Справа № 465/2561/19 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.
Провадження № 22-ц/811/4340/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:63
28 березня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
з участю: ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2021 року, -
у травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії про зняття з квартирного обліку та поновлення на квартирному обліку.
В обгрунтування позовних вимог, з врахуванням уточнення позовних вимог, покликається на те, що з 01 серпня 1988 року по 18 травня 2011 року проходив військову службу на різних посадах у Збройних Силах України, після чого звільнений в запас за станом здоров'я та виключений зі списків військової частини. З 20 грудня 1992 року безперервно перебував на квартирному обліку, однак рішенням житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30 листопада 2016 року його знято з квартирного обліку у зв'язку з поліпшенням житлових умов, внаслідок чого відпали підстави для надання йому іншого житлового приміщення. Зазначає, що рішення про зняття його з квартирного обліку є незаконним, оскільки він не отримував від Міністерства оборони України жодного житла, крім житлового приміщення у гуртожитку для військовослужбовців. Вважає, що військовослужбовці, звільнені з військової служби в запас мають право залишатися на квартирному обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення, незалежно від підстави звільнення в запас. Зазначає про те, що рішення про зняття його з квартирного обліку прийнято за його відсутності, йому таке не надсилалося, його не повідомляли про день і час проведення засідання житлової комісії та не запрошували для надання пояснень. Житловою омісією не вивчалося питання про наявність чи відсутність у нього житла, що є обов'язковою умовою для прийняття рішення про зняття з квартирної черги. Наголошує, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2010 року за ним визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , однак 1/2 частка житла не виділялася, відтак визнання права власності 1/2 частини квартири без визначення площі не може вважатися поліпшенням житлових умов. В подальшому на підставі договору дарування від 08 жовтня 2015 року він відчужив свою частку в квартирі АДРЕСА_1 , що не може вважатися штучним погіршенням житлових умов. Стверджує, що його вислуга років військової служби становить понад 20 років, а саме 23 роки, і за весь час військової служби він не отримував безоплатного житла, правом на безоплатну його приватизацію не скористався, що виключає можливість його виключення з черги на утримання житла за будь-якою формальною підставою. Зазначає, що рішення відповідача про зняття його з квартирного обліку підлягало затвердженню у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування, чого зроблено не було. З наведених підстав просить визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у вигляді протоколу від 30 листопада 2016 року № 4 про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку; зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в особі її житлової комісії поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку з 20 грудня 1992 року.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яке оформлене протоколом № 4 засідання житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30 листопада 2016 року.
Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з дати перебування на квартирному обліку - 20 грудня 1992 року.
Стягнуто з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 1536.68 грн. судового збору.
Рішення суду оскаржила Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що датою зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік вважається його рапорт про постановку на чергу житловою комісією від 14 лютого 1994 року, відтак висновки суду першої інстанції про перебування його на квартирному обліку, починаючи з 20 грудня 1992 року є помилковими. Зазначає, що на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2010 року позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що приховав від житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, продовжуючи перебувати на квартирному обліку до 30 листопада 2016 року. Вказує, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2010 року встановлено, що квартира АДРЕСА_1 придбана позивачем та його колишньою дружиною від час перебування у шлюбі, що, на думку апелянта, свідчить про поліпшення його житлових умов. Вважає, що позивач був повідомлений про засідання житлової комісії від 30 листопада 2016 року, зокрема, 21 листопада 2016 року та 29 листопада 2016 року по телефону, однак на засідання житлової комісії не з'явився. Наголошує, що п. 2.20 наказу Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що з метою перереєстрації облікових справ військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, повинні щороку з 01 жовтня по 30 грудня надавати до житлових комісій довідки за формами Ф-3, Ф-5, Ф-7, однак жодні документи позивачем житловій комісії умисно не надавалися. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на різних посадах у Збройних Силах України з 01.08.1988 року до 18.05.2011 року, що підтверджується витягом з послужного списку про проходження військової служби, звільнений з військової служби у запас за п. б ч.б (за станом здоров'я), та виключений із списків частини 18 травня 2011 року із вислугою років, трудовий стаж становить 22 роки 8 місяців.
Рішенням житлово-побутової комісії військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік, що підтверджується протоколом № 12 від 20.12.1992 р.
Факт безперервного перебування позивача на квартирному обліку з 20.12.1992 р. також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом від 20.12.1992 р.; витягом з протоколу засідання житлової комісії в/ч 42190 № 12 від 20.12.1992 р.; випискою з протоколу № 12 г/д 20.12.1992 р.; витягом з протоколу 2 від 14.02.1994 р.; списком військовослужбовців ВВП ДУ Львівська Політехніка , які прийняті на квартирний облік станом на 01.06.1997 р.; витягом з протоколу №17 від 25.01.2001; витягом з протоколу №8 від 15.03.2011 р.; витягом з протоколу №3 від 28.01.2015 р.; витягом з протоколу №20 від 28.04.2016 р.; витягом з протоколу №21 від 26 травня 2016 року; витягом з протоколу № 22 від 04.07.2016 р.
За наведеного, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з 20.12.1992 р., що безспірно підтверджується, в тому числі, і витягом з протоколу засідання житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 04 липня 2016 року, на засіданні якої розглядалася заява майора запасу ОСОБА_1 про перенесення дати зарахування на квартирний облік з 14.02.1994 року на 20.12.1992 року, і за результатами розгляду ухвалено задовольнити заяву ОСОБА_1 в перенесенні дати зарахування на квартирний облік у відповідності до п.2.10 наказу МО України від 30.11.2011 року №737 (зі змінами).
Наведене спростовує доводи апелянта про те, що датою зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік є 14.02.1994 рік.
А відтак, суд першої інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з дати перебування на квартирному обліку - 20 грудня 1992 року.
З матеріалів справи вбачається, що 30 листопада 2016 року житловою комісією Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного прийнято рішення про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку на підставі п. 1 ст. 40 Житлового кодексу України, тобто, внаслідок поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Приймаючи таке рішення житлова комісія виходила з того, що відповідно до рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05.10.2010 року ОСОБА_1 поліпшив житлові умови та згідно договору дарування від 08.10.2015 року здійснив штучне погіршення житлових умов відповідно до ст. 35 ЖК України, тому протягом п'яти років не підлягає взяттю на квартирний облік.
Тобто, підставами для зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в оскаржуваному позивачем рішенні житлової комісії зазначено поліпшення ОСОБА_1 житлових умов, що є підставою для зняття з квартирного обліку та штучне погіршення житлових умов внаслідок укладення ним договору дарування, наслідком чого є те, що протягом п'яти років він не може бути зарахований на квартирний облік.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 40 ЖК України, громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення. (п.1 ч.2 ст. 40 ЖК України).
Пункт 26 Правил обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР передбачає, що громадяни перебувають на квартирному обліку до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у даному пункті. Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадку поліпшення житлових умов, в результаті чого відпали підстави для надання іншого житлового приміщення. (п.п. 1 ч.2 п.26 Правил…).
Пункт 2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оброни України 30.11.2011 року №737, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення.
Тобто, підставою для зняття з квартирного обліку є поліпшення житлових умов, в результаті чого відпали підстави для надання іншого житлового приміщення.
Слід зазначити, що передбачені законом підстави для зняття з квартирного обліку мають бути наявними на момент розгляду компетентним органом питання про зняття з квартирного обліку.
Наявність передбачених законом підстав для зняття з квартирного обліку у минулому не може бути підставою для зняття з квартирного обліку.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05.10.2010 року визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частці у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 , тобто, за ОСОБА_1 визнано право на 1/2 частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , залишено в користуванні ОСОБА_1 кімнату площею 14.9 кв.м, і в користуванні ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_4 кімнату площею 14.9 кв.м, кухня площею 12.4 кв.м, коридор площею 14.1 кв.м, ванна кімната площею 3.4 кв.м, вбиральня площею 1.6 кв.м, комірки площею 1 кв.м та 2.9 кв.м, балкон та лоджія площею 1 кв.м залишено у спільному користуванні.
Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.08.2005 року, який розірвано рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30.09.2009 року.
А відтак, у квартирі фактично після розірвання шлюбу залишились проживати дві окремі сім'ї, між якими було визначено порядок користування квартирою, житловими кімнатами, кухня та інші приміщення залишились у їх спільному користуванні.
Встановлено, що 08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 відчужив належну йому Ѕ частку у квартирі АДРЕСА_1 , уклавши з ОСОБА_5 договір дарування Ѕ частки квартири.
Тобто, на момент розгляду 30.11.2016 року житловою комісією Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного питання про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку ОСОБА_1 вже не був власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , така ним вже була відчужена, фактично він є наймачем квартири, а не співвласником, що свідчить про безпідставність тверджень апелянта про поліпшення житлових умов ОСОБА_1 саме на момент прийняття житловою комісією рішення про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку та наявність підстав для зняття його з квартирного обліку.
Колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 підлягав зняттю з квартирного обліку з тих підстав, що штучно погіршив свої житлові умови, відчуживши належну йому 1/2 частку своїй матері, ОСОБА_5 , оскільки вищезгадані нормативні акти не передбачають такої підстави для зняття з квартирного обліку, як штучне погіршення житлових умов, а зазначена обставина може бути підставою для відмови у зарахуванні на квартирний облік.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного- залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2021 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 31.03.2022 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк