Справа № 522/17449/21
Провадження № 2/522/1689/22
(ЗАОЧНЕ)
31 березня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Косіциної В.В. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
10 вересня 2021 року ПАТ СК «Уніка» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, а саме суми грошових коштів загальним розміром 35000,00 грн. та суми судових витрат.
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу Тойота (д.р.н. НОМЕР_1 ).
01 листопада 2019 року в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох автомобілів: застрахованого автомобіля «Тойота» під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Фольцваген», під керуванням ОСОБА_1 . Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.
Потерпілий від дорожньо-транспортної пригоди, звернувся до Страховика ПрАТ «СК «Уніка» з заявою про подію, що має ознаки страхового випадку. На підставі заяви складено страховий акт № 00325336 та визначено розмір страхового відшкодування 35000 грн., які були сплачені потерпілій особі.
Отже, оскільки позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, а цивільно-правова відповідальність відповідача, винуватця у ДТП, була застрахована, до ПрАТ «СК «Уніка» перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Тойота. В зв'язку з чим, позивач просить стягнути таку суму з відповідача, а також судові витрати.
Ухвалою суду від 09 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом та постановлено, що справа буде розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач відзив до суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вирішує дану справу на підставі наявних у нього даних та доказів (постановляє заочне рішення), якщо відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання; проте не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив. Позивач в свою чергу не заперечував проти винесення заочного рішення, а тому суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, вирішив розглянути справу заочно.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, у зв'язку з ненаданням відповідачами відзиву на позов, зі згоди представника позивача, викладеній в його заяві, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, виходить з наступного.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Судом встановлено, що 19 червня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Автоцивілка навпаки» № 016220/4640/0000253 від 19.06.2019 року на підставі Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) та Ліцензії серії АЕ №293990 від 07.08.2014р. (далі - Договір).
Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням зокрема транспортним засобом «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).
У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування.
За змістом Договору, страховим ризиком визнається, зокрема дорожньо - транспортна пригода.
Як вбачається з довідки національної поліції про дорожньо- транспортну пригоду, 01 листопада 2019 року о 23 год. 25 хв. в м. Одесі по вул. Тираспольська, 14, громадянин ОСОБА_1 керуючи автомобілем «VW» номерний знак НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали технічні пошкодження, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчиинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а матеріали направлено до Приморського районного суду міста Одеси.
Відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/19876/19 від 09 січня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340 (триста сорок) гри., в дохід держави.
Дана постанова набрала законної сили.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було завдано механічних ушкоджень. Відповідно до чого Страхувальник зазнав матеріального збитку.
01 листопада 2019 року потерпілий від дорожньо-транспортної пригоди, звернувся до Страховика ПрАТ «СК «Уніка» з заявою № 00325336 про подію, що має ознаки страхового випадку.
Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля марки «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі заяви потерпілої особи, Договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт № 00325336 та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 35 000,00 грн. (Тридцять пять тисяч гривень 00 коп.).
Відповідно до ремонтної калькуляції №00325336 від 06.11.2019, вартість відновлювального ремонту становить 69 049,93грн., вартість матеріального збитку - 37 688,64грн.
Згідно акту узгодження розміру страхового відшкодування від 06.11.2019 року визначено остаточний розмір страхового відшкодування - 35 000,00 грн.
Як відомо, транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ "СК "Уніка" відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту «Автоцивілка навпаки» № 016220/4640/0000253 від 19.06.2019 року.
Згідно даних з сайту МТСБУ станом на 01.11.2019 р. поліс на ТЗ № JJF701 не знайдено, так само відсутні відомості про «Зелену карту».
Відповідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах Фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
ПрАТ "СК "Уніка" здійснило відшкодування ОСОБА_2 у сумі 35000,00 грн., згідно платіжного доручення №120029 від 15.11.2019 року.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Така ж позиція викладена у ст. 27 Закону України «Про страхування».
Відповідно до наведених положень, до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності. Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.
Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування» , з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.
Таким чином, у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, відносини сторонами регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» . Позивач, як страховик потерпілої особи, виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов'язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем в порядку суброгації.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на підставі ст. 993 ЦК України - в порядку суброгації.
Судом також враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказано, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування , шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність .
Згідно даних з сайту МТСБУ станом на 03.01.2019 р. поліс на ТЗ № НОМЕР_1 не знайдено.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість стягнення відповідача на користь позивача у відшкодування шкоди 35000 грн, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4,76,77,78,79,80,81,141, 263,265,280,285,289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, 6, літ. В, корп. 4, за реквізитами: Отримувач: ПрАТ «СК «УНІКА» код ЄДРПОУ 20033533; IBAN НОМЕР_3 в AT «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805) грошову суму у розмірі 35000 (тридцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок, в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, 6, літ. В, корп. 4, за реквізитами: Отримувач: ПрАТ «СК «УНІКА» код ЄДРПОУ 20033533; IBAN НОМЕР_3 в AT «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805) судові витрати, які складаються з оплати судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 31 березня 2022 року.
Суддя Косіцина В.В.
31.03.22