Гребінківський районний суд Полтавської області
_______________________________________________________________ 528/303/22
Іменем України
01 квітня 2022 р. м. Гребінка
Слідчий суддя Гребінківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , розглянувши у приміщенні суду м. Гребінка скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність дізнавача СД відділення № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_3 ,-
01.04.2022 року до Гребінківського районного суду Полтавської області надійшла зазначена скарга ОСОБА_2 .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу, справа отримана слідчим суддею ОСОБА_1 .
Ознайомившись із скаргою та доданими до неї матеріалами, слідчий суддя вважає за необхідне скаргу повернути скаржнику з наступних підстав.
Згідно з ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України, встановлено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та вичерпний перелік кола осіб, які можуть звернутись з такими скаргами до слідчого судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Згідно з положеннями ст. 38 КПК органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, - а відповідні державні установи - слідчі підрозділи.
Статтею 1 КПК передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною 6 ст. 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Таким чином, територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.
Наведений висновок зроблений в ухвалі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 607/16332/20 (пр. № № 51- 4916 впс 20) та узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 22.04.2020 у справі № 487/7605/19 (пр. № 51-1901впс20).
За нормами Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244, ч. 10 ст. 290 КПК України), а також не прямо визначає дії слідчого судді в разі подання скарги стороною кримінального провадження з порушенням правил територіальної підсудності, то, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України, правильним є застосування зазначеного права й до розгляду клопотань сторін кримінального провадження, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом, у тому числі скарг на бездіяльність органів (посадових осіб) досудового розслідування.
Отже, необхідно констатувати, що вказана скарга розглядається слідчим суддею місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в разі її подання з порушенням правил територіальної підсудності, підлягає поверненню особі, яка подала таку скаргу, що регламентовано положеннями п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України.
З огляду на викладене, зокрема те, що СД відділення № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області територіально не відноситься до юрисдикції Гребінківського районного суду Полтавської області, а відтак, слідчий суддя приходить висновку, що вказана скарга на бездіяльність дізнавача СД відділення № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_3 підлягає поверненню скаржнику, роз'яснивши, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді у порядку, передбаченому КПК України, зокрема до місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 26, 38, 304, 309, 392, 393, 395, 532, КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність дізнавача СД відділення № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_3 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надіслати скаржнику разом із скаргою та усіма доданими до неї документами.
Роз'яснити, що повернення скарги не позбавляє права звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Cуддя ОСОБА_1