату недоотриманих пенсійних виплат з урахуванням виплачених сум /а.с. 1-4/.
Позов обґрунтований тим, що пенсія за вислугу років призначена позивачу у розмірі 90 процентів суми грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Разом з тим, перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі судового рішення та оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області у розмірі 70 процентів суми грошового забезпечення, чим порушено право позивача на отримання пенсії у належному розмірі та гарантований Конституцією України соціальний захист. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18. Крім того, дії відповідача щодо обмеження його пенсії з 01 грудня 2019 року максимальним розміром позивач вважає протиправними, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 року визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 36-37/ зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року та на момент здійснення такого перерахунку чинна редакція частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлювала максимальний розмір пенсії за вислугу років - 70 процентів суми грошового забезпечення. З огляду на це, позивачу здійснено перерахунок пенсії у розмірі 70 процентів суми грошового забезпечення. Позовні вимоги щодо перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 2010 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" /а.с. 39/.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області призначено ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 90 процентів суми грошового забезпечення /а.с. 39/.
У листопаді 2021 року Головним управлінням ПФУ в Полтавській області на підставі рішення суду №440/10043/21 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року з урахуванням 70 % грошового забезпечення, визначеного у довідці Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-3071 від 01 липня 2021 року /а.с. 42/, у загальній сумі 25849,54 грн, за результатами якого підсумок пенсії (з підвищеннями та надбавками) склав 18094,68 грн, а з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії - 16380,00 грн /а.с. 43/.
Не погодившись з діями відповідача щодо зменшення з 01 грудня 2019 року основного розміру пенсії з 90 % до 70% сум грошового забезпечення та з обмеженням виплати його пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з такого.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року /далі - Закон №2262-ХІІ/.
Пунктом "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" /у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу/ було передбачено, що пенсії за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12) призначаються в таких розмірах: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої вказаної статті максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90 процентів відповідної суми грошового забезпечення, тобто в межах встановленого законом загального розміру пенсії.
У подальшому редакція частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", норма якої визначала максимальний процентний розмір відповідних сум грошового забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ для обчислення пенсії, змінювалася неодноразово.
Так, Законом України № 3668-VІ від 08 липня 2011 року, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України № 1166-VII від 27 березня 2014 року, який набрав чинності з 01 травня 2014 року, частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в новій редакції, а саме: "максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів".
У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Закон України № 1166-VII від 27 березня 2014 року набрав чинності після призначення пенсії позивачу з розрахунку 90 процентів суми грошового забезпечення відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), а тому на позивача дія його норм не поширюється.
Крім того, внесені Законом України № 1166-VII від 27 березня 2014 року зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення максимального розміру пенсії не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, які змін у зв'язку з прийняттям Закону України № 1166-VII від 27 березня 2014 року не зазнали.
Відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться на умовах, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, при перерахунку пенсії позивачу її розмір мав обчислюватися із вказаної у довідці суми грошового забезпечення станом на момент проведення перерахунку, але виходячи із розміру пенсії у процентах, право на який особа набула на момент виходу на пенсію і який не може бути зменшений у зв'язку з наступними змінами в законодавстві.
Висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі №240/5401/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.
З огляду на встановлені обставини та наведені правові висновки, суд не бере до уваги довід відповідача про правомірність застосування ним при перерахунку пенсії частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції, чинній на час здійснення такого перерахунку.
Беручи до уваги наведене, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог у частині застосування до пенсії обмеження максимальним (граничним) розміром суд зазначає наступне.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ (у редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратили чинність з 20 грудня 2016 року.
А відтак, можна стверджувати, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43.
Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, внесено зміни до частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, відповідно до яких слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінити словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Враховуючи, що частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, визнана неконституційною та втратила чинність з 20 грудня 2016 року, то зміни, які внесені Законом №1774-VIII до цієї норми, є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 30 жовтня 2019 року у справі №826/17744/17 та від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18.
Крім того, вказаний у новій нормі період (з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року) не стосується спірних правовідносин.
Водночас згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI /далі - Закон №3668/ максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Вказані норми Закону № 3668-VI врахуванню не підлягають, оскільки згідно з положеннями частин першої та третьої статті 1-1 Закону №2262-ХІІ зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а відтак Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є спеціальним законом, який врегульовує спірні правовідносини у справі, що розглядається. Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" не є нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому не регулює спірні правовідносини.
Крім того, наведені положення Закону № 3668-V є аналогічними за змістом положенням частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016.
Зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, та пенсійний орган, відмовляючи позивачу у виплаті перерахованої з 01 грудня 2019 року пенсії без обмеження її максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ.
Правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 06 березня 2017 року у справі №490/5309/16-а, від 14 березня 2018 року у справі №183/342/17, від 03 квітня 2018 року у справі №361/4922/17 також врахуванню не підлягають, адже постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17 містить більш пізні висновки Верховного Суду про застосування норм права, які підлягають врахуванню та були враховані судом першої інстанції в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обставини справи та норми права, якими врегульовані спірні відносини у справі №607/7115/17 не є релевантними обставинам справи та нормам права, якими врегульовані відносини у справі, що розглядається, оскільки позивач у справі №607/7115/17 отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівник льотного складу та предметом оскарження у справі №607/7115/17 були дії щодо обмеження граничним розміром пенсії особі при здійсненні перерахунку пенсії з 01 березня 2018 року та з 01 березня 2017 на підставі пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 № 713), тоді як позивач отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та розмір пенсії позивача перевищив десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, після проведення перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року, обчисленої на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-3071 від 01 липня 2021 року, в розмірі 70 процентів відповідної суми грошового забезпечення та із обмеженням максимальним розміром виплати суми пенсії, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу з 01 грудня 2019 року пенсію, обчислену на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-3071 від 01 липня 2021 року, в розмірі 90 % грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією АТ "Ощадбанк" №48298 від 20 січня 2022 року /а.с. 13/. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати з 01 грудня 2019 року пенсії, обчисленої на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-3071 від 01 липня 2021 року, в розмірі 70 процентів відповідної суми грошового забезпечення та із обмеженням максимальним розміром виплати суми пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року пенсію, обчислену на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-3071 від 01 липня 2021 року, в розмірі 90 % грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк