Справа № 308/3474/22
1-кс/308/1258/22
01 квітня 2022 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 про самовідвід у справі №308/3474/22 за скаргою представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на постанову про закриття кримінального провадження №42019070000000123 від 08.05.2019, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла скарга представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на постанову про закриття кримінального провадження №42019070000000123 від 08.05.2019.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2022, справа №308/3474/22 передана на розгляд судді ОСОБА_3 .
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 від 14.03.2022 постановлено призначити дану скаргу до розгляду.
29.03.2022 суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 у даній справі подано заяву про самовідвід, в якій зазначено, що після ознайомлення з матеріалами скарги до початку судового розгляду, на підставі п.4 ч.1 ст.75 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суддя заявляє собі самовідвід, оскільки він як головуючий суддя розглядає кримінальне провадження №22018070000000004 від 23.01.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.355, ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 355 Кримінального кодексу України. Відтак, з метою уникнення будь-яких сумнівів у його упередженості та об'єктивності при розгляді даної скарги, суддя заявляє собі самовідвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2022, заява про самовідвід судді передана на розгляд судді ОСОБА_1 .
У судове засідання учасники судового провадження не з'явилися, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлялися.
Представник особи, яка подала скаргу ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 подав клопотання про розгляд заяви без участі потерпілої та її представника. Заявив, що заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 потерпіла не підтримує, оскільки підстав, передбачених ст.75 КПК України, немає.
Виходячи з принципу диспозитивності, згідно з яким сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, суд вважає за можливе розглянути питання щодо самовідводу за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалося.
Ознайомившись із змістом заяви про самовідвід та дослідивши матеріали справи №308/3474/22, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.9 Конституції України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ст.129 Конституції України, ч.1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Частиною 1 ст.80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно положень ст.80 КПК України заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Статтями 75, 76 КПК України визначено вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Згідно ст.75 КПК України слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Окрім того, у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою, та не допускається повторна участь судді у кримінальному провадженні (ч. 2 ст.75, ст.76 КПК України).
Так, частиною першою ст.76 КПК України передбачено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Згідно ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частина сьома пункту першого статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
З аналізу вказаних норм права вбачається, що національним законодавством особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Згідно ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Серед таких випадків є, зокрема, те, що у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
З наявних матеріалів вбачається, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_3 перебуває скарга представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на постанову про закриття кримінального провадження №42019070000000123 від 08.05.2019.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 від 14.03.2022 постановлено призначити дану скаргу до розгляду. До початку судового розгляду суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 подано заяву про самовідвід.
В даному випадку підставою заявлення самовідводу зазначено, те, що він як головуючий суддя розглядає кримінальне провадження №22018070000000004 від 23.01.2019, в якому особа, яка подала дану скаргу - ОСОБА_4 є обвинуваченою.
Ключовим аспектом відводу, як цілісного інституту кримінального провадження, є упередженість судді при розгляді справи, яка перебуває у його провадженні. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швецарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).
На думку суду, та обставина, що особа, яка подала скаргу - ОСОБА_4 є обвинуваченою в іншому кримінальному провадженні, що є на розгляді в судді ОСОБА_3 не є обставиною, яка може викликати сумнів у неупередженості судді та унеможливлювала б винесення об'єктивного рішення у справі з дотриманням загальних засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України. Будь-яких конкретних даних про упередженість судді, зацікавленість або інші прояви безсторонності, не надано та під час розгляду заяви про самовідвід не встановлено.
Будь-яких інших визначених законом підстав для відводу судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 в ході розгляду заяви про самовідвід, судом встановлено не було.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що визначених ст.ст.75,76 КПК України підстав для відводу судді не встановлено, у зв'язку з чим у задоволенні заяви судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 про самовідвід слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 21, 75, 76, 80, 107, 372, 376 КПК України, суд,-
У задоволенні заяви судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 про самовідвід у справі №308/3474/22 за скаргою представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на постанову про закриття кримінального провадження №42019070000000123 від 08.05.2019, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1