справа № 462/695/19
31 березня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
заставодавця: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12018140000000495 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Судова Вишня Мостиського району Львівської області, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, суд
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , маючи умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, добре розуміючи порядок перетину державного кордону України, діючи з корисливих мотивів, вступив в злочинну змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою з метою організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Реалізуючи спільний із невстановленою досудовим розслідуванням особою умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, діючи з корисливих мотивів, 30.08.2018 о 13:29 год. перебуваючи у приміщенні кафе «Львівська мануфактура кави», що за адресою: м. Львів, просп. Свободи, 22 зустрівся із ОСОБА_7 при цьому, ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_7 підшукати осіб, які мають намір незаконно перетнути кордон України, запевняючи при цьому, що у нього наявні люди, які незаконно переправлять нелегальних мігрантів через лінію державного кордону України на територію Республіки Польща, поза офіційними пунктами пропуску. При цьому, ОСОБА_4 діючи з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_7 , що останній за організацію ОСОБА_4 незаконного переправлення осіб через державний кордон України, повинен заплатити йому грошові кошти в сумі 2500,00 доларів США за кожну особу, яку мають нелегально переправити через державний кордон України.
Продовжуючи реалізацію спільного із невстановленою особою умислу, спрямованого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_4 16.10.2018 перебуваючи поблизу залізничного вокзалу ст. Львів, що на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові зустрівся із ОСОБА_7 в ході розмови між ними ОСОБА_4 висловив готовність забезпечити водія та транспортний засіб для доставки осіб до лінії державного кордону України для його подальшого незаконного переміщення поза офіційними пунктами пропуску.
Продовжуючи реалізацію спільного із невстановленими особами умислу, спрямованого на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_4 , 18.10.2018 близько 22.00 год. поблизу залізничного вокзалу ст. Львів, що на пл. Двірцевій, 1 у м Львові зустрівся із ОСОБА_9 та громадянами Республіки Ємен ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , громадянином Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_12 , які мали намір перетнути державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску в напрямку Республіки Польща та підшукав водія ОСОБА_13 , який не був обізнаний про злочинні плани ОСОБА_4 , який мав безпосередньо перевезти вказаних осіб до лінії державного кордону.
Таким чином, 18.10.2018 ОСОБА_4 виконавши всі дії, спрямовані на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України шляхом підшуковування водія, який мав би доставити нелегальних мігрантів в контрольований прикордонний район, особи, яка мала б безпосередньо перевести нелегальних мігрантів через лінію державного кордону України поза офіційними пунктами пропуску, залишився очікувати разом із ОСОБА_7 поблизу залізничного вокзалу ст. Львів, що на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, а громадяни Республіки Ємен ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , громадянин Сирійської Арабської Республіки Ханешян Хажага в автомобілі «ЗАЗ Форза», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_13 вирушили в напрямку державного кордону України, однак 19.10.2018 о 00:20 год. працівниками ОРВ (з м.д.н.п. Мостиська) із працівниками ВІПС «Малнів», на напрямку 530 прикордонного знаку на відстані 400 метрів від лінії державного кордону України вищевказаних громадян Ємену та Сирійської Арабської Республіки при спробі незаконного перетину таких було затримано.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 332 КК України, так як він вчинив організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 332 КК України.
30.03.2022 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Сторони, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують суспільну небезпеку кримінального правопорушення (беззастережне визнання вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні, належна посткримінальна поведінка обвинуваченого, щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, добровільне бажання на звернення внесеної застави в дохід держави для забезпечення потреб Збройних Сил України в умовах воєнного стану), відсутність обставин, які обтяжують покарання, узгодили покарання із застосуванням ст. 69, 75 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років із звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків визначених ст. 76 КК України. Крім цього, згідно умов даної угоди обвинуваченому роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди.
Статтею 472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості. Згідно вимог ст. 474 КПК України якщо угоду досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Прокурор у судовому засіданні підтримав укладену із ОСОБА_4 угоду про визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 підтримали угоду, при цьому, обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України та пояснив, що він повністю розуміє свої права надані йому законом, наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також наслідки невиконання даної угоди.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до вимог ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Угода про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України визнає повністю. Обвинувачений розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст. 469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена сторонами, визначена з урахуванням положень ст. 69, 75 КК України. Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, яке є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню ним нових злочинів, що відповідає особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст. 50 КК України цілей покарання.
Витрати на залучення експерта відсутні. Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не заподіяна. Цивільний позов не заявлено.
Крім цього, угодою про визнання винуватості сторони погодили стягнення внесеної застави у розмірі 140960,00 гривень, яку сплачено 25.10.2018 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дохід держави, про що заставодавець ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4 подали відповідні заяви, долучені до матеріалів кримінального провадження.
Згідно ст. 176 КПК України застава є запобіжним заходом.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року на території України запроваджено воєнний стан на 30 діб.
Указом Президента України № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану на 30 діб.
Згідно ч. 5 ст. 616 КПК України за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого слідчий суддя, суд має право ухвалити рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу (в повному обсязі чи частково), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.
Згідно з ч. 4 ст. 202 КПК України ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Із огляду на наведене, запобіжний захід у вигляді застави відносно ОСОБА_4 слід змінити на особисте зобов'язання з покладенням на обвинуваченого обов'язок не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду та повідомляти суд чи прокурора про зміну свого місця проживання.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишити до вступу вироку в законну силу, після припинення дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого, тобто після вступу вироку в законну силу, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання скасувати.
Натомість, внесену на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області заставу у розмірі 140960,00 гривень передати у повному обсязі для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.
На підставі ч.9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Як вбачається із ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_15 від 19.10.2018 у кримінальному провадженню №12018140000000495 було вжито заходи забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів. Однак, такий вид заходу кримінального провадження як арешт на речовий доказ слід скасувати, оскільки розгляд провадження завершено і вказані речові докази підлягають поверненню законному володільцю майна - обвинуваченому у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 100, 174, 331, 368-371, 373-376, 472, 474, 475, 616 КПК України, суд
затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12018140000000495 укладену 30 березня 2022 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України та призначити йому покарання із врахуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 /п'ять/ років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 /один/ рік.
Зобов'язати ОСОБА_4 відповідно до п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання протягом іспитового строку.
Запобіжний захід, у відповідності до положень ст. 616 КПК України, у вигляді застави відносно ОСОБА_4 змінити на особисте зобов'язання з покладенням на обвинуваченого обов'язок не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду та повідомляти суд чи прокурора про зміну свого місця проживання.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишити до вступу вироку в законну силу, після припинення дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого, тобто після вступу вироку в законну силу, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання скасувати.
Внесену 25.10.2018 року на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області заставодавцем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , заставу у розмірі 140960,00 гривень передати у повному обсязі для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.
Речові докази: мобільний телефон марки «Айфон» із встановленою сім-карткою оператора «Київстар» номер НОМЕР_3 та грошові кошти в сумі 536,00 гривень - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 , як власнику, при цьому скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19.10.2018 (справа №461/7948/18, провадження 1-кс/461/9118/18),які передані на зберігання старшого слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_16 .
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Суддя: ОСОБА_1