31 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/23/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф..,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації до Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області (далі - позивач, прокурор) в інтересах держави в особі Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації звернувся в суд з позовом до Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області (далі - відповідач, Луківська селищна рада) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання вимог чинного законодавства України по виготовленню облікової документації на об'єкти культурної спадщини національного значення - «Церква Святої Параскеви» 1723 року, охоронний об'єкт № 135/1, та подання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; зобов'язання виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини національного значення - «Церква Святої Параскеви» 1723 року, охоронний об'єкт № 135/1, та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на Луківську селищну раду покладається обов'язок виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини, що знаходяться на території Луківської селищної ради, та подання пропозицій Управлінню культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Водночас з листа Луківської селищної ради від 09.12.2021 №803/3.3/2-21 вбачається, що облікова документація на об'єкти культурної спадщини, в тому числі на «Церкву Святої Параскеви» 1723 року, охоронний об'єкт № 135/1, розташовану на території Луківської селищної ради відсутня. Також у листі Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації від 13.12.2021 за № 1422/08/2-21 зазначається, що вищевказана пам'ятка до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не занесена, облікова документація не виготовлялася. Оскільки бездіяльність відповідача порушує інтереси держави, керівник Ковельської окружної прокуратури відповідно до статті 23 Закону України “Про прокуратуру” та частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач відзив на позов у визначений судом строк не подав.
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а відтак, справу вирішено на підставі наявних у ній матеріалів.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що на території Луківської селищної ради знаходяться пам'ятки культурної спадщини, які перебувають під охороною держави, зокрема, до пам'яток археології національного значення належать пам'ятки археології «Церква Святої Параскеви» 1723 року, охоронний об'єкт № 135/1 та «дзвінниця церкви Святої Параскеви», охоронний об'єкт № 135/2.
09.12.2021 Ковельською окружною прокуратурою направлено запит №52-2927вих.-21 до відповідача про надання інформації щодо об'єктів культурної спадщини, розташованих на території Луківської селищної ради, на які не виготовлено облікову документацію на даний час.
Листом від 09.12.2021 №803/3.3/2-21 Луківська селищна рада повідомила, що перелік об'єктів культурної спадщини, які розташовані на території ОТГ та клопотання про внесення їх до Державного реєстру нерухомих пам'яток України направлялось до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації. Виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини - «Церква Святої Параскеви» 1723 року, охоронний об'єкт № 135/1 та «дзвінниця церкви Святої Параскеви», охоронний об'єкт № 135/2 заплановано у 2022 році.
09.12.2021 Ковельською окружною прокуратурою направлено запит №52-2928вих.-21 до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про надання інформації про наявність облікової документації на об'єкти культурної спадщини, які розташовані на території Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області, зокрема, на такі пам'ятки археології національного значення: «Церква Святої Параскеви» 1723 року, охоронний об'єкт № 135/1 та «дзвіниця церкви Святої Параскеви», охоронний об'єкт № 135/2, та інформацію щодо занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Листом від 13.12.2021 1422/08/2-21 Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації повідомило, що станом на 13.12.2021 зазначені пам'ятки до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не занесені, облікова документація не виготовлялася.
Листом від 22.12.2021 за № 1459/08/2-21 Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації додатково проінформувало, що у зв'язку з неспроможністю обласного бюджету повністю забезпечити виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини, в тому числі - на пам'ятки архітектури національного значення, та враховуючи реформу децентралізації, за результатами якої відповідні території та пам'ятки передані органам місцевого самоврядування, Управління культури, з питань релігій та національностей облдержадміністрації вважає, що виготовлення зазначеної документації, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України “Про охорону культурної спадщини” повинні забезпечити органи місцевого самоврядування, на території яких розташовані пам'ятки археології. Крім того, у зв'язку з обмеженим фінансуванням на судові витрати, управління самостійно не звертатиметься до суду з позовною заявою щодо виготовлення Луківською селищною радою облікової документації на вказані пам'ятки.
Керівник Ковельської окружної прокуратури, вважаючи бездіяльність Луківської селищної ради протиправною щодо невиконання вимог чинного законодавства України по виготовленню облікової документації на об'єкти культурної спадщини національного значення: «Церква Святої Параскеви» 1723 року, охоронний об'єкт № 135/1, та подання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України “Про прокуратуру” та статтею 53 КАС України.
Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Як визначено частинами 4 та 5 статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України “Про охорону культурної спадщини” (далі - Закон № 1805- III).
Згідно з статтею 1 Закону № 1805-ІІІ охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Як передбачено підпунктами 1, 2 частини 1 статті 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього.
Відповідно до Положення про Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 25.05.2021 № 285 (далі - Положення), Управління є структурним підрозділом Волинської обласної державної адміністрації, утворюється головою Волинської обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Волинської області забезпечує виконання покладених на управління завдань.
Згідно з пунктом 4 Положення Управління у межах своєї компетенції забезпечує реалізацію державної політики у сфері культури та мистецтв, бібліотечної та клубної справи, охорони культурної спадщини, мистецької освіти, державної мовної політики, національної музейної політики, релігії, міжнаціональних відносин, захисту прав національних меншин та прав громадян на свободу світогляду і віросповідання на території Волинської області.
Відповідно до пункту 6 Положення основними завданнями управління відповідно до покладених на нього повноважень у галузі культури, з питань релігій та національностей є, зокрема, забезпечення реалізації державної політики в галузі культури, охорони культурної спадщини на території Волинської області.
До завдань Управління також віднесено формування та подання у встановленому порядку Міністерству культури та інформаційної політики України пропозицій щодо: формування державної політики у сфері культури та мистецтва, охорони культурної спадщини; занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації є органом, який спеціально уповноважений державою на виконання функцій у спірних правовідносинах.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Судом встановлено, що з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Ковельською окружною прокуратурою 09.12.2021 за № 52-2928вих.21 на адресу Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації скеровано лист, у якому повідомлено уповноважений орган про допущені Луківською селищною радою порушення.
У свою чергу, листом від 22.12.2021 за № 1459/08/2-21 Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації повідомило про те, що у зв'язку з обмеженим фінансуванням на судові витрати, управління самостійно не звертатиметься до суду з позовною заявою щодо виготовлення Луківською селищною радою облікової документації на пам'ятки археології.
Враховуючи вищенаведене, звернення прокурора з даним позовом зумовлено бездіяльністю уповноваженого органу - Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації на звернення до суду з відповідним позовом до органу місцевого самоврядування, та необхідністю врегулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеним учасниками справи, суд зазначає таке.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1805-III:
- об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
- пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини
Відповідно до статті 13 Закону № 1805-III об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до статті 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами
Відповідно до статті 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
У відповідності до частини 1 статті 11 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Згідно з підпунктом 10 пункту “б” статті 32 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Враховуючи вищенаведені норми, суд приходить висновку, що у даному випадку саме на Виконавчий комітет Луківської селищної ради покладається обов'язок подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до пункту 1 Розділу IV Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.04. 2013 за № 528/23060 (далі - Порядок № 158) для розгляду питання занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру Ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором; облікова документація.
Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку № 158 облікова документація складається на об'єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація)
У відповідності до пункту 3 розділу III Порядку № 158 облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об'єкта: фото загального вигляду, фото об'єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об'єкта, фото рухомих об'єктів (деталей), фото інтер'єрів, фото загроз (дії негативних чинників); акта стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 158 система обліку об'єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об'єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об'єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об'єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам'ятки та вилучення пам'ятки з Реєстру).
Відповідно до пункту 5 Порядку визначення категорій пам'яток, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 452 від 22.05.2019, попередню оцінку відповідності об'єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на відповідача покладається обов'язок виготовлення облікової документації на кожен із об'єктів культурної спадщини національного значення, що знаходяться на території Луківської селищної ради та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Отже, невиконання відповідачем обов'язку по виготовленню облікової документації на об'єкти культурної спадщини національного значення «Церква Святої Параскеви» 1723 року, охоронний об'єкт № 135/1 та відповідно неподання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення цього об'єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України свідчить про бездіяльність відповідача, яку слід визнати протиправною.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.
Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Луківської селищної ради щодо невиконання вимог чинного законодавства України по виготовленню облікової документації на об'єкт культурної спадщини національного значення - «Церква Святої Параскеви» 1723 року, охоронний об'єкт № 135/1, та подання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Зобов'язати Луківську селищну раду виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - «Церква Святої Параскеви» 1723 року, охоронний об'єкт № 135/1, та подати пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення такого об'єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області (45000; Волинська область, м. Ковель, вул. Шевченка, 7).
Відповідач: Луківська селищна рада Ковельського району Волинської області (44810; Волинська область, смт. Луків, вул. Незалежності, 7; код ЄДРПОУ 04333046).
Суддя С. Ф. Костюкевич