СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/489/22
ун. № 759/14428/21
30 березня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100080000867 від 17.03.2021 року клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4
30.06.2021 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2021 року за № 12021100080000867 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Ухвалою суду від 31.01.2022 року обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.03.2022 року.
23.03.2022 року прокурор Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , надіслала на електронну пошту суду клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У зв'язку із відсутністю електропостачання в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва 30.03.2022 року о 12:00 годин фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
У зв'язку з введенням на території України воєнного стану та відсутністю технічної можливості дистанційного зв'язку з ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та з захисником ОСОБА_6 не вдалося забезпечити безпосередню участь захисника та обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому засіданні. Крім того, за повідомленням керівництва вказаної установи відсутня можливість доставити обвинуваченого до зали суду через введення на території України воєнного стану.
Вважаю, що клопотання прокурора можливо розглянути без участі сторін, виходячи з такого.
Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
24.02.2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Згідно статті 122 цього закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Враховуючи вищевикладене, положення статті 2 КПК України (згідно якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура), положення ч.3 ст.331 КПК України (щодо обов'язку суду розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, незалежно від наявності клопотань), введений на даний час на території України Указом Президента воєнний стан, суд дійшов до висновку, що відсутність учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 615 КПК України у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважаться продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Дослідивши надані матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити всі обставини, які можуть свідчити на користь збільшення або зменшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд з'ясовує всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, з конфіскацією майна.
Отже, існує достатньо підстав вважати, що обвинувачений опинившись на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Також суд відповідно до вимог ст.178 КПК України приймає до уваги інші дані про особу обвинуваченого, зокрема міцність його соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.
Оцінюючи наявність підстав для тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, враховуючи стадію судового розгляду, суд вважає, що даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
При цьому, суд бере до уваги те, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що існують підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства, суд при постановленні ухвали про застосування або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 197, 331, 369 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 28.05.2022 року включно та утримувати його в ДУ «Київський слідчий ізолятор» МЮ України.
Ухвала суду першої інстанції діє до 28.05.2022 року включно та підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 01.04.2022 року.
Суддя ОСОБА_1