Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/211/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 186 (82, 86-1, 141) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
29.03.2022 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2022 року, якою стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тополине Високопільського району Херсонської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, без утриманців, безробітного, зареєстрованого та такого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимого, востаннє:
-14.12.2017 року вироком Миронівського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки,
у межах кримінального провадження №12021121010002064 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - до 28 квітня 2022 року.
У провадженні Ленінського районного суду м. Кіровоград перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України (ЄУН 4057612/21)
Як пред'явлено обвинуваченням, ОСОБА_7 , 26 серпня 2021 року, вчинив відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_9 (золотого ланцюжка), тобто, вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно.
У порядку ст. 331 КПК України, під час судового провадження, прокурором заявлене клопотання про продовження стосовно обвинуваченого строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказуючи на те, що наявні раніше встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, і вони не зменшились.
Ухвалою судді постановлено задовольнити клопотання прокурора.
Своє рішення суд вмотивував наступним.
Встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не перестали існувати - можливість переховування обвинуваченого від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення; враховано судом тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого.
Ухвалу місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку стороною захисту.
Адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову, якою обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, а саме: у вигляді домашнього арешту.
Свої вимоги обґрунтовує наступними доводами.
Висновки суду є формальними, а перелік ризиків - ймовірним, фактична наявність зазначених ризиків не доведена, як і не доведено можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , як і потерпіла ОСОБА_9 вказували, що обвинувачений зірвав з потерпілої золотий ланцюжок в ході сутички, виниклої через неприязні особисті стосунки, і означений ланцюжок обвинувачений, вийшовши з під'їзду, викинув. Тобто, умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України, ОСОБА_7 не мав.
Не доведено наміру ОСОБА_7 ухилятись від суду, а лише тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення - не є підставою подальшого тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить пом'якшити обраний стосовно нього запобіжний захід, обравши не пов'язаний із триманням під вартою.
Вказує, що обвинувачення не є обґрунтованим, матеріали кримінального провадження свідчать про його невинуватість, ризики, передбачені ст. 177 КПК України - не доведені.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку захисту на підтримку поданих апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечив апеляційні скарги, вивчивши надані матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга обвинуваченого - задоволенню.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України: Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України: Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
У відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Слід й враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень.
Крім того, колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз'яснень Пленуму ВСУ (Постанова №4 від 25.04.2003р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м'які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов'язків та його належної поведінки.
Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Щодо обвинувачення.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Колегія суддів не наділена процесуальним правом на даній стадії провадження надавати оцінку доведеності обвинувачення, доказам, зібраним у кримінальному провадженні, правильності кваліфікації дій обвинуваченого, наявності чи відсутності вини та умислу, оскільки оцінка вказаних обставин здійснюється судом першої інстанції за наслідками судового розгляду.
Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , умисне, тяжке. Покарання передбачає позбавлення волі на строк до шести років.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Колегія суддів вважає наявними ризики, передбачені п. 5) ч. 1 ст. 177 України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як слідує з матеріалів клопотання, ОСОБА_7 багаторазово судимий, кожного разу - за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, в тому числі тяжких, зокрема й грабежу та розбою.
Вказаний факт, із урахуванням безробіття обвинуваченого, надає підстав вважати наявною схильність обвинуваченого до незаконного збагачення за кошт чужого майна, що становить суспільну небезпеку, а також - свідчить про небажання ОСОБА_7 стати на шлях виправлення, соціюватись у суспільстві.
Разом із тим, наявність всіх інших ризиків, регламентованих ст. 177 КПК України, не доведена.
Вплив на потерпілу або свідків навряд чи видається можливим, адже потерпіла надала показань в суді, свідків очевидців події, зважаючи на наявні матеріали, не виявлено.
Не надані докази того, що обвинувачений має намір переховуватися від суду.
У даному провадженні наразі не доведено, що ОСОБА_7 мав намір переховуватись й від досудового розслідування, немає достовірних фактів перешкоджання ОСОБА_7 кримінальному провадженню на даній стадії провадження, повідомлень про підозру ОСОБА_7 у вчиненні буд-якого іншого злочину - не пред'явлено.
Лише тяжкість можливого покарання не є підставою подальшого продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, за умов відсутності або зменшення інших ризиків.
Враховуються судом й обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Обвинувачений має постійне місце проживання і реєстрації, характеристики особи по місцю проживання та будь-які інші (як позитивні, так і негативні) - відсутні.
Тобто, можливо стверджувати, що ОСОБА_7 в цілому задовільно характеризований.
Тож, колегія суддів вважає, що з метою зменшити вірогідність настання виявленого ризику, задля забезпечення належної поведінки обвинуваченого, дотримання ним процесуальних обов'язків, є нагальною необхідність у застосуванні щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу, проте не найсуворішого у вигляді тримання під вартою, так як не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тож, за встановлених обставин, колегія суддів вважає, що достатнім запобіжним заходом для запобігання виявленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, стане особисте зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, апеляційна скарга адвоката - частковому задоволенню, як і клопотання про обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а апеляційна скарга обвинуваченого - задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 179, 194, 376, 405, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2022 року, якою стосовно ОСОБА_7 у межах кримінального провадження №12021121010002064 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - до 28 квітня 2022 року - скасувати.
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про продовження строку дії стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Обрати стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України: - прибувати до слідчого, а також прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження, за першою їх вимогою, - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи, - не відлучатися із м. Кропивницький без дозволу слідчого, прокурора та суду; - утримуватися від спілкування з усіма іншими учасниками кримінального провадження, за виключенням процесуальної необхідності у справі, і тільки у присутності адвоката, слідчого, прокурора, суду.
ОСОБА_7 роз'яснити, що в разі невиконання покладених на нього процесуальних обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснюється прокурором у кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали Кропивницького апеляційного суду встановити до 28 травня 2022 року включно.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4