233 № 233/434/21
25 січня 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Малінова О.С.,
за участю секретаря Штреккер В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, -
02 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послалася на те, що вона до 31 серпня 2016 року працювала техніком 1 категорії Колійного ремонтно-механічного заводу Дебальцеве державного підприємства «Донецька залізниця». Відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця», про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року по справі №910/5953/17. З лютого 2016 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати. Станом на 31 серпня 2016 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з лютого 2016 року по 31 серпня 2016 року становить 5007,82 грн, що підтверджується Зведеною відомістю на виплату заборгованості по заробітній платі по ДП «Донецька залізниця». Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. Тому, на підставі ст.117 КЗпП України просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 01 вересня 2016 року по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру середньоденного заробітку 171,50 грн.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.23).
Представник відповідача АТ «Українська залізниця» у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, підтримав доводи щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , наведені у заяві про перегляд заочного рішення. У вказаній заяві представник відповідача послався на відсутність доказів несвоєчасної виплати заробітної плати перед позивачкою, а також науково - правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126 - 221102.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з державним підприємством «Донецька залізниця», де працювала з 29.06.1990 року, в останнє на посаді техніка 1 категорії Колійного ремонтно-механічного заводу Дебальцеве.
Згідно Наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 15.04.2016 року №303 Колійний ремонтно-механічний завод Дебальцеве Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничій підрозділ «Дебальцевський колійний ремонтно-механічний завод» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Наказом від 17.07.2017 року №7712/ДН-ОС ОСОБА_1 звільнена у зв'язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки з відповідними записами (а.с.10-14).
На підтвердження наявності заборгованості нарахованої, але не сплаченої заробітної плати за період з період з лютого 2016 року по 31 серпня 2016 року у розмірі 5007,82 грн. позивачкою надано копію Зведеної відомості на виплату заборгованості по Державному підприємству «Донецька залізниця» за період з 01.02.2016 по 30.06.2016 року №723/3 від 13.04.2020 року, виданої виробничім підрозділом «Дебальцевський колійний ремонтно-механічний завод» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.19).
Також позивачкою доведений розмір середньомісячної заробітної плати яка, відповідно до довідки, станом на 31.08.2016 року складає 4484,73 грн. (а.с.20).
Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період.
Кількість робочих днів у липні - серпні 2016 року становила 43 робочих дні.
Таким чином, середньоденний заробіток позивачки становить: 4484,73 : 43 = 104,30 грн.
Кількість робочих днів затримки розрахунку з 01 вересня 2016 року по 25 січня 2022 року становить 1352 робочих дні при п'ятиденному робочому тижні.
Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Станом на час звільнення позивача ДП «Донецька залізниця» перебуває у стані припинення.
У постанові від 16 червня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/5953/17, вирішила виключну правову проблему щодо питання правонаступництва АТ «Укрзалізниця» за боргами державних підприємств залізничної галузі (зокрема, ДП «Донецька залізниця»), шляхом злиття яких було створене це товариство.
Так, Велика Палата ВС зазначила, що при реорганізації відбувається універсальне правонаступництво, коли все майно, права та обов'язки юридичної особи, яка припиняється, переходять до правонаступників. При злитті є лише один правонаступник, який набуває не окремі, визначені в акті приймання-передачі активи та зобов'язання юридичних осіб, які припиняються, а всю їх сукупність. Тому АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх державних підприємств залізничної галузі (зокрема, ДП «Донецька залізниця»), шляхом злиття яких було створене це товариство.
Велика Палата ВС також визначила, що АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації АТ 21жовтня 2015року.
Тобто заперечення представника відповідача щодо відсутності універсального правонаступництва АТ «Укрзалізниця» спростовуються наведеними висновками Верховного Суду. Суд також зазначає, що зобов'язання перед позивачкою виникли з 31 серпня 2016 року, тобто після настання правонаступництва АТ «Укрзалізниця».
Суд при вирішенні даної справи відповідно до ст.263 ЦПК України враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №910/5953/17, та вважає, що АТ «Укрзалізниця» є належним відповідачем у справі.
Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).
Позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості із виплати заробітної плати у відповідача перед нею у зазначеному розмірі.
Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14.07.2021 року у цивільній справі №233/430/21 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, позовні вимоги задоволені повністю: стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01 лютого 2016 року по 31 серпня 2016 року у сумі 5007 гривень 82 копійки. Рішення суду набуло законної сили 14.08.2021 року. Заяв про перегляд вказаного заочного рішення, або апеляційної скарги від відповідача не надходило.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»: установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Зменшення сум, що стягуються на користь працівника за затримку розрахунку при звільненні ані стаття 117 КЗпП України, ані Постанова Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року, - не передбачають.
Вищенаведений Науково-правовий висновок від 16.01.2018 року №126/2/21-10.2, на який відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень про відсутність вини підприємства, та зазначені у ньому форс-мажорні обставини не є підставами для звільнення підприємства від відповідальності.
Відповідно до ст. 10 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте такий сертифікат відповідачем суду не наданий.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Щодо вказаного Висновку суд вважає, що він має консультативний характер і не є обов'язковим для суду. Крім того, суд не може погодитися з посиланнями експертів на те, що форс-мажорні обставини настали для відповідача з лютого 2017 року, оскільки антитерористична операція триває на території Донецької області з 2014 року. Тим більш, що заробітна плата позивачці не виплачувалась з лютого по серпень 2016 року, тобто до визначеної у Висновку дати. Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності його вини у невиплаті позивачці сум при звільненні.
Таким чином, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Так позивачка просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01 вересня 2016 року по день фактичного розрахунку. У той же час, суд захищає лише порушене право та не може розповсюджувати дію відповідного рішення на майбутнє. Тому стягненню підлягає лише середній заробіток по дату винесення судового рішення. Сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки становить 141013,60 грн. (104,30 грн. х 1352 дні).
У зв'язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір, у зв'язку із частковим задоволенням позову в сумі 1270,37 грн.
Керуючись ст.ст.141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вул. Тверська, буд.5) про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2016 року по 25 січня 2022 року включно у сумі 141013 (сто сорок одну тисячу тринадцять) гривень 60 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 1270 (одна тисяча двісті сімдесят) гривень 37 копійок.
Вступна та резолютивна частина рішення проголошені 25 січня 2022 року, виготовлення повного тексту рішення відкласти на строк не більше 10 днів з дня закінчення розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 04 лютого 2022 року.
Суддя