СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/39/22
ун. № 752/21531/21
15 лютого 2022 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Войтенко Ю.В.
секретаря Проневич В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Проц Віктора Степановича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та земельної ділянки,
У вересні 2021 до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Проц Віктора Степановича, подану в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та земельної ділянки. Скарга обґрунтована тим, що під час здійснення виконавчих дій в межах виконавчих проваджень №62624609, 62624779, 62624976, 62625330, відкритих на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та земельної ділянки, було заблоковано банківську картку ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк», на яку нараховувались соціальні виплати. З огляду на викладене, скаржник просить визнати дії державного виконавця ВДС у Голосіївському районі м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Проц Віктора Степановича незаконними та знати арешт по блокуванні банківської картки соціальних виплат, здійснювати відрахування боргу в розмірі 20% щомісячних пенсійних виплат та встановити порядок виконання виконавчих проваджень.
Згідно з ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.09.2021 скаргу було перенаправлено за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.
Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 22.10.2021 скаргу було прийнято до розгляду.
На підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 22.11.2021 були витребувані матеріали виконавчих проваджень та залучено у якості заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В судове засідання скаржник, її представник не з'явились, просили проводити розгляд скарги за їх відсутності, вимоги скарги просили задовольнити.
Державний виконавець та заінтересовані особи до суду не з'явились, про розгляд скарги повідомлялись належним чином. Заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили проводити розгляд скарги за їх відсутності, не заперечували проти вимог скарги.
З огляду на викладене, враховуючи положення ч.2 ст. 450 ЦПК України суд вважав за можливе проводити розгляд скарги за відсутності осіб, які не з'явились.
Згідно з постановою Київського апеляційного суду від 04.09.2019 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.04.2019 було скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у тому числі, з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_2 компенсацію за відступ від ідеальної частки у розмірі 9290,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію за відступ від ідеальної частки у розмірі 9290,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 243,60 грн, витрати, пов'язані із проведенням експертизи у розмірі 4540, 00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 365,40 грн. Стягнуто з з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 243,60 грн, витрати, пов'язані із проведенням експертизи у розмірі 4540, 00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 365,40 грн.
На виконання вказаного рішення, були видані виконавчі листи та відкрито виконавче провадження № 62624779, № 62625330.
В межах виконавчого провадження № 62625330 головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц Віктором Степановичем було винесено постанову про арешт майна боржника від 27.07.2020, згідно з якою було накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.
Окрім того, в межах виконавчого провадження № 62625330 головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц Віктором Степановичем було винесено постанову про арешт коштів боржника від 14.09.2020, згідно з якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в АТ КБ «Приват Банк», АТ «Універсал Банк», АТ «ОЩАДБАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», АТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Києві, АТ «ОТП БАНК», АТ «УКРЕКСІМБАНК», АТ «ПУМБ» АТ «УКРСИББАНК», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після.
Разом з цим, згідно з довідкою АТ КБ «Приват Банк» станом на 13.07.2021 ОСОБА_1 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на яку отримує пенсійні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
Окрім того, представник скаржника стверджував, що скаргу було подано одразу після того, як скаржник дізнався про накладене обтяження, просив поновити строк на подання скарги.
Пунктом 7 частини 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно ч.2,3,4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Дослідивши всі надані до суду доводи заявника, суд приходить до висновку, що дійсно накладенням арешту на рахунок, з якого отримує пенсію ОСОБА_1 поставило її у скрутне матеріальне становище.
При цьому, судом враховано, що арешт накладений державним виконавцем ще на інші рахунки боржника, з яких скаржник не просить скасувати арешти, що не перешкоджає проведенню виконавчих дій та реальному виконанню рішення суду.
Таким чином, оскаржувана постанова в цій частині винесена з порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушує законні права та інтереси скаржника, як сторони виконавчого провадження.
Виходячи з принципу «належного урядування», визначення якого міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини в справі «Москаль проти Польщі», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та «Лелас проти Хорватії», ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а тому оскаржувана постанова державного виконавця в цій частині підлягає скасуванню.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, в старості та в інших випадках, передбачених законом.
В рішенні Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 року зазначено, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 46 та 64 Конституції України.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до ч. 2. ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За таких підстав, можливо зробити висновок про те, що вимоги скарги на дії приватного виконавця в частині накладення арешту на рахунок, з якого отримується пенсія є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині скасування арешту встановленого на рахунок фізичної особи боржника, як такого, що суперечить вимогам: п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Інші вимоги скарги не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню.
Також, суд поновлює строк заявникові на оскарження постанови приватного виконавця від 14.09.2020, оскільки суд вважає, що строки пропуску строку на її оскарження пропущений заявником з поважних причин, будь-які заперечення відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 12, 13, 17, 81, 126,127, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 447 - 453 ЦПК України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови.
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Проц Віктора Степановича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та земельної ділянки - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц Віктора Степановича щодо винесення постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника від 14.09.2020 в частині накладення арешту на банківську картку (рахунок) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приват Банк», одержувач - ОСОБА_1 , рахунок НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .
Скасувати постанову головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц Віктора Степановича про накладення арешту на грошові кошти боржника від 14.09.2020, винесену в рамках виконавчого провадження № 62625330 в частині накладення арешту на банківську картку (рахунок) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приват Банк», одержувач - ОСОБА_1, рахунок НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .
В решті вимог скарги - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складено 15.02.2022.
Суддя Ю.В. Войтенко