справа № 380/19377/21
31 березня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУ НП у Львівській області) у якій просить зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до вислуги років час його навчання у Львівській академії ветеринарної медицини імені С. З. Гжицького, а саме період з 21.08.1987 по 22.07.1988; з 13.09.1989 по 01.08.1992; з 07.02.1994 по 06.07.1995 з розрахунку 1 (один) рік навчання за 6 (шість) місяців служби.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно не враховано період навчання позивача у Львівській академії ветеринарної медицини імені С. З. Гжицького до вислуги років. Вказав, що зарахування часу навчання у вищому навчальному закладі до вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ передбачено ст. 17 цього Закону та Порядком № 393. Вважає, що у нього є право на зарахування спірних періодів навчання до вислуги років, відтак звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 15.11.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою від 14.12.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11062 від 07.02.2022), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що згідно з ч. 2 ст. 17 Закону № 2262 до вислуги років поліцейським, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Також зазначив, що оскільки перше військове звання «лейтенант міліції» позивач отримав лише після прийняття його на службу в органи внутрішніх справ України, відтак відсутні підстави для зарахування такого періоду навчання до вислуги років. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 з 14.08.1996 по 01.09.2021 проходив службу в органах внутрішніх справ України та у Національній поліції.
Відповідно до архівної довідки № 60-25 від 25.08.2021, виданої Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького, позивач:
- згідно з наказом № 208-4 від 21.08.1987 зарахований студентом 1 курсу ветеринарного факультету денної форми навчання Львівського зооветеринарного інституту;
- відповідно до наказу № 187-4 від 22.07.1988 позивачу надано академічну відпустку в зв'язку з призовом до лав Радянської Армії;
- згідно з наказом № 261-4 від 13.09.1989 поновлено студентом ветеринарного факультету денної форми навчання Львівського зооветеринарного інституту;
- відповідно до наказу № 244-4 від 01.08.1992 відраховано з числа студентів Львівської академії ветеринарної медицини;
- згідно з наказом № 18-4 від 07.02.1994 поновлено студентом ветеринарного факультету денної форми навчання Львівської академії ветеринарної медицини;
- відповідно до наказу № 209-4 від 06.07.1995 закінчив навчання у Львівській академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького.
Постановою Кабінету міністрів України № 434 від 17.06. 1992 Львівський зооветеринарний інститут перейменовано на Львівську академію ветеринарної медицини. Постановою Кабінету міністрів України № 671 від 28.09.1994 Львівську академію ветеринарної медицини перейменовано на Львівську академію ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького. Наказом Міністерства агропромислового комплексу України №274 від 18.09.1998 Львівську академію ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького перейменовано на Львівську державну академію ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького.
Як слідує з диплому серії НОМЕР_1 від 06.07.1995, ОСОБА_1 закінчив Львівську академію ветеринарної медицини ім. С. З. Ґжицького за спеціальністю «ветеринарна медицина».
Позивач звернувся до відповідача із рапортом від 14.09.2021 з приводу надання інформації про вислугу років для призначення пенсії станом на 01.09.2021 із зазначенням періодів, які підлягають зарахуванню на пільговій підставі, та щодо зарахування навчання в цивільному закладі до вислуги років для призначення пенсії.
Листом відповідача № Рп-4790/04-13-2021 від 07.10.2021 повідомлено позивача про незарахування до вислуги років, оскільки після закінчення навчання позивачу не присвоєно офіцерського звання.
Позивач вважає таку відмову протиправною, відтак звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «б» абзацу першого статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
За змістом пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії визначені статтею 17 Закону № 2262-ХІІ.
Так, відповідно до частини другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Постанова № 393).
Пунктом 2 Постанови № 393 передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з пунктом «а» статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
Системний аналіз наведених норм права, з урахуванням особливого статусу осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», дає підстави стверджувати, що до вислуги років цим особам додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Тобто визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв'язку з закінченням відповідного навчального закладу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі № 823/1330/16, від 22 січня 2020 року в справі № 200/5111/19-а, від 29 жовтня 2020 у справі № 820/2083/18, від 27 січня 2021 року у справі № 818/848/16.
Суд встановив, що позивач у 1995 році закінчив Львівську академію ветеринарної медицини ім. С. З. Ґжицького та одержав диплом спеціаліста НОМЕР_1 від 06 липня 1995 року, відповідно до якого він отримав повну вищу освіту за спеціальністю «ветеринарна медицина» та здобув кваліфікацію лікаря ветеринарної медицини.
Однак, у зв'язку із закінченням вищевказаного навчального закладу позивачу не було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання.
Перше офіцерське (спеціальне) звання - лейтенант міліції позивачу було присвоєно 14 серпня 1996 року, у зв'язку із призначенням позивача на посаду інспектора відділення забезпечення карантинних і ветеринарно-санітарних заходів при проведенні боротьби з епізоотією управління охорони громадського порядку УМВС України у Львівській області, а не у зв'язку із закінченням цього навчального закладу.
Крім того, суд зауважує, що за змістом частини другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ умовою зарахування до вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, часу їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах є також присвоєння їм офіцерського (спеціального) звання до вступу на службу або ж призначення на відповідну посаду.
Проте, офіцерське (спеціальне) звання - лейтенант міліції позивачу було присвоєно вже після прийняття його на службу в органи внутрішніх справ. Вказане підтверджується поданням до присвоєння спеціального звання від 16.08.1996, копія якого міститься в матеріалах справи. Цим поданням також підтверджується відсутність військового звання у позивача станом на момент зарахування його на службу в органи внутрішніх справ.
Суд також критично оцінює доводи позивача про те, що при неоднозначному трактуванні Законом права осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ на зарахування їм додатково до вислуги років для призначення пенсії часу навчання у навчальних закладах, а саме щодо того чи потрібно щоб після їх закінчення цим особам присвоювалось офіцерське звання, то в такому випадку має бути застосований механізм розв'язання конфлікту між державою та особою, за яким спірні питання ґрунтуються на нечіткості закону, такий спір належить вирішувати на користь особи, оскільки норма ч. 2 ст. 17 Закону № 2262-ХІІ є чіткою та неоднозначного трактування не викликає.
З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для зарахування позивачу часу його навчання у Львівській академії ветеринарної медицини імені С. З. Гжицького до вислуги років при призначенні йому пенсії на умовах Закону № 2262-ХІІ, а тому, відмовляючи у такому зарахуванні, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007 м. Львів пл. Генерала Григоренка 3; код за ЄДРПОУ 40108833) про зобов'язання вчинити дії відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.П. Качур