308/6154/20
15.03.2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Бедьо В.І.
за участі секретаря судових засідань - Пазяк С.М.
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовує наступним.
Відповідно до укладеного кредитного договору № SAMAB00000001372491 від 19.08.2013 року, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27.60 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета - заява про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», «Тарифів Банку» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у анкеті - заяві.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, а також інші витрати згідно Умов.
Позивач зазначає, що АТ «А-БАНК» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме встановив відповідачу кредитний ліміт у розмірі, відповідно до умов Договору.
Зі змісту позову слідує, що відповідач не виконував покладені на нього за умовами кредитного договору зобов'язання.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 станом на 02.06.2020 рік останній має заборгованість - 57408.82 грн., яка складається з наступного: 29056.06 грн. - заборгованість за кредитом; 27902.76 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 450 грн. - пеня.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» вказану вище заборгованість у загальному розмірі 57408.82 грн. за кредитним договором № SAMAB00000001372491 від 19.08.2013 року та судові витрати у розмірі 2102,00 гривень.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 09.07.2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання представник позивача не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, однак зі змісту позову вбачається, що такий просить розглядати справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, відзиву на позов не подали.
Суд констатує, що 15.03.2022 року відповідач по справі подав заяву про відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
Вивчивши зміст вказаної заяви, надавши такій правової оцінки, суд приходить до висновку, що поставність відкладення не підтверджена жодним доказом. При цьому суд також враховує, що суд багаторазово відкладав розгляд справи за клопотанням сторони відповідача ( 23.02.2021 року, 08.09.2021 року, 07.12. 2021 року, 15.03.2022 року), тобто надав можливість відповідачу висловити свою правову позицію по суті позову та подати докази по справі.
У зв'язку з наведеним суд приходить до переконання про можливість розгляду справи без участі сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши зміст позовної заяви, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та правовідносини.
Як зазначає позивач, відповідно до укладеного договору № SAMAB00000001372491 від 19.08.2013 року, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27.60 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Даний Кредитний договір, за посиланнями позивача, складається з Анкети-Заяви Позичальника, Тарифів обслуговування, Умов та правил надання банківських послуг, копії яких додані до позовної заяви( а.с. 9-16).
Суд, детально вивчивши письмові матеріали, надані позивачем, виявив суперечності.
Так, сторона позивача стверджує, що кредитний договір № SAMAB00000001372491 між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 укладено 19.08.2013 року. Разом з тим в Анкеті-заяві про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», що підписана відповідачем, та яка складає між ним і Банком Договір, вказана дата 29.05.2012 року.
Узагальнюючи вищезазначене суд доходить висновку, що з матеріалів справи неможливо однозначно встановити дату укладення кредитного договору.
Позивач вказує, що відповідач станом на 02.06.2020 рік має заборгованість - 57408.82 грн., яка складається з наступного: 29056.06 грн. - заборгованість за кредитом; 27902.76 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 450 грн. - пеня.
З цих підстав позивач звернувся до суду за захистом свої порушених прав та ставить вимогу про стягнення вказаного боргу з відповідачки.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «АКЦЕНТ-БАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК»), які розміщені на сайті: https://а-bank. cом.ua/terms, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», які розміщені на сайті: https://а-bank. cом.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається.
Суд приходить до висновку, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://а-bank. cом.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «АКЦЕНТ-БАНК» у період - з часу виникнення спірних правовідносин( дата початку яких також незрозуміла) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (30.06.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» , відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, стороною позивача не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Строк виконання зобов'язання сторонами не встановлено.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів».
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ «АКЦЕНТ-БАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 вказаного Закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
АТ «АКЦЕНТ-БАНК», за відсутності узгоджених сторонами зобов'язання умов кредитування в частині нарахування відсотків та неустойки, має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку із повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17-ц.
За приписами пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за кредитом відповідач надав складений 02.06.2020 року розрахунок заборгованості за кредитним договором ( а.с. 4-9)
Суд констатує, що окрім розрахунку такої заборгованості, позивачем не надано суду ані виписку по картковому рахунку, якою відповідно підтверджувався б факт користування позичальником конкретним кредитними коштами, як і не додано довідку про умови кредитування та обслуговування кредитної картки, яка б відповідно підтверджувала факт встановлення конкретного кредитного ліміту та отримання позичальником кредитних коштів.
Таким чином суд встановив, що позивачем при зверненні до суду не надано доказів погодження сторонами конкретного розміру кредитного ліміту, процентів за користування кредитом, пені та штрафів за порушення умов кредитного договору.
Також суд констатує, що Анкета-заява не містить відомостей про строки кредитування, розмір відсотків за користування кредитними коштами та право банку нараховувати штрафні санкції.
У відповідності до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, беручи до уваги фактичні дані, які були досліджені судом на підставі наявних у справі письмових доказів, суд доходить висновку, що позивач не довів факт наявності у відповідача вказаної у позовній заяві заборгованості по кредиту, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимогах в повному обсязі.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.
Відомості про учасників судового процесу:
Позивач: АТ «АКЦЕНТ-БАНК», 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 25.03.2022 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: В.І. Бедьо