м. Вінниця
01 квітня 2022 р. Справа № 120/18780/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницької області № 023830013824 від 04.06.2021 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 згідно п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію ОСОБА_1 згідно п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28.05.2021 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказав, що у період з 01.09.1984 по 14.07.1986 вона навчалась у СПТУ за професією машиністка-наборщиця, а одразу після закінчення повного курсу навчання у період з 14.07.1986 по 28.01.1996 працювала на посаді складача на складально-рядковідливних машинах та складача вручну, що, відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за умови зайнятості повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
28.05.2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830013824 від 04.06.2021 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач вважає таке рішення протиправним, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 24.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (ст. 262 КАС України). Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву. Також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача та копію оскаржуваного рішення № 023830013824 від 04.06.2021 року з дня отримання цієї ухвали.
19.01.2022 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов та витребувану пенсійну справу. У відзиві зазначено, що до страхового стажу не зараховано період навчання із 01.09.1984 по 14.07.1986 та періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 до 01.01.1998, оскільки в записі на титульній сторінці про зміну прізвища і в записі про навчання міститься виправлення. Позивача було повідомлено, що для зарахування зазначеного періоду необхідно надати свідоцтво про одруження та диплом, або інший документ про період навчання.
Головне управління звертає увагу Суду на те, що відповідно до п.1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №17-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 22 роки 07 місяців 18 днів, а необхідий страховий стаж 28 років.
Отже, на думку відповідача, органами Пенсійного фонду правомірно рішенням № 023830013824 від 04.06.2021 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду № 009-в/к від 01.02.2022 року суддя Шаповалова Т.М. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці з 10.02.2022 року по 18.02.2022 року та з 09.03.2022 до 18.03.2022 року
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступне.
28.05.2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.
На момент подання вказаної заяви позивачка досягла віку 54 років 5 місяців 08 днів.
Страховий стаж позивача становить 22 роки 7 місяців 18 днів, із необхідного страхового стажу 28 років.
У матеріалах пенсійної справи позивача відсутні відомості про те, що 28.05.2021 року позивач надавала при поданні заяви про призначення пенсії до відповідача диплом чи інші документи на підтвердження навчання та документи, що підтверджують зміни прізвища позивачки.
Разом з тим, на підтвердження страхового стажу позивачем до суду надано, зокрема:
диплом середнього професійно-технічного училища № 58 м. Львова, виданий на ім'я ОСОБА_1 ;
Свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 27.08.1989 року, у якому вказано дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_1 ;
трудову книжку НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , позивач:
з 01.09.1984 по 14.07.1986 навчалась у СПТУ № 58 м. Львова поліграфістів;
14.07.1986 прийнята на посаду складача на складально-рядковідливних машинах 5 розряду Вінницької обласної типографії згідно з Наказом № 70 від 11.07.1986;
06.04.1987 переведена перекваліфікантом ручного складача на верстку газет згідно з Наказом № 14 від 06.04.1987;
24.06.1987 присвоєно 4 розряд складача вручну згідно з Наказом № 25 від 19.06.1987;
01.09.1987 присвоєно 5 розряд складача вручну згідно з Наказом № 41 від 06.04.1987;
Відповідно до листа Державного навчального закладу «Ставропігійське вище професійне училище м. Львова» № 103 від 09.08.2021 року ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), дійсно навчалася у СПТУ №58 м. Львова за професією «Машиністка-наборщиця» на денній формі навчання. Зарахована на навчання з 01.09.1984 року. Відрахована з 04.07.1986 р. (наказ № 38 «к» від 27.06.2007 р.) у зв'язку із закінченням повного курсу навчання, присвоєно кваліфікацію «Машиністка- наборщиця» 5-го розряду. Згідно наказу Міністерства освіти України № 192 від 14.06.1999 р. СПТУ № 58 м. Львова ліквідоване і реорганізоване в новостворене ПТУ № 58 м. Львова. ПТУ№ 58 м. Львова реорганізоване в Ставропігійський професійний ліцей м. Львова згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 731 від 03.11.2003 р. Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 21.08.2013 р. № 1227 змінено тип Ставропігійського професійного ліцею м. Львова на Державний навчальний заклад «Ставропігійське вище професійне училище м. Львова».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830013824 від 04.06.2021 року відмовлено позивачу в зарахуванні до страхового стажу періоду навчання із 01.09.1984 по 14.07.1986 та періодів роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 до 01.01.1998, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в записі на титульній сторінці про зміну прізвища і в записі про навчання міститься виправлення. Позивача було повідомлено, що для зарахування зазначеного періоду необхідно надати свідоцтво про одруження та диплом, або інший документ про період навчання.
Листом № 0200-0206-8/37624 від 17.06.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивача про результати розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі <…>.
Отже, законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного закону, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Надалі у пунктах з 3 по 16 Порядку №637 визначено документи, що підтверджують трудових стаж. З аналізу положень цих пунктів слідує, що мається на увазі перелік відповідних документів, які підтверджують ті чи інші періоди роботи у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу.
Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Отже, період навчання у професійно-технічному училищі підлягає до зарахування до страхового стажу і такий період має бути підтверджено дипломом, посвідченням, свідоцтвом, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Пунктом 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993 для студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв'язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу в студентських таборах, на виробничій практиці, а також про виконання науково-дослідної госпдоговірної тематики на підставі довідок вносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати.
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у пункті 2.16. цієї Інструкції. <…> Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.
Відповідно до п.2.13 Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по
батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з
посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на
внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до п. 4 Постанови КМУ №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З аналізу вказаних норм сліду, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту її оформлення, та у свою чергу неналежний порядок ведення та оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 (провадження № К/9901/110/17).
Враховуючи наведене, надані до суду копію свідоцтва про шлюб, копію диплому, лист Державного навчального закладу «Ставропігійське вище професійне училище м. Львова» № 103 від 09.08.2021, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачці з мотивів наявності виправлення на титульній сторінці про зміну прізвища і в записі про навчання є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд звертає увагу, що рішенням пенсійного органу не зараховано відповідні періоди навчання та роботи саме через виправлення в записі на титульній сторінці трудової книжки. При цьому відповідачем не надавалася оцінка обставинам щодо того чи відносяться займані позивачем посади до Списку №2 та чи дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
В даному випадку суд не може підміняти пенсійний орган та надавати оцінку таким обставинам, розраховувати страховий та пільговий стаж позивачки та приймати рішення про призначення їй пенсії.
Враховуючи наведене позовна вимога про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію ОСОБА_1 згідно п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28.05.2021 року підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на таке, сплачений позивачем судовий збір у сумі 908 грн. при зверненні до суду підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 454 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 023830013824 від 04.06.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2021 року про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100 )
Повне судове рішення виготовлено та підписано суддею 01.04.2022 року.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна