Єдиний унікальний номер: 448/1188/20
Провадження № 1-кп/448/34/22
про застосування запобіжного заходу
(повний текст)
28.03.2022 року м.Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу - тримання під вартою у об'єднаному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 та ч.2 ст.263-1 КК України,
учасники справи:
прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_6 , його захисник-адвокат Богдан МОСКАЛИК,
В провадженні суду перебуває вищевказане об'єднане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 , заявила клопотання про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу - тримання під вартою, котре було підтримано прокурором ОСОБА_8 . Клопотання обґрунтоване тим, що у ході досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_3 , по кримінальних провадження (№12020140000000415 від 22.05.2020 року; №12020140000000775 від 28.09.2020 року; №12021030000000119 від 07.04.2021 року), котрі надалі були об'єднанні в одне кримінальне провадження застосовано запобіжні заходи - тримання під вартою із правом внесення застави. У випадку внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_3 , були покладені обов'язки, передбачені КПК України.
Вказують, що у зв'язку із внесення застав, обвинуваченого ОСОБА_3 14.07.2020 року було звільнено з-під варти із ДУ «Львівська установа виконання покарань №19», та 01.07.2021 року звільнено з-під варти із ДУ «Луцький слідчий ізолятор», відповідно.
Стверджують, що під судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово допустив порушення обов'язку, - «прибути за викликом до суду, що в подальшому призвело до того, що внесені за нього (обвинуваченого) застави на суму 90 800 грн. і суму 105 100 грн. були звернуті судом в дохід Держави.
Зазначають, що обвинувачений ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 та ч.2 ст.263-1 КК України. Зважаючи на ризики, передбачені ст.177 КПК України, встановлені у даному кримінальному провадженні, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тощо, все таки вважають за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_3 вищевказаний запобіжний захід строком на 60 днів, однак без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурори ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , просять клопотання задоволити. Крім того, просили суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою, не визначати розмір застави, оскільки до обвинуваченого ОСОБА_3 , вже було застосовано запобіжні заходи - заставу.
Сторона захисту в особі обвинуваченого ОСОБА_3 , і його захисника-адвоката ОСОБА_11 просили в задоволенні клопотання прокурорів відмовити, оскільки вважають таке необґрунтованим, та не підтвердженим належними і допустимими доказами. Зазначив захисник ОСОБА_11 , що його підзахисний має постійне місце проживання, проживає із дружиною, яку утримує, не має наміру переховатись від суду, тощо, тому відсутня необхідність щодо обрання запобіжного заходу - тримання під вартою. Просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Потерпілі особи в даному кримінальному провадженні відсутні.
Заслухавши думку прокурорів ОСОБА_12 , і ОСОБА_13 , які просять задовольнити клопотання, думку захисника ОСОБА_14 , обвинуваченого ОСОБА_3 , вивчивши матеріали, якими прокурори обґрунтовують доводи клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення.
До них, згідно з п.9 ч.2 ст.131 КПК України, віднесені запобіжні заходи.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим у статті 177 КПК України ризикам.
Відповідно до статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За змістом частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Тобто, виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Окремо слід зауважити про необхідність ретельного аналізу наявності підстав застосування запобіжного заходу.
Такі підстави мають бути оцінені при розгляді відповідного клопотання для забезпечення можливості встановлення достатнього ступеня суворості запобіжного заходу до підозрюваного за правилами статті 194 КПК України.
Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення частини 1 статті 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_3 , існували наступні кримінальні провадження, зокрема:
- кримінальне провадження №12020140000000415 від 22.05.2020 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України;
- кримінальне провадження №12020140000000775 від 28.09.2020 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України;
- кримінальне провадження №12021030000000119 від 07.04.2021 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 та ч.2 ст.263-1 КК України.
Згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 10.07.2020 року (кримінальні провадження за №12020140000000415 від 22.05.2020 року і №12020140000000775 від 28.09.2020 року) до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 105 100 грн., з покладенням обов'язків передбачених КПК України.
Відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.06.2021 року (кримінальне провадження №12021030000000119 від 07.04.2021 року) до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 90 800 грн., з покладенням обов'язків передбачених КПК України.
14.07.2020 року ОСОБА_3 , був звільнений з-під варти із ДУ «Львівської установи виконання покарань №19», у зв'язку із внесенням застав в розмірі 105 100 грн.
01.07.2021 року ОСОБА_3 , був звільнений з-під варти із ДУ «Луцький слідчий ізолятор», у зв'язку із внесенням застав в розмірі 90 800 грн.
Надалі, до суду надійшли на розгляд вищевказані кримінальні провадження щодо ОСОБА_3 , які 21.02.2022 року згідно ухвали Мостиського районного суду Львівської області об'єднано в одне кримінальне провадження та таке іменовано - «кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 та ч.2 ст.263-1 КК України».
Ухвалою суду від 28.03.2022 року застави у розмірі 105 100 гривень за ОСОБА_3 , на підставі ухвали Галицького районного суду м.Львова від 10 липня 2020 року та у розмірі 90 800 гривень, внесену за ОСОБА_3 , на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2021 року, - були звернуті в дохід Держави, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 , неодноразово порушив покладений на нього обов'язок, - «з'являтись до суду за викликом».
Слід зазначити те, що із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 та ч.2 ст.263-1 КК України, оскільки обвинувальні акти, як вище зазначено, скеровані в суд та триває судове провадження по таких.
З урахуванням характеру та обставин даних кримінальних правопорушень та вагомості наявних доказів вчинення таких саме ОСОБА_3 ; беручи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 та ч.2 ст.263-1 КК України; враховуючи суворість покарань, передбачених за вчинення кримінальних правопорушень, що інкриміновані обвинуваченому, а відтак існування вірогідності призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, що відповідно може спонукати його переховуватись від суду; зважаючи на те, що судом ще не допитувались свідки, відтак є достатні підстави вважати, що обвинувачений може незаконно впливати на них шляхом їх переконання чи схиляння до зміни даних ними під час досудового розслідування показань чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який вчинив кримінальні правопорушення в період іспитового строку, неодноразово не прибував до суду за викликом, приводи щодо такого виконані не були, у зв'язку з його відсутністю за місцем проживання, ухвалою суду щодо нього (обвинуваченого) оголошувався розшук, відсутність на утриманні дітей, що свідчить про відсутність у нього соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що він не вчинить інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про доведення прокурорами ОСОБА_15 , і ОСОБА_16 , обставин, які свідчать про існування і надалі ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема ризиків того, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , суд вважає, що тримання під вартою є виправданим за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Відповідно, суд вважає, що в даному випадку застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні стороною обвинувачення у відношенні до обвинуваченого ОСОБА_3 не буде обґрунтовано з точки зору Закону, зокрема КПК України.
На думку суду, залишення до обвинуваченого ОСОБА_3 , чинного запобіжного заходу - застав, не зможе запобігти встановленим в ході розгляду клопотання ризикам та не сприятиме на даному етапі судового розгляду кримінального провадження.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_3 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст.177 КПК України.
При обранні запобіжного заходу - тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 було також враховано норми Основного закону, - Конституції України.
Згідно ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою, інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Як вбачається з обставин, вищевказаних судом, суд визнає, що існують підстави для обрання такого найтяжчого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, - у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 .
Відтак, суд приходить до переконання, що саме такий запобіжний захід як тримання під вартою на даний час є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_3 та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 , своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження і суспільному інтересу.
Як відомо із змісту п.3 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченими статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , в рамках даного об'єднаного кримінальному провадження діяв запобіжний захід у вигляді застав, проте такий був порушений обвинуваченим, суд не вважає за доцільне вкотре визначати розмір застави з огляду на вище наведені норми КПК України.
Відповідно до частини 1 статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
З огляду на викладене, клопотання прокурорів про обрання запобіжного заходу - тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , підлягає задоволенню, з наведених вище мотивів та підстав.
Керуючись статтями 176-178, 183, 194, 197, 205, 331, 395 КПК України, суд -
Клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , - задовольнити.
Обрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю та зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід - тримання під вартою, в умовах Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави не визначати.
Строк дії ухвали суду щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали, - з 28 березня 2022 року і до 26 травня 2022 року включно.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 27 травня 2022 року.
Ухвала суду щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_7 .
Копію ухвали направити для виконання співробітникам Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Повний текст ухвали складений 31 березня 2022 року.
Суддя ОСОБА_1