м. Вінниця
01 квітня 2022 р. Справа № 120/1060/22-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обгунтовано протиправністю прийнятого рішення № 024550001622 Пенсійним фондом щодо відмови у призначенні пенсії, як державному службовцю інваліду ІІ групи, на виконання вимог ст. 37 ЗУ "Про державну службу" із включенням у розрахунок всіх складових до суми заробітної плати, які відображенні у довідках від 04.01.2022 року № 0200-0603-8/228 та № 0200-0603-8/224. Яким відповідач відмовив у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця у зв'язку з тим, що позивач не досягла пенсійного віку, передбаченого нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, яким заперечує щодо заявлених позовних вимог. Посилається на те, що Закон України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 "Про державну службу" втратив чинність, а Закон України № 889-VІІІ від 10.12.2015 "Про державну службу" не передбачає положень, які дають можливість перевести позивача на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
Також відповідач зазначає, що з дати набрання чинності Закону № 889-VІІІ, тобто з 01.05.2016 року, особи з числа державних службовців, яким встановлена інвалідність, втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи наведене відповідач вважає свою відмову обґрунтованою і такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 259964 ОСОБА_1 , визнано інвалідом ІІ групи інвалідності (загальне захворювання) та призначено пенсію по інвалідності, відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В подальшому, наказом ГУПФУ у Вінницькій області від 25.11.2021 року № 453-О, позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу застосування пенсійного законодавства.
Відповідно до наявної довідки від 01.12.2021 року № 102-Д стаж позивача, як державного службовця становить 24 роки 10 місяців 9 днів.
05.01.2022 року позивач звернулась до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності ІІ групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності згідно із ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993.
До заяви про перерахунок пенсії було надано довідки про складові заробітної плати позивача (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 04.01.2022 року № 0200-0603-8/228 та № 0200-0603-8/224.
Рішенням від 05.01.2022 року № 024550001622 відповідач відмовив позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності державного службовця, зазначивши, що з 01.05.2016 особи з числа державних службовців, яким встановлено інвалідність, втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993, проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірах, встановлених статтею 33 цього Закону. Відповідно до ст. 90 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу", з 01.05.2016 року пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач вказану відмову пенсійного органу вважає незаконною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-ХІІ) втратив чинність відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (ч. 1. ст. 37 Закону № 3723-ХІІ).
Частиною дев'ятою статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Судом встановлено, що трудовий стаж позивачки на державній службі становить понад 10 років і вона є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 259964.
Відтак, оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років та перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно із ст. 37 Закону № 3723-XII, та, відповідно, на переведення з пенсії по інвалідності, призначеної згідно із Законом №1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Посилання відповідача на статтю 90 Закону № 889-VIII, згідно з якою пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV, як на підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії по інвалідності на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII, суд вважає безпідставними, оскільки позивач має право на призначення пенсії по інвалідності за правилами пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положень" Закону № 889-VIII, якими не передбачено нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою як досягнення певного віку.
Також суд зазначає, що відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України: - типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; - зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для з зразкового рішення.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 прийнято рішення, яким задоволено позов фізичної особи про визнання протиправною відмову Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області у здійсненні переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу з 31.01.2018 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 31.01.2018.
Вирішуючи зазначену зразкову справу на користь позивача, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість доводів пенсійного органу, згідно з якими законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016, тобто підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положень" Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж. При цьому судом касаційної інстанції зроблено висновок, що Закон № 3723-XІІ не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою як досягнення певного віку, а також наголошено на тому, що пенсійний орган, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми закону на свій розсуд і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства.
Отже, суд визнає цю справу типовою та приходить до переконання, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII.
Відтак позовні вимоги про визнання протиправним оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії, як державному службовцю по інвалідності та зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачці пенсію по інвалідності державного службовця у розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках від 04.01.2022 року № 0200-0603-8/228 та № 0200-0603-8/224 про складові заробітної плати для призначення пенсії, підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Частинами першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтримку правомірності свого рішення, суд приходить до переконання, що відмова відповідача у переведенні позивача на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ є необґрунтованою та порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а будь-яких інших судових витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за № 024550001622 від 05.01.2022 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 05.01.2022 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках № 0200-0603-8/228 та № 0200-0603-8/224 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович