Справа №443/1907/21
Провадження №2-а/443/4/22
іменем України
01 квітня 2022 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Павліва А.І.,
секретар судового засідання Стасів С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора В.1 Р.1 Б.4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Прокоповича Андрія Михайловича, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Стислий виклад позиції сторін.
ОСОБА_1 (позивач) подав до суду позов до інспектора В.1 Р.1 Б.4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Прокоповича Андрія Михайловича, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (відповідачі), у якому просить скасувати постанову від 17.11.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №122159 та стягнути з капрала поліції ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 030 грн і витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 2 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликався на те, що 27.11.2021 на його адресу надійшла оскаржувана постанова. У постанові відсутні належні та допустимі докази, а також посилання на сайт, де з ними можна ознайомитись, як і відсутність на постанові відривної квитанції із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, що підтверджують наявність складу адміністративного правопоступку в діях ОСОБА_1 . Водій автомобіля висаджував пасажира на вул. І.Франка в м. Львів, а по вул. Зеленій рух не здійснював. Для того, щоб не створювати небезпеки для інших транспортних засобів та безпечної висадки пасажира, пересік смугу руху громадського транспорту тільки з цією метою. Знаків заборони здійснювати такий маневр в місці зупинки транспортного засобу немає. Суб'єкт владних повноважень в одній постанові зазначив декілька складів адміністративного поступку, та декілька їх видів, що суперечить ч.1 ст.36 КУпАП. Одним з видів адміністративного правопроступку на думку працівника поліції було: не пред'явлення водієм прав водія та технічного паспорту. Однак капрал поліції в невідомий спосіб отримав доступ до його персональних даних, оскільки він не давав дозволу працівнику поліції для обробки таких персональних даних, про що зазначив у поясненні на бланку, що був наданий йому працівником поліції, але вказаний доказ інспектором до справи не долучався. Інспектор з доказами його не ознайомив, а повідомив, що йому досить і того, що він написав у постанові. Додаткові пояснення він не долучив. При розгляді справи інспектор відхилив його клопотання щодо надання належних документів на прилад, що здійснював зйомку. Разом з тим капрал поліції відмовився перед розглядом справи надати «Службове посвідчення» у відповідності до п.3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», інспектор не ознайомив його зі змістом статей 33, 268, 284 КУпАП, чим порушив норми ч.1 ст.57 Конституції України. Суб'єкт владних повноважень при виконанні службових обов'язків відмовився надати йому правову допомогу, передбачену все тим же законом прямої дії ч. 1 ст.59 Конституції України. Крім цього, у справі про одне адміністративне правопорушення виноситься одна постанова про адміністративне правопорушення, а у постанові серія БАА № 122159 складеною відносно ОСОБА_1 , вказано декілька різних видів адміністративного правопроступку. Поліцейський виписав постанову , але не розглянув справу по суті, що є протизаконним. Розглядатися справа про порушення ПДР мала тільки в будівлі відповідного управління патрульної поліції по вул.Перфецького, 19 в м. Львів.
Представником відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції подано відзив на позовну заяву (а.с.27-32), в обґрунтування якого покликаючись на те, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого статтею 126 КУпАП. Згідно з пунктом 2 Розділу III Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Щодо твердження позивача про ймовірні, на його думку, процедурні порушення, то навіть при наявності такого порушення, воно не повинно сприйматись як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративні правопорушення рішення. Натомість, вчинені суб'єктом владних повноважень процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права і чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки. Інші зазначені позивачем в позовній заяві обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Аргументи позивача, зазначені у позовній заяві, за своєю суттю спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності та не спростовують його вини. Долучені відеоматеріали в повній мірі відповідають вимогам ч. 1 ст. 72 КАС України, у зв'язку з чим є належними доказами. Тому відсутні підстави вважати наведені вище докази неналежними. Щодо розрахунку судових витрат на правову (професійну правничу) допомогу, звертають увагу на те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, а отже повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами. Справа виходячи з ухвали суду про відкриття провадження віднесена до категорії справ незначної складності. Вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу явно завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг. Просить відмовити повністю у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю такого та у задоволенні вимоги щодо стягнення судових витрат у частині стягнення суми на надання правничої допомоги позивачу.
У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, покликаючись на викладені у ньому обставини, суду зазначив, що рух по вулиці Зеленій у м. Львів він не здійснював і з відео цього не вбачається. Після його зупинки працівник поліції належним чином не представився і не надав йому службове посвідчення. Його особу було встановлено за їхньою базою. Також йому не було надано поліцейськими правової допомоги. Досліджене у судовому засіданні відео мітить обставини, які мали місце, однак частина його знята поліцейським на мобільний телефон, відтак є недопустимим доказом.
Відповідач поліцейський Прокопович А.М. та представник відповідача ГУ НП у Львівській області у судове засідання повторно не з'явилися, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про розгляд справи за їх відсутності не подали.
Представник відповідача УПП у Львівській області ДПП у судове засідання не з'явилася, однак у поданому до суду відзиві просить справу розглядати за її відсутності.
Заяви, клопотання, подані учасниками справи.
Позивачем подано заяву про не заперечення щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою відповідачів (а.с.19), заяву про надання процесуального документу та можливості ознайомитися з матеріалами справи (а.с.48-50).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 03.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.11-12).
Ухвалою судового засідання від 24.12.2021 залучено до участі у справі Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції як третього відповідача (а.с.20-21).
Протокольною ухвалою від 11.01.2022 витребувано у відповідача УПП у Львівській області ДПП докази (а.с.38-39, 51).
Судом оприлюднено на веб-порталі Судової влади України повідомлення про дату, час та місце судового розгляду адміністративної справи №443/1907/21 (а.с.16, 26, 44).
Ухвалою судового засідання від 01.04.2022 постановлено проводити розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с.66).
Суд, заслухавши аргументи позивача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов не підлягає до задоволення повністю виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №122159 від 17.11.2021, ОСОБА_1 17.11.2021 о 08 год 57 хв в м. Львів, вул.Зелена, керуючи транспортним засобом «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив рух по смузі, призначеній для руху, позначеною МТ: позначені д.з. 5.8 та не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП, у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 680,00 грн (а.с.7).
Безпосередньо досліджені судом відео на носії інформації (компакт-диску) дозволяє чітко встановити обставини справи, дії, поведінку та зміст розмови осіб ( ОСОБА_1 та патрульних поліцейських) на місці зупинки транспортного засобу (а.с.34).
Згідно з листом УПП у Львівській області ДПП від 02.02.2022, відеозапис події, яка мала місце 17.11.2021 з встановленого у службовому автомобілі відео реєстратора відсутній згідно з пунктом з розділу VІІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 (а.с.58).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв'язку з незгодою позивача з рішенням суб'єкта владних повноважень щодо порушення позивачем Правил дорожнього руху та накладення, у зв'язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII) та Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Так, частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів частини 3 статті 122 КУпАП, адміністративним правопорушенням є порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів.
Згідно з положеннями частини 1 статті 126 КУпАП, адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб.
Нормою частини 1 статті 276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За змістом частини 3 статті 18 Закону № 580-VIII, звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону № 3353-XII).
Згідно з вимогами пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9. ПДР).
Згідно з приписами пункту 1.10. ПДР, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Відповідно до пункту 2.1. ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4. ПДР, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1. ПДР України.
За змістом пункту 17.1. ПДР, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Інформаційно-вказівний знак 5.8. означає «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів». Дорога, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом та велосипедистів.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно з положеннями частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормою частини 2 статті 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Згідно з вимогами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень частини 1 статті 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Крім цього, суд враховує роз'яснення, викладені у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з якими зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що уповноваженою посадовою особою (патрульним поліцейським) 17.11.2021 ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №122159 від 17.11.2021 стосовно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 680,00 грн.
Перш ніж перейти до оцінки аргументів сторін, суд вважає за необхідне надати оцінку належності та допустимості наявних в матеріалах справи доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні.
Так, надана позивачем копія постанови серії БАА №122159 від 17.11.2021 відповідає критеріям належності та допустимості, передбаченими статтями 73, 74 КАС України.
Водночас, надані позивачем фотографії, на переконання суду, не відповідають критеріям належності у розумінні статті 73 КАС України, оскільки не дозволяють встановити точний час та місце їх здійснення, а відтак не містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження правомірності складеної постанови серії БАА №122159 від 17.11.2021, яка оскаржується позивачем, представником відповідача надано суду носій інформації (DVD-диск), на якому знаходяться дев'ять відеофайлів. Позивачем визнається достовірність обставин, які містяться в частині цих відеофайлів і які зроблені нагрудною камерою патрульного поліцейського ОСОБА_2 . Але іншу частину відеофайлів він вважає такою, що не може братися судом до уваги, оскільки така знята, на його переконання, іншим патрульним поліцейським за допомогою мобільного телефону.
Проаналізувавши носій інформації (DVD-диск) та записані на ньому відеофайли, суд зауважує, що всі відеофайли мають однакове розширення - «mp4», за своїм об'ємом близькі один до одного, а їх назви мають одинакову структуру побудови.
Крім цього, аналізуючи відео з нагрудної камери патрульного поліцейського Прокоповича А.М. можна достовірно переконатися у тому, що у іншого патрульного поліцейського, присутнього на місці зупинки транспортного засобу позивача, також наявна нагрудна камера і видно, як він лише інколи тримає в руках мобільний телефон. При цьому з його дій не вбачається, що за допомогою цього мобільного телефону він здійснює відеозапис події. Також, з аналізу відео, зробленого іншим патрульним поліцейським, можна дійти висновку, що воно повністю відповідає тим обставинам, які зафіксовані нагрудною камерою патрульного поліцейського Прокоповича А.М.
Таким чином, беручи до уваги наведене, а також визнання позивачем викладених у відео з нагрудної камери ОСОБА_2 обставини та відсутність інших аргументів позивача щодо допустимості як доказу зазначеного носія інформації (DVD-диска) з відеофайлами, суд вважає такий належним та допустимим доказом.
Надаючи оцінку аргументам сторін суд зазначає таке.
Вжитий у процесуальній нормі частини 1 статті 2 КАС України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Приписами статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються органами Національної поліції (зокрема справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП та частиною 1 статті 126 КУпАП).
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП та частиною 1 статті 126 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
З огляду на приписи статей 2, 4 КАС України та статті 222 КУпАП, а також враховуючи правовий висновок Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17, суд доходить переконання, що інспектор В.1 Р.1 Б.4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Прокопович А.М. є неналежним відповідачем у цій справі. Також, зважаючи на те, що патрульний поліцейський Прокопович А.М. є представником Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, яке є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції з самостійними функціями і повноваженнями, та яке не є структурним підрозділом (не входить у структуру) Головного управління Національної поліції у Львівській області, тому останнє також є неналежним відповідачем у цій справі.
Таким чином, суд зазначає, що обставина заявлення позивачем позовних вимог до неналежних відповідачів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову до цих відповідачів.
Суд зауважує, що в силу приписів статті 222 КУпАП відповідним органом Національної поліції, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною 3 статті 122 КУпАП та частиною 1 статті 126 КУпАП, з огляду на обставини справи, є Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, оскільки оскаржувану постанову складено патрульним поліцейським саме цього Управління.
Суд повністю не погоджується з аргументами позивача, вважає такі помилковими та необґрунтованими виходячи з такого.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач визнав факт пересікання ним смуги руху громадського транспорту та здійснення зупинки на цій смузі з метою не створення небезпеки для інших транспортних засобів та безпечної висадки пасажира.
Водночас, позивач заперечуючи рух по смузі руху громадського транспорту, по суті, суперечить сам собі, оскільки щоб здійснити зупинку на смузі руху громадського транспорту він повинен був на неї виїхати.
Аргументи позивача про відсутність будь-яких знаків, які б перешкоджали здійснити такий рух і маневр, не заслуговують на увагу, оскільки позивач усвідомлював, що маневр зупинки буде здійснено ним шляхом заїзду та руху по смузі руху громадського транспорту, відтак зобов'язаний був взяти до уваги вимоги пункту 17.1. ПДР, який дозволяє такий рух і зупинку тільки таксі та велосипедистам. Більше того, матеріали справи не містять фактичних даних, які б давали підстави вважати, що такий рух і зупинка транспортного засобу були вимушені (пов'язані з об'єктивними причинами, які не залежали від волі позивача).
З дослідженого судом відео беззаперечно встановлено, що на прохання позивача працівником поліції було надано йому доказ вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, а саме: надано можливість переглянути запис наявного у службовій машині патрульних поліцейських відеореєстратора, яким зафіксовано допущення порушення позивачем ПДР. Відсутність цього відео в матеріалах справи (не надання представником відповідача) не спростовує вину позивача у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, оскільки, як зазначалося судом вище, позивач у позовній заяві визнав факт пересікання ним смуги руху громадського транспорту та здійснення зупинки на цій смузі, що є адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною 3 статті 122 КУпАП.
Покликання позивача на зазначення у постанові декількох складів адміністративних правопорушень, що, на його думку, суперечить вимогам частини 1 статті 36 КУпАП, суд вважає безпідставними, оскільки на переконання уповноваженої посадової особи (патрульного поліцейського) позивач вчинив кілька адміністративних правопорушень і розгляд справи про ці правопорушення одночасно здійснювався цим же патрульним поліцейським. Стягнення накладено в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, відтак дії патрульного поліцейського повністю відповідають вимогам частини 2 статті 36 КУпАП.
Зважаючи на те, що позивач на вимогу працівника поліції відмовився пред'явити посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб у спосіб, який давав би можливість поліцейському прочитати та зафіксувати зазначені у цих документах дані, тому працівником поліції були вжиті заходи щодо самостійного з'ясування особи водія через доступні йому бази даних і для цього йому не потрібний був дозвіл самого водія. Такі дії поліцейського, з огляду на обставини справи, були вимушеними та не суперечили вимогам законодавства.
Системний аналіз норм статті 23 Закону № 580-VIII, статей 14, 16 Закону № 3353-XII, статей 222, 258, 283 КУпАП, пунктів 1.3., 1.9., 2.1., 2.4. ПДР дає підстави дійти висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1. ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Таким чином, зважаючи на викладене, а також беручи до уваги положення диспозиції частини 1 статті 126 КУпАП, суд зазначає, що на вимогу патрульного поліцейського позивач, будучи водієм транспортного засобу, зобов'язаний був пред'являти для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, однак цього не зробив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частини 1 статті 126 КУпАП.
Покликання позивача на порушення патрульним поліцейським вимог частини 3 статті 18 Закону №580-VIII, не надання йому патрульним поліцейським правової допомоги та не роз'яснення його прав, повністю спростовується наявним у справі і дослідженим судом відео з місця події, з якого вбачається належне виконання поліцейським вимог частини 3 статті 18 Закону №580-VIII, роз'яснення патрульним поліцейським прав позивачу та повне сприяння позивачу з боку поліцейських у отриманні ним правової допомоги.
Аргументи позивача щодо не проведення розгляду справи по суті та необхідність розгляду такої тільки у будівлі відповідного Управління патрульної поліції по вул.Перфецького,19 у м. Львові суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки згідно з приписами пункту 2.4. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 вбачається, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Проте, Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до статті 258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.
Таким чином, з огляду на викладені обставини, суд доходить переконання, що належним місцем розгляду справи про адміністративні правопорушення у цій ситуації є саме місце вчинення позивачем вказаних адміністративних правопорушень.
Досліджене судом відео дозволяє дійти висновку, що уповноваженою посадовою особою (патрульним поліцейським) належно проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення по суті, взято до уваги наявні у нього докази, а також правомірно не взято до уваги письмові пояснення позивача, які ним були написані ще до початку розгляду справи по суті, а інших пояснень, з огляду на поведінку позивача, останній надавати не бажав.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Беручи до уваги вимоги частини 1 статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі статті 19 Конституції України, статей 2, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення та керуючись статтями 6, 9, 19, 77, 78, 90, 139, 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора В.1 Р.1 Б.4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Прокоповича Андрія Михайловича (місце перебування: м. Львів, вул.Перфецького,19), Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3), Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Львів, вул.Перфецького,19) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №122159 від 17.11.2021.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Дата складення повного судового рішення - 01 квітня 2022 року.
Головуючий суддя А.І. Павлів