Справа № 461/3653/21 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/811/3432/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:39
28 березня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 липня 2021 року, -
у травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 1823 віл 20 січня 2021 року про стягнення з неї на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № R01.00509.005544017 від 31 липня 2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк», в розмірі 129 164.77 грн. Стверджує, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. від 05 березня 2021 року відкрито виконавче провадження № 64750441 з виконання вищезазначеного виконавчого напису приватного нотаріуса. Зазначає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, приватний нотаріус не переконався в наявності обгрунтованого розрахунку заборгованості та безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, чим не виконав вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Вказує, що її не повідомлено про наявність заборгованості та необхідність її погашення, як самим кредитором, так і приватним нотаріусом, чим, на її думку, позбавлено можливості вирішити спір в досудовому порядку. Вважає, що нотаріуси не мають права на вчинення виконавчих написів щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржником допущено прострочення платежів та іпотечними договорами. З наведених підстав просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 20 січня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1823, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № R01.00509.005544017 від 31 липня 2019 року,укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк»,в розмірі 129 164.77 грн.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 липня 2021 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що не визнає наявність у неї заборгованості за кредитним договором № R01.00509.005544017 від 31 липня 2019 року. Зазначає, що нотаріуси не мають права вчиняти виконавчі написи щодо кредитних та іпотечних договорів, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного суду, викладеними в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14, провадження № 11-174ас18, які є обов'язковими не тільки для сторін спору, але й для всіх суб'єктів правозастосування. Вказує, що на день вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем виконавчого напису від 20 січня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1823, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № R01.00509.005544017 від 31 липня 2019 року,укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк»,в розмірі 129 164.77 грн. існувала можливість стягнення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса лише за нотаріально посвідченими договорами. Вважає, що безумовним фактом, який свідчить про наявність заборгованості за кредитним договором, є та обставина, що розмір заборгованості був визначений відповідачем самостійно і міститься тільки у документах, що складені відповідачем, однак не узгоджений з нею, відтак нею не визнається. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачу надіслано вимогу банку про усунення порушень кредитних зобов'язань, відтак ОСОБА_1 була повідомлена про розмір наявної у неї заборгованості та попереджена про можливість стягнення боргу шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса у випадку її непогашення в тридцятиденний строк з дня направлення вимоги банку, що спростовує доводи позивача про ненадання нотаріусу доказів направлення божнику вимоги про усунення порушень кредитних зобов'язань.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір R01.00509.005544017 від 31 липня 2019 року, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 102 522.21 грн. строком на 96 місяців, а позичальник зобов'язується повернути його зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 35% річних від залишкової суми кредиту.
Довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором R01.00509.005544017 від 31 липня 2019 року підтверджується, що станом на 07 грудня 2020 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 127 264.77 грн., що складається із: заборгованості за строковим основним боргом в розмірі 98 750.13 грн., заборгованості за простроченим основним боргом в розмірі 2399.29 грн., заборгованості за простроченими процентами в розмірі 25 558.11 грн., заборгованості за строковими процентами в розмірі 483.31 грн. та заборгованості за пенею в розмірі 73.93. грн. (а.с. 53).
Відповідно до п.п. 1 п. 4.2.3 кредитного договору R01.00509.005544017 від 31 липня 2019 року банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості, відшкодування збитків, а позичальник зобов'язаний на вимогу банку достроково виконати вказані грошові зобов'язання у випадку, якщо позичальник порушив терміни сплати щомісячних платежів більш ніж на 1 (один) календарний місяць.
Акціонерне товариство «Ідея Банк» надіслало на зазначену в кредитному договорі адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень кредитних зобов'язань від 07 грудня 2020 року № 12.4.2/R01.00509.005544017, у якій вимагало виконати зобов'язання за кредитним договором, а саме, достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нараховану на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором.
18 січня 2021 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 127 264.77 грн. заборгованості за кредитним договором та витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису нотаріуса.
20 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1823, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за невиплаченими в строк грошовими коштами на підставі кредитного договору № R01.00509.005544017 від 31 липня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк», за період з 02 червня 2020 року по 07 грудня 2020 року в розмірі 129 164.77 грн., що включає плату за вчинення виконавчого напису.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенком Д.А. відкрито виконавче провадження № 64750441 з виконання виконавчого напису № 1823, вчиненого 20 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України)
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).
У частині першій статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (в редакції діючій на час вчинення оспорюваного виконавчого напису).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Вчиняючи виконавчий напис від 20 січня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 129 164.77 грн., що включає плату за вчинення виконавчого напису, приватний нотаріус керувався, в тому числі, і пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, у разі стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, а саме, в тому числі, п. 2. Змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Отже, оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом 20 січня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі і пункт 2 Переліку, яким керувався приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису.
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відсутність оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічні висновки викладено також в постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19).
На підтвердження безспірності заборгованості позивача АТ «Ідея Банк» подало приватному нотаріусу копію кредитного договору № R01.00509.005544017 від 31 липня 2019 року та виписку з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором № R01.00509.005544017 від 31 липня 2019 року.
Однак, оскільки у судовому порядку постанову Кабінету Міністрів України №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.
Враховуючи те, що кредитний договір № R01.00509.005544017 від 31 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», який наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, що свідчить про недотримання умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України з Акціонерного товариства «Ідея Банк»на користь ОСОБА_1 слід стягнути 908 грн. судового збору за подання позову та 1362 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 липня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1823 від 20 січня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № R01.00509.005544017 від 31 грудня 2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк», в розмірі 129 164.77 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк»на користь ОСОБА_1 908 грн. судового збору за подання позову та 1362 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 28.03.2022 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк