31 березня 2022 року справа №380/8474/21
провадження № П/380/8602/21
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "На Ковельській, 63" про визнання протиправним та скасування розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради.
Обставини справи.
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "На Ковельській, 63", в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.04.2021 року №120 «Про демонтаж самочинної огорожі біля будинку №63 на вул. Ковельській у м. Львові».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Ухвалою Львівської міської ради № 3994 від 23.10.2014 погоджено ОСББ «На Ковельській, 63» місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2119 вул. Ковельській, 63 для обслуговування житлового будинку за рахунок земель, що не наданні у власність або користування. Вказує, що проект землеустрою для позивача на підставі ухвали Львівської міської ради №3994 від 23.10.2014 та договору №35 і від 29.10.2014 розроблений КП «Картограф». Зазначає, що 09.04.2015 управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради висновком №2401-2 вих,-404 погоджено позивачу матеріали відведення земельної ділянки площею 0,2108 га в приватну власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку на вул. Ковельській, 63 у м. Львові. Також, 28.05.2015 відділом Держземагенства у м. Львові Львівської області висновком №19-1323-0.3-6551/9-15АГТ погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ «На Ковельській, 63» у власність площею 0,2108 га для обслуговування багатоквартирного житлового будинку на вул. Ковельській, 63 у м, Львові. Після чого, 03.07.2015 Відділом Держземагенства у м. Львові вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер №461013700:08:009:0203, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №НВ-4602314682015 від 03.07.2019. Вважає, що варто також зазначити, що відповідно до інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна Затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України гід 26 липня 2018 року № 186 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за № 582/5773 об'єкт під №79 - господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі. Таким чином вважає, що Личаківською районною адміністрацією, як суб'єктам владних повноважень (органом місцевого самоврядування) безпідставно прийнято рішення про демонтаж господарських (допоміжних) будівель. Звертає увагу, що згідно цього рішення, такий демонтаж повинен відбутись протягом десяти днів. При цьому питання про демонтаж спірного нерухомого майна в судовому порядку не вирішувалось. Також вказує, спірне нерухоме майно є капітальним будівництвом з влаштованим фундаментом. Зазначена обставинна викладена у листі Личаківської районної адміністрації від 20.05.2021 року №33ивих-41б18. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою від 01 червня 2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому проти позовних вимог заперечує повністю. Вказує, що у зв'язку із самовільним встановленням позивачем металевих воріт, огорожі з металевих листів, покладених на фундамент, які опираються на металеві стержні, та огорожі з металевих листів і металевих стовпчиків, залитих в бетонній основі фундаменту біля будинку №63 на вул. Ковельській , з метою протидії самовільному захопленню (зайняттю) земельних ділянок, керуючись ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п.2.4.2., п.19.3.5 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року №376 (надалі Правила благоустрою м. Львова), Положенням про порядок влаштування огорож у м. Львові, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 №834 (надалі Положення про порядок влаштування огорож у м. Львові), Положенням про Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №977 від 01.11.2016 (надалі Положення про Личаківську районну адміністрацію), Личаківська районна адміністрація видала оскаржуване розпорядження №120 від 13.04.2021, яким зобов'язала голову ОСББ «На Ковельській, 63» п. ОСОБА_1 в тижневий термін з часу вручення розпорядження демонтувати самочинно встановлені металеві ворота та огорожі з металевих листів. Зазначене розпорядження було надіслане 15.04.2021 рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення та було вручене 16.04.2021. Вказує, що Голова ОСББ «На Ковельській,63» ОСОБА_1 після отримання спірного розпорядження направила звернення №2-7079-33-33 від 28.04.2021 із поясненнями, що всі елементи огорожі були встановлені за кошти ОСББ і за погодженням з головою районною адміністрації І. Лозинським. Зазначає, що оскільки розпорядження не було виконане відповідачем добровільно, демонтаж огорож та воріт відбувся 27.05.2021 року силами ЛКП «Господар» в присутності голови ОСББ «На Ковельській,63» ОСОБА_1 відповідно до п.2 оскаржуваного розпорядження районної адміністрації.
Відповідач вказує, що на підставі розпорядження Личаківської районної адміністрації №120 від 13.047.2021 року у відповідача виник обов'язок демонтувати самочинно встановлені огорожі та ворота біля будинку №63 на вул. Ковельській у м. Львові .
Також зазначає, що огорожа, яка підлягала демонтажу на підставі спірного розпорядження районної адміністрації, встановлена на місці попередньої, яку в 2011 році встановив ОСОБА_2 , який проживає у квартирі АДРЕСА_2 , і який її демонтував на виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2012 року у справі №1312/435/12 за позовом Личаківської районної адміністрації (постанова від 21.06.2019 року про закінчення виконавчого провадження та акт державного виконавця). ОСОБА_2 демонтував металеву огорожу, проте фундамент, на якому вона була встановлена, залишився не демонтований, оскільки судовим рішенням його було зобов'язано демонтувати лише металеву огорожу. В ході розгляду справи №1312/435/12 судом було встановлено, що самовільне влаштування паркану відбулося із захопленням частини земельної ділянки спортивного майданчика на вул. Ковельській, 67, що перешкоджає нормальному заїзду на територію спортивного об'єкту. Отже, горожа, яка встановлена Позивачем на місці попереднього фундаменту, була розміщена за межею прибудинкової території будинку № 63 та зміщена в сторону спортивного майданчика на вул. Ковельській, 67 . Огорожа з металевих листів, які опираються на арматурні стержні, яка підлягала демонтажу на підставі оскаржуваного розпорядження, встановлена на фундаменті, який був влаштований у 2011 році ОСОБА_2 , тому відповідно до вимог оскаржуваного розпорядження №120 від 13.04.2021 демонтажу підлягали лише огорожа з металевих листів, покладених на фундамент, які опираються на арматурні стержні, та огорожа, влаштована з металевих листів і металевих стовпчиків, залитих в бетонній основі фундаменту біля будинку № 63 на вул. Ковельській у м. Львові , проте без демонтажу фундаменту, оскільки його ОСББ не встановлювало. Зазначає, що в 2011 році Личаківська районна адміністрація зверталася до суду з вимогами про демонтаж, оскільки на той час діяло Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затверджене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 № 835, відповідно до якого влаштування будь-якої огорожі на земельній ділянці, яка не знаходиться у користуванні на умовах оренди або не належить на правах приватної власності фізичній або юридичній особі, належало до поняття самочинного будівництва в контексті вказаного положення і районні адміністрації вживали заходи для припинення самочинного будівництва, до якого належала і огорожа, у відповідності до вимог вказаного положення шляхом звернення до суду 05.07.2019 вказане Положення втратило чинність на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 619.
Вказує, що влаштування огорожі між суміжними земельними ділянками окремих землекористувачів, конструкція якої передбачає часткове втручання на суміжну земельну ділянку, можливе при умові нотаріально завіреної згоди власника суміжної земельної ділянки. Також зазначив, що станом на сьогоднішній день позивач не має переданої у власність або користування земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного будинку.
Позивач подав заперечення на відзив де вказав зокрема, що металеві ворота, огорожа з металевих листів, покладених на фундамент, та огорожа, влаштована з металевих листів і металевих стовпчиків, залита в бетонну основу фундаменту біля будинку №63 на вул. Ковельській у м. Львові , отже, не є тимчасовою спорудою, а є нерухомим майном. Звертає увагу суду що п. 19.3.5 Правил №376 передбачено, що «районні адміністрації забезпечують демонтаж», однак не надано права приймати розпорядження про демонтаж. Вказує, що Личаківською районною адміністрацією, як суб'єктом владних повноважень (органом місцевого самоврядування) прийнято рішення про демонтаж господарських (допоміжних) будівель. Вказує, що питання про демонтаж спірного нерухомого майна в судовому порядку не вирішувалось. Оскаржуване розпорядження Личаківської районної адміністрації є таким, що прийняте не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Також зазначає, що об'єкти самочинного будівництва підлягають знесенню виключно за рішенням суду. Разом з тим, відповідачем не вчинялось будь яких дій пов'язаних із притягненням до адміністративної відповідальності за вчинення дій пов'язаних/відображених у оскаржуваному рішенні. Також зазначає, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив в якому вказав, що об'єктом демонтажу, як зазначено в тексті оскаржуваного розпорядження, є металеві ворота, огорожа з металевих листів, покладених на фундамент, які опираються на металеві стержні, та огорожа з металевих листів і металевих стовпчиків, залитих в бетонній основі фундаменту біля будинку №63, на вул. Ковельській , а не огорожа, як зазначає позивач «залита в бетонну основу». Бетонна основа фундаменту не була об'єктом демонтажу і не була демонтована під час демонтажних робіт 27.05.2021, про що із обґрунтуванням причин зазначено у відзиві на позовну заяву. Також стверджує, що районна адміністрація наділена повноваженнями приймати розпорядження про демонтаж відповідно до Положення про Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради та її структури, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №977 від 01.11.2016. Вказує також, що будинок №63 на вул. Ковельській у м. Львові є будинком квартирного типу, де об'єктами власності є квартири, а спільне майно належить на праві спільної сумісної власності. Звертає увагу, що голова ОСББ не притягнута до адміністративної відповідальності за порушення Правил благоустрою м. Львова, та це не забороняє виконавчим органам місцевого самоврядування вчиняти дії на виконання делегованих законодавством функцій і не тягне за собою нелегітимність прийнятих ними рішень. Вказує також, що наявність кадастрового номера земельної ділянки на вул. Корвельській, 63 , ухвали Львівської міської ради №3994 від 23.10.2014 року, внесеної інформації про земельну ділянку комунальної власності площею 0,2108 га в державний земельний кадастр, не породжує титульного права власності або користування цією земельною ділянкою для позивача та не спростовує того факту, що ворота та огорожа встановлені з порушенням Положення про порядок влаштування огорож у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 №834 та всупереч вимогам ЗУ «Про благоустрій населених пунктів». Окрім того зазначає, що факт захоплення земельної ділянки спортивного майданчика встановлений рішенням Личаківського районного суду від 19.12.2012 та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01.04.2013 у справі №2/1312/435/1012. Зазначає, що заперечення на інші доводи районної адміністрації, викладені у відзиві, позивачем у відповіді на відзив не наведені.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
Личаківська районна адміністрація видала розпорядження №120 від 13.04.2021 про демонтаж самочинно збудованої огорожі біля будинку №63 на вул. Ковельській у м. Львові ,
Згідно змісту вказаного розпорядження, виданого на підставі розглянутого листа Львівського комунального підприємства «Господар», керуючись Положенням про Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №977 від 01.11.2016, ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п.2.4.2., п.19.3.5 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376, Положенням про порядок влаштування огорож у м. Львові, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 №834, з метою протидії самовільному захопленню (зайняттю) земельних ділянок: 1. Затвердити висновок міжвідомчої комісії від 23.03.2021 (протокол №5-8 §2). 2. Зобов'язати голову ОСББ «На Ковельській,63» п. ОСОБА_1 у тижневий термін з моменту вручення цього розпорядження демонтувати самочинно встановлені металеві ворота, огорожу з металевих листів, покладених на фундамент, які опираються на арматурні стержні, та огорожу, влаштовану з металевих листів і металевих стовпчиків, залитих в бетонній основі фундаменту біля будинку №63 на вул. Ковельській у м. Львові. 3. У випадку невиконання вимог п.2 цього розпорядження у встановлений термін доручити ЛКП «Господар» демонтувати ворота та огорожу із земельної ділянки комунальної власності та залишити на зберігання на території комунального підприємства протягом трьох років. 4. Повернути демонтовані ворота та огорожу лише після повного відшкодування витрат, понесених у зв'язку із демонтажем та зберіганням. 5. Контроль за виконанням розпорядження залишаю за собою.
Зазначене розпорядження надіслане 15.04.2021 рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення. Відповідно до відмітки на поштовому бланку відправлення 7901706955227 розпорядження вручене 16.04.2021.
Голова ОСББ «На Ковельській,63» ОСОБА_1 після отримання спірного розпорядження направила звернення №2-7079-33-33 від 28.04.2021 із поясненнями, що всі елементи огорожі були встановлені за кошти ОСББ і за погодженням з головою районною адміністрації І. Лозинським.
20.05.2021 Личаківська районна адміністрація листом №33-вих-41618 надала відповідь Голові ОСББ «На Ковельській, 63», де зокрема вказано: « Звертаємо Вашу увагу на те, що зазначена у зверненні угода від 14.11.2018 укладена Вами з МП «Стихія», не є підставою для влаштування ні постійної огорожі, порядок влаштування якої регулюється Положенням про порядок влаштування огорож у м. Львові, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №834 від 09.09.2011, ні тимчасової огорожі для утримання земельної ділянки в належному санітарному стані та її охорони, для влаштування якої необхідно отримати дозвіл районної адміністрації на порушення об'єктів благоустрою відповідно до п.14.2.6 Правил благоустрою м. Львова.»
27.05.2021 Личаківська районна адміністрація силами ЛКП «Господар» здійснила демонтаж огорож та воріт в присутності голови ОСББ «На Ковельській,63» ОСОБА_1 відповідно до п.2 оскаржуваного розпорядження районної адміністрації, згідно акта демонтажу.
Вважаючи вказане розпорядження протиправним позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом пункту 7 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон №2807-IV).
Статтею 5 вищевказаного Закону встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №2807-IV передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері благоустрою населених пунктів віднесено забезпечення реалізації державної політики у цій сфері.
Суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні частини першої статті 12 Закону №2807-IV, є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Згідно зі статтею 10 Закону №2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Частинами 1, 4 ст. 20 Закону №2807-IV передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Отже, саме органи місцевого самоврядування уповноважені законом на вирішення питань організації забезпечення та здійснення контролю за станом благоустрою на території відповідного населеного пункту.
Статтею 38 Закону №2807-IV передбачено, що контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.
Як зазначено в частині першій статті 13 Закону №2807-IV, території загального користування (вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки), прибудинкові території належать до об'єктів благоустрою населених пунктів.
Частиною першою статті 14 Закону №2807-IV визначено вимогу, згідно з якою об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Правила включають, зокрема: порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.
Поряд із цим, згідно з положеннями частини першої статті 39 Закону №2807-IV державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими державними адміністраціями.
Ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376 затверджено Правила благоустрою м. Львова (далі - Правила №376).
Відповідно до п.1.2. Правил №376, Правила є обов'язковими для виконання на території м. Львова всіма органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, органами самоорганізації населення, посадовими особами міської ради, об'єднаннями громадян, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства.
Відповідно до п. 14 Правил №376 передбачено, порядок отримання дозволів на порушення благоустрою, їх призупинення, продовження і закриття, зокрема, п. 14.1 визначено, що дозвіл на тимчасове порушення благоустрою при виконанні робіт видає відповідна районна адміністрація на підставі письмової заяви за формою згідно з додатком 2 до цих Правил та основних матеріалів дозвільної та проектної документації відповідно до пункту 14.2 цих Правил.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та п.2.3.9 Правил благоустрою м. Львова №376, огорожі належать до елементів благоустрою.
Відповідно до п. 2.4.2. вказаних Правил №376, благоустрій об'єктів на територіях житлової, виробничої, громадської та садибної забудови здійснюється з врахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, генерального плану м. Львова, цих Правил, а також встановлених державних стандартів, норм і правил.
Відповідно до п.3.1.3 Правил №376 утримання та благоустрій територій підприємств, установ, організацій та ділянок, що перебувають у приватній власності громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд здійснює власник або балансоутримувач цього будинку, або підприємство, установа, організаціє, з якими балансоутримувач укладе відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій. Роботи, пов'язані з переплануванням території, посадкою або знесенням зелених насаджень тощо, проводяться відповідно до погоджених у встановленому порядку проектів.
Відповідно до ст.26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», порушення об'єктів благоустрою, пов'язане з виконанням суб'єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об'єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - дозвіл), крім випадків, встановлених абзацами другим - п'ятим частини першої цієї статті.
Дозвіл на порушення об'єктів благоустрою не вимагається, якщо земляні та ремонтні роботи здійснюються:
особами, які мають документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, у тому числі право земельного сервітуту;
у складі підготовчих або будівельних робіт, право на виконання яких оформлене у встановленому законодавством порядку;
особами, які здійснюють будівельно-монтажні роботи з будівництва (нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту) лінійних об'єктів інженерної інфраструктури. Про початок виконання таких робіт особа, яка має намір їх здійснювати, не пізніше ніж за один робочий день повідомляє про це відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради. У такому разі право на порушення об'єктів благоустрою виникає з дня, зазначеного як день початку здійснення відповідною особою будівельно-монтажних робіт.
Відповідно до п. 1,2 ч.1, ст.16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» на об'єктах благоустрою забороняється: 1) виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом; 2) самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: 1) утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів; 5) допускати на об'єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відтак, Законом України «Про благоустрій населених пунктів» (ст.26-1) та Правилами благоустрою м.Львова (розділ 14), передбачено, що порушення об'єктів благоустрою, пов'язане з виконанням земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об'єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.
Отже, відповідно до п. 2.1.4. Правил №376, проектна документація на виконання робіт з благоустрою міста, розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням державних стандартів, норм і правил, договору на право земельного сервітуту, генерального плану забудови м. Львова та затверджується замовником у встановленому порядку. План благоустрою та озеленення земельної ділянки у місті виконується відповідно до вимог державних будівельних норм. Запроектовані та існуючі об'єкти благоустрою, що зберігаються, зелені насадження з визначенням їх асортименту, малі архітектурні форми, обладнання майданчиків різного призначення відображаються на кресленні генерального плану ділянки. Роботи щодо благоустрою об'єктів вважаються завершеними тільки після закриття дозволу (ордеру) на виконання робіт з благоустрою території.
Порядок облаштування огорож у м. Львові регулюється Положенням «Про порядок влаштування огорож у м. Львові» затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 № 834. Відповідно до вказаного Положення право на огорожу земельної ділянки необхідно влаштовувати по межі земельних ділянок, визначених документами на землекористування (Державним актом, договором оренди).
Влаштування огорожі між суміжними земельними ділянками окремих землекористувачів, конструкція якої передбачає часткове втручання на суміжну земельну ділянку, можливе при умові нотаріально завіреної згоди власника суміжної земельної ділянки.
Огорожі земельних ділянок повинні відповідати високим художньо-естетичним вимогам: Проектна документація на влаштування огорожі виконується ліцензованою проектною організацією, висота огорожі повинна відповідати вимогам СН-441-72*, але не перевищувати 2,0 м від рівня поверхні землі (не враховуючи висоту огорожі, що служить підпірною стіною), нижня, цокольна частина огорожі може бути глухою, висота якої не повинна перевищувати 0,75 м. верхня частина огорожі повинна бути прозорою. Коефіцієнт прозорості (відношення прозорих частин огорожі до суцільних частин огорожі) повинен бути більшим за 50 (п'ятдесят) відсотків. Для влаштування огорожі необхідно використовувати природні та традиційні матеріали: камінь, обличкувальну цеглу, бетон, дерево, а також металеві елементи - кований та прокатний метал, металеву сітку.
Особа, яка має намір влаштувати огорожу, повинна отримати розпорядження голови районної адміністрації на влаштування огорожі та дозвіл (ордер) на порушення благоустрою.
Аналіз наведених норм вказує на обов'язок позивача щодо отримання відповідного дозволу на влаштування огорожі, і відсутність можливості встановлювати її за власним бажанням та на власний розсуд в довільно визначеному місці.
Матеріалами справи, а саме фотосвітлинами підтверджено, що позивачем встановлено огорожу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ковельська,67.
Відповідно до п. 19.1.4. Правил благоустрою м. Львова, громадяни несуть відповідальність за порушення цих правил.
Судом встановлено, що ОСББ «На Ковельській,63» порушило Правила благоустрою м. Львова, зокрема п.20.1.24, тим що самочинно здійснило встановлення огорожі, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Ковельська,67.
Як встановлено з матеріалів справи, згідно витягу з протоколу дослідження міжвідомчої комісії при прийнятті висновку від 23.03.2021, який затверджений спірним розпорядженням:
- планом присадибної ділянки будинку №63 на вул. Ковельській у м. Львові (по фактичному користуванні) станом на 10.06.2011, з якого вбачається, що сітчата огорожа будинку №63 проходила на відстані 12м 86 см від будинку в сторону Ковельської, 67.
- викопіюванням з генплану спортивного майданчика станом на квітень 2006 року, в порівнянні з викопіюванням з генплану станом на 2012 рік (на час переміщення огорожі вперше), а саме порівнюючи місцезнаходження інженерних мереж, зокрема, електричного живлення, чітко вбачається зміщення огорожі в сторону спортивного майданчика.
Із урахуванням наведеного, суд не погоджується із доводами позивача, що для встановлення огорожі на прибудинковій території дозволу законодавством не передбачено.
Як встановлено судом, позивач за дозволом, як це передбачено Правилами благоустрою м. Львова, до відповідача не звертався, дану обставину сторони не заперечували.
Щодо Розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.04.2021 року №120 «Про демонтаж самочинної огорожі біля будинку №63 на вул. Ковельській у м. Львові», суд враховує наступне.
Згідно із пунктом 2.2 розділу VІ ухвали Міської ради від 08.07.2010 № 3704 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (далі - ухвала №3704) до повноважень районних адміністрацій, зокрема, належить: здійснення контролю за станом благоустрою житлового фонду, а також прилеглих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Згідно із Положення про Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради та її структури, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №977 від 01.11.2016 до компетенції районної адміністрації належать повноваження: розгляд та вжиття заходів у встановленому міською радою та виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм та літніх майданчиків (п.4.24.); забезпечення благоустрою району та залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення (п.4.32); здійснення контролю за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам, а також прилеглих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (п.4.34.); надання дозволів на влаштування елементів благоустрою і озеленення у встановленому виконавчим комітетом порядку (п.4.49.).
Крім цього, у відповідності з пунктом 19.3.5 Правил № 376 районні адміністрації забезпечують демонтаж самовільно встановлених МАФ, парканів, тимчасових споруд, обмежувальних паркувальних пристроїв, які перешкоджають під'їзду автомобілів швидкої медичної допомоги, пожежної, рятувальної, аварійно-відновлювальної техніки до житлових будинків та інших визначених споруд у м. Львові.
На підставі аналізу наведених вище положень законодавства слід дійти висновку, що орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об'єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою населеного пункту.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Личаківська районна адміністрація в межах свої повноважень видала розпорядження №120 від 13.04.2021 про демонтаж самочинно збудованої огорожі біля будинку №63 на вул. Ковельській у м. Львові , на підставі розглянутого листа Львівського комунального підприємства «Господар», керуючись Положенням про Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №977 від 01.11.2016, ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п.2.4.2., п.19.3.5 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376, Положенням про порядок влаштування огорож у м. Львові, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 №834.
Судом встановлено прийняття ухвали Львівської міської ради №3994 від 23.10.2014 «Про погодження ОСББ «На Ковельській,63» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Ковельській,63 ».
Також суд встановив прийняття ухвали Львівською міською радою №6737 від 07.09.2020 «Про відмову ОСББ «На Ковельській,63» у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні земельної ділянки на вул.Ковельській,63 » та ухвали Львівської міської ради №85340 від 11.07.2019 «Про надання ЛКП «Спортресурс» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Ковельській,67 » (орієнтовною площею 0,3285 га- згідно схеми, відповідно до якої самочинно зведена огорожа входить в межі 0,3285 га).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Однак, як встановлено судом з матеріалів справи, будинок №63 на вул. Ковельській , де створено ОСББ, є будинком квартирного типу, в якому об'єктом власності з юридичної точки зору є не будинок в цілому, не його частини, а квартири; спільне майно перебуває у спільній сумісній власності.
Статтею 382 Цивільного кодексу України та Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
З цієї точки зору окрема квартира співвідноситься з допоміжними приміщеннями будинку, технічним обладнанням, елементами зовнішнього благоустрою як головна річ з приналежністю.
Відтак, право власності на квартиру є визначальним, а право спільної власності на зазначене спільне майно будинку - похідним від нього. Специфіка багатоквартирного будинку та, що головних речей (квартир) багато, а приналежність (спільне майно будинку) - одна на всіх.
Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі судової палати Касаційного цивільного суду від 18.03.2019 року у справі № 263/68/17, провадження № 61-13354св18, суд прийшов до висновку, що на підставі статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України, до власника квартири у багатоквартирному будинку не переходить право користування земельною ділянкою. В листі від 01.07.2013 року Верховного суду України «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» наведено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 ЗК України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. Право власності або право користування виникає з моменту державної реєстрації таких прав відповідно до ст.182, ст.334 Цивільного кодексу України
Як встановлено судом, позивач не надав доказів на підтвердження переданої у власність або користування земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Відповідно до пункту 19.3.5. Правил благоустрою м. Львова саме районні адміністрації забезпечують демонтаж самовільно встановлених МАФ, зокрема, огорож (парканів) у м. Львові.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», на який посилається позивач, не регулює правовідносини у сфері благоустрою.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури. Огорожа не є об'єктом будівництва, а тому її демонтаж не повинен розглядатися в порядку, передбаченому Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
При цьому, суд зазначає, що право на управління, утримання та обслуговування прибудинкової території будинку, визначення її меж, а також передачі земельної ділянки у власність ОСББ «На Ковельській, 63» не є предметом розгляду цієї справи, а тому суд позбавлений можливості надати правову оцінку таким доводам позивача.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач, встановивши самочинно огорожу порушив вищенаведені норми Закону України «Про благоустрій», Правила благоустрою м. Львова, та Порядок влаштування огорожу м. Львові, відтак Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради правомірно прийняла розпорядження від 13.04.2021 №120 «Про демонтаж самочинної огорожі біля будинку №63 на вул. Ковельській у м. Львові».
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.
У даній справі, демонтаж самовільно встановленої огорожі переслідує легітимну мету контролю Личаківською районною адміністрацією щодо благоустрою населеного пункту.
Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 262, 294, 295, КАС України, суд
1. У задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "На Ковельській, 63" про визнання протиправним та скасування розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 31.03.2022.
Суддя Коморний О.І.