Справа № 308/1049/17
08 лютого 2022 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
представника служби у справах дітей Ужгородської міської ради - ОСОБА_6 ,
перекладача - ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, відомості про яке 12.01.2017 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070030000087, по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Мукачево, Закарпатської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з базовою середньою освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, раніше судимого вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2020 року за ч.1 ст. 187 КК України, на підставі ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,-
11.01.2017 близько 16 год. 00 хв., неповнолітній ОСОБА_4 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, спрямовані на відкрите заволодіння чужим майном, з корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном, без застосування фізичного насильства до гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повторно, шляхом ривка відкрито заволодів жіночою сумочкою оранжевого кольору, в якій знаходились пластмасовий чохол для окулярів, матерчата косметичка на застібку, окуляри для зору, грошові кошти в сумі 150 грн., чим спричинив потерпілій матеріальні збитки вартістю згідно висновку експерта № 33-01-17 від 17.01.2017 на загальну суму 383,14 грн., та втік у невідомому напрямку.
Таким чином, ОСОБА_4 , органом досудового розслідування інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
07 лютого 2022 року до суду подано угоду про визнання винуватості, укладену та підписану 07 лютого 2022 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , законного представника - служби у справах дітей Ужгородської міської ради ОСОБА_6 , перекладача ОСОБА_7 , відтак, розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за участі сторін угоди у порядку ст. 474 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 , міру покарання, визначену в угоді.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся у вчиненому та просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з прокурором.
Захисник обвинуваченого просила затвердити угоду про визнання винуватості.
Потерпіла ОСОБА_8 , в судове засідання, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, не з'явився, проте надала письмові заяви про її згоду на укладення угоди про визнання винуватості у даному кримінальному провадженні. Просила визначити ОСОБА_4 мінімальний або умовний строк покарання. Претензій до обвинуваченого немає.
Із змісту угоди про визнання винуватості від 07.02.2022 року вбачається, що прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо всіх істотних обставин даного кримінального провадження. Обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті , та погоджується з кваліфікацією. При цьому сторони погоджуються на призначення покарання ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання приєднати покарання, призначене вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2020 року, визначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 5 місяців, у строк відбування покарання зарахувати:
- період з 10.07.2019 по 20.08.2019 - час фактичного затримання під час розгляду цієї справи при первинному судовому розгляді - із розрахунку, що один день попереднього утримання дорівнює двом дням відбування покарання (відповідно до ч. 5 ст. 72 Кримінального Кодексу України в редакції станом на 05.01.2017);
- період фактичного затримання - з 19.12.2019 по 14.05.2020 року по справі №308/109/20), з розрахунку, що один день попереднього утримання дорівнює одному дню відбування покарання,
- період з 15.05.2020 по 07.02.2022 - із розрахунку, що один день попереднього утримання дорівнює двом дням відбування покарання (відповідно до п. ґ абз. 4 ч. 5 ст. 72 Кримінального Кодексу України в редакції станом на 05.01.2017), що відповідає правовій позиції Великої палати Верховного суду від 29.08.2018 у справі №663/537/17.
Органом досудового слідства дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, - кваліфіковано вірно.
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.
Судом на виконання вимог ст.474 КПК України сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.
В судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода про визнання винуватості від 07.02.2022 року не є наслідком застосування насильства, примусу погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.
Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами та оцінені судом, відповідно до ст.94 КПК України, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , склад кримінального правопорушення, вказують на кваліфікацію діянь за ч.2 ст.186 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину повністю.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним кодексом України.
Згідно п.1 ч. 4 ст. 469 КПК України - угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості від 07.02.2022 року вимогам ст.ст.469, 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угод, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій кримінальних правопорушень вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченою взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Згідно з ст.65 Кримінального кодексу України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.
За таких обставин суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості.
З врахуванням вищевказаного, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження та роз'яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд вважає, що угода укладена 07 лютого 2022 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , законного представника - служби у справах дітей Ужгородської міської ради ОСОБА_6 , перекладача ОСОБА_7 , про визнання винуватості, відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений ОСОБА_4 , визнав вину добровільно, фактичні підстави для визнання вини наявні, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 Кримінального кодексу України, у зв'язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.
За наведених обставин, угоду належить затвердити, а ОСОБА_4 , визначити узгоджену міру покарання в угоді.
Також суд вважає, що на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання слід приєднати обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, призначене вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2020 року.
Питання про речові докази по кримінальному провадженні суд вирішує в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 395, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості від 07 лютого 2022 року укладеної між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , законного представника - служби у справах дітей Ужгородської міської ради ОСОБА_6 , перекладача ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017070030000087 від 12.01.2017 року.
ОСОБА_4 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання , шляхом часткового складання приєднати покарання, призначене вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2020 року та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років та 5 (п'ять) місяців позбавлення полі.
У строк відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати:
- період з 10.07.2019 по 20.08.2019 - строк попереднього ув'язнення, із розрахунку, що один день попереднього утримання дорівнює двом дням відбування покарання (відповідно до ч. 5 ст. 72 Кримінального Кодексу України в редакції станом на 05.01.2017);
- період фактичного затримання - з 19.12.2019 по 14.05.2020 року по справі №308/109/20), з розрахунку, що один день попереднього утримання дорівнює одному дню відбування покарання;
- період з 15.05.2020 по 07.02.2022 - із розрахунку, що один день попереднього утримання дорівнює двом дням відбування покарання (відповідно о п. ґ абз. 4 ч. 5 ст. 72 Кримінального Кодексу України в редакції станом на 05.01.2017), що відповідає правовій позиції Великої палати Верховного суду від 29.08.2018 у справі №663/537/17.
Речові докази:
-жіноча сумочка, оранжево-чорного кольору, в якій знаходились пластмасовий чохол для окулярів, матерчата косметичка, окуляри для зору, грошові кошти в розмірі 89,00 грн., що передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_8 - вважати повернутими власнику.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1